Технічне креслення

Сполученням називається плавний перехід по кривій від однієї лінії до іншої. Поєднання бувають циркульні та лікарські. Побудова їх заснована на властивостях, що стосуються кривих ліній. Поєднання відрізків прямих з циркульними кривими буде можливим, якщо точка сполучення є одночасно і точкою торкання прямої до дуги кривої. Отже, радіус сполучення має бути перпендикулярним до прямої точки дотику.

Поєднання циркульних кривих можливе тоді, коли точка сполучення буде одночасно і точкою дотику дуг, що сполучаються. Отже, точка торкання повинна бути на лінії центрів дуг кіл.

Поєднання прямих, що перетинаються:

Приклад 1. Дані прямі прямі AB і ВС і радіус сполучення R; потрібно виконати сполучення прямих (фіг. 66 а, б, в).

Поєднання буде можливим, якщо прямі AB і ВС будуть дотичні до кола радіуса R. Для знаходження центру цього кола

необхідно провести на відстані R паралельно заданим прямим допоміжні прямі до їх взаємного перетину в точці 0. З точки, як з центру, проводиться дуга радіуса R. Точками сполучення будуть точки M і Н, що визначаються перетином прямих AB і ВС з опущеними на них перпендикулярами із точки О.

Приклад 2. Дані прямі AB і ВС, що перетинаються, і радіуси сполучення R і R1 Побудова сполучення можлива, якщо кут а

Спосіб побудови такого сполучення наведено на фіг. 66,г.

Поєднання паралельних прямих

приклад 1. Дано дві паралельні прямі AB і РЄ та точки сполучення В і С (фіг. 67).

Потрібно побудувати плавне сполучення циркульними кривими так, щоб воно проходило через задану точку K, посередині відрізка ВС.

Для визначення радіусів та центрів дуг сполучення ділимо відрізки BK та КС прямими так, щоб вони були перпендикулярні цим відрізкам та ділили їх навпіл. Так як радіус сполучення повинен бути перпендикулярним до прямої в точці сполучення, то для знаходження центрів О дуг сполучення відновлюємо з точок і С перпендикуляри до перетину їх з раніше проведеними перпендикулярами до прямої ВС.

Точки перетину цих перпендикулярів визначать положення центрів сполучення О-О, а рівні між собою відрізки 05 і ОС дадуть величини радіусів сполучення.

Приклад 2 (Фіг. 68), Цей приклад відрізняється від попереднього

тим, що точка До взята на прямий ПС довільно, на деякій відстані e від прямої РЄ; отже, радіуси сполучення R і R1 різні за величиною. Хід побудови сполучення такий самий, як і в попередньому прикладі.

П р і м е p 3. Дані: відстань між двома паралельними прямими AB і РЄ, рівну сумі радіусів, що сполучаються R і R1, і точка сполучення В (фіг. 69).

Для побудови сполучення проводимо паралельно AB з відривом R допоміжну пряму 0—01. Центр сполучення 0 для радіуса R перебуватиме на перетині перпендикуляра, проведеного з точки до допоміжної прямої. Описуючи з точки Про дугу радіусом R, знайдемо точку К, з якої радіусом R1 робимо на прямій допоміжній засічку, що визначає центр сполучення O1. З точки О1 опускаємо перпендикуляр на пряму РЄ і, знайшовши точку сполучення, сполучаємо точки К і С дугою радіуса R1.

Поєднання дуги кола з прямою

приклад 1.Побудуємо сполучення дуги радіусу R з прямою радіусом AB R1 (фіг. 70). Для цього необхідно знайти центр сполучення 0 та точки сполучення С та а. Точка є одночасно точкою їх торкання і повинна лежати на лінії центрів цих дуг. Радіус сполучення повинен бути перпендикулярним до прямої AB у точці дотику а. Тому з центру описуємо радіусом, рівним сумі R + R1, дугу.

На ній буде центр сполучення 0, для визначення якого проводимо паралельно AB на відстані R1 допоміжну пряму її до перетину з проведеною дугою. З'єднавши точки O1 та О, знайдемо точку сполучення С. Для визначення точки а опускаємо О1 перпендикуляр на AB. Далі, радіусом R1 із центру O1 сполучаємо точки а і С.

Приклад 2. Дані: дуга радіусу R, пряма AB та точка сполучення а. Потрібно знайти точку сполучення С та радіус сполучення R1 (фіг. 71). Проводимо через точку перпендикуляр до AB, на якому відкладаємо вниз відрізок aK, рівний R. З'єднуємо центр Про з точкою До. Для знаходження центру сполучення O1 проводимо через середину відрізка OK перпендикулярну пряму, яка перетнеться з прямою aK у точці O1 З'єднавши О1 з О, знайдемо точку сполучення С.

Сполучення дуг кіл дугого кола

Поєднання дуг кіл може бути зовнішнім (фіг. 72) або внутрішнім (фіг. 73). В обох випадках сполучення здійсненні: 1) якщо відстань між центрами Про і 01 сполучних дуг більше суми їх радіусів R і R1 (фіг. 72, а і 73, а), тобто. C>R+R1 і 2) коли C (фіг. 72 б і 73 б). Поєднання виконати неможливо, якщо один з радіусів дуг, що сполучаються дуг виявиться великим або рівним сумі величини радіуса другої дуги, що сполучається, і відстані між центрами дуг, що сполучаються, т.е. е.якщо вийде співвідношення R>=C+R1 чи R1>=C+R.

Зовнішнє сполучення. Дані: дуги радіусів R і R1 відстань між центрами цих дуг і радіус сполучення R2 (фіг. 72,a) Потрібно побудувати сполучення за умови, що C>R+R1.

Для побудови сполучення необхідно визначити центр 02 і точки сполучення Л і В. Для знаходження центру 02 проводимо з центру О дугу радіуса R2+R, а з центру О1 дугу радіуса R2+R1 Перетин цих дуг визначить центр 02. З'єднавши прямими центри О і 01 з центром 02, знайдемо на перетині цих прямих із відповідними дугами точки сполучення A та В. Отримані точки сполучаємо радіусом R2.

Внутрішнє сполучення. Дані: дуги радіусів R і R1 відстань між центрами цих дуг і радіус сполучення R2 (фіг. 73, а) Потрібно побудувати сполучення, якщо C>R+R1 Розв'язання цього завдання таке ж, як і попередньої, з тією лише різницею, що з центрів О і О1 проводяться дуги радіусами R2 - R і R2 - R1.

Технічне креслення ©2010 Копіювання або передрук будь-яких матеріалів сайту можливі лише за згодою адміністрації та активного посилання на джерело

Сполучення в Автокаді

Багато новачків не знають, як зробити пару в Автокаді. І навіть якщо ви знайомі з потрібною командою, вона не завжди виконується коректно. Розглянемо один важливий параметр, який відповідає за правильне сполучення в Автокаді.

Як поєднуватись та заокруглюватись в Автокаді?

Наочний приклад (див. рис. 1).

Рис.1. Округлення кутів та сполучення AutoCAD.

Для цього служить команда «Спряження», яка знаходиться на вкладці «Головна» – панель «Редагування» (див. рис. 2). Вона належить до групи команд. Щоб побачити все, натисніть на невеликий трикутник біля цього інструменту. Якщо ви не знайомі з командою Фаска, раджу прочитати статтю Фаска в Автокаді. Властивості цих двох команд схожі.

Мал. 2. Сполучення AutoCAD.

Для виконання команди потрібно:

1. Виберіть перший об'єкт у графічному просторі. Натиснути клавішу Enter.
2. Виберіть другий об'єкт у графічному просторі. Натиснути клавішу Enter.

Але при цьому заокруглення не відбудеться. Оскільки за умовчанням радіус пари = 0 (див. рис. 3).

Мал. 3. Радіус пару Автокад.

Алгоритм виконання цього інструменту наступний:

1. Вибрати команду "Спряження".
2. Звернутися до параметра «Ра Д іус».
3. Задати числове значення радіусу, відмінне від нуля. Натиснути клавішу Enter.
4. Виберіть перший об'єкт. Enter.
5. Виберіть другий об'єкт. Enter.

ПРИМІТКА: Навіть якщо ви виконаєте всі дії відповідно до описаного вище алгоритму, округлення кута може не виконатися. Таке буває, якщо значення радіуса більше, ніж розміри об'єктів, що округляються. Тож будьте уважні!

Сполучення кіл в Автокаді за допомогою цієї команди виконується автоматично, без додаткових побудов. Ви також можете задавати значення радіусу.

ПРИМІТКА: Після виконання команди ви можете не побачити жодного результату. Отже, вся річ у масштабі. Прокрутіть колесо миші і збільшіть область, де виконується заокруглення.

Тепер ви знаєте, як робити пару в Автокаді, задавши лише один параметр. Якщо ви навчаєтесь у рамках «AutoCAD для чайників», обов'язково ознайомтеся з іншими статтями на цьому сайті.