Як перевірити простату

У створенні цієї статті брала участь наша досвідчена команда редакторів та дослідників, які перевірили її на точність та повноту.

Команда контент-менеджерів wikiHow ретельно слідкує за роботою редакторів, щоб гарантувати відповідність кожної статті нашим високим стандартам якості.

Кількість переглядів цієї статті: 83 921.

Пальцеве ректальне дослідження (ПРИ) – це один із основних методів, що застосовується для дослідження простати лікарем. Під час цієї процедури лікар уводить вказівний палець у пряму кишку пацієнта для пошуку патологій. До патологій відносять якісь свідчення раку або доброякісної гіперплазії передміхурової залози (збільшення розмірів простати), простатит (запалення простати внаслідок інфекції). [1] X Джерело інформації Біклі, Лінн С. Техніки обстеження. Глава 15 Анус, пряма кишка та простата. Кишенькове керівництво Бейтса з фізичного огляду та збору анамнезу. Шосте видання, с. 262-264. © 2009 Wolters Kluwer Health – Lippincott Williams & Wilkins. Лікарі не рекомендують проводити самостійне обстеження передміхурової залози. Втім, щоб перевірити передміхурову залозу самостійно, необхідно знати, якою технікою користуються лікарі.

Показання для дослідження передміхурової залози

• Чоловіки старше 40 років, у яких у першій лінії спорідненості (батько, брат, син) зустрічається понад один випадок раку простати до 65 років.
• Чоловіки віком від 45 років, у яких у першій лінії зростання зустрічається один випадок раку простати до 65 років.
• Чоловіки негроїдної раси віком від 45 років.

• Повільний і слабкий струм сечі
• Утруднення сечовипускання
• Часте нічне сечовипускання
• Печіння при сечовипусканні
• Кров у сечі
• Слабка ерекція (порушення потенції)
• Болюча еякуляція
• Біль у спині

Запишіться на прийом до лікаря. Проконсультуйтеся з лікарем, особливо з появою симптомів, описаних вище. Крім ПРИ, лікар може призначити інші аналізи визначення стану простати.

• ПСА може бути хибно-позитивним та хибно-негативним. Рекомендується досліджувати ПСА за наявності факторів ризику. [5] X Джерело інформації
• Еякуляція, інфекція простати, ПРІ та їзда на велосипеді можуть спровокувати підвищення ПСА. Необхідно повторити аналіз ПСА через два дні за відсутності симптомів та позитивного результату аналізу ПСА.
• За наявності симптомів, дворазовому позитивному результаті ПСА необхідно здати біопсію передміхурової залози. Під час біопсії за допомогою тонкої голки забирається зразок тканини простати.
• Якщо рівень ПСА нижче 4нг/мл, але вище 2,5 нг/мл, необхідно буде повторити аналіз через рік. Якщо рівень ПСА нижчий за 2,5 нг/мл, необхідно повторити аналіз через два роки. [6] X Надійне джерело American Cancer Society Перейти до джерела

Простатить

Простатить – це запальне захворювання передміхурової залози. Виявляється частими сечовипусканнями, больовими відчуттями в ділянці статевого члена, мошонки, прямої кишки, сексуальними розладами (порушення ерекції, рання еякуляція тощо), іноді затримкою сечі, домішкою крові в уріні. Діагноз простатиту встановлюється урологом або андрологом за типовою клінічною картиною, результатами ректального дослідження. Додатково проводиться УЗД простати, бакпосів простатичного секрету та сечі. Лікування консервативне – антибактеріальна терапія, імунотерапія, масаж простати, корекція способу життя.

МКБ-10

Загальні відомості

Простатит – запалення насіннєвої (передміхурової) залози – простати. Є найпоширенішим захворюванням сечостатевої системи у чоловіків. Найчастіше вражає пацієнтів віком 25-50 років. Відповідно до різних даних, простатитом страждає від 30-85% чоловіків віком від 30 років. Можливе абсцедування передміхурової залози, запалення яєчок та придатків, що загрожує безпліддям. Сходження інфекції веде до запалення верхніх відділів сечостатевої системи (цистит, пієлонефрит).

Патологія розвивається при проникненні інфекційного агента, який потрапляє в тканину простати з органів сечостатевої системи (уретри, сечового міхура) або віддаленого запального вогнища (при пневмонії, грипі, ангіні, фурункульозі).

Причини простатиту

Як інфекційного агента при гострому процесі може виступати золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus), ентерокок (Enterococcus), ентеробактер (Enterobacter), синьогнійна паличка (Pseudomonas), протей (Proteus), клебсієла (Kleiiella). Більшість мікроорганізмів відноситься до умовно патогенної флори і викликає простатит тільки за наявності інших факторів, що привертають. Хронічне запалення зазвичай зумовлено полімікробними асоціаціями.

Ризик розвитку захворювання збільшується при переохолодженні, наявності в анамнезі специфічних інфекцій та станах, що супроводжуються застійними явищами у тканинах простати. Виділяють такі фактори, що сприяють:

• Загальне переохолодження (одноразове чи постійне, що з умовами праці).
• Малорухливий спосіб життя, спеціальність, що змушує людину тривалий час перебувати в сидячому положенні (оператор ЕОМ, водій тощо).
• Постійні запори.
• Порушення нормального ритму статевої активності (надмірна статева активність, тривала помірність, неповна еякуляція під час позбавленого емоційного забарвлення «звичного» статевого акту).
• Наявність хронічних захворювань (холецистит, бронхіт) чи хронічних інфекційних вогнищ в організмі (хронічний остеомієліт, нелікований карієс, тонзиліт тощо).
• Перенесені урологічні захворювання (уретрит, цистит та ін.) та захворювання, що передаються статевим шляхом (хламідіаз, трихомоніаз, гонорея).
• Стани, що викликають пригнічення імунної системи (хронічні стреси, нерегулярне та неповноцінне харчування, регулярне недосипання, стан перетренованості у спортсменів).

Передбачається, що ризик розвитку патології зростає при хронічних інтоксикаціях (алкоголь, нікотин, морфін). Деякі дослідження в галузі сучасної андрології доводять, що провокуючим фактором є хронічна травма промежини (вібрація, струс) у автомобілістів, мотоциклістів та велосипедистів. Однак переважна кількість фахівців вважає, що всі перелічені обставини не є справжніми причинами захворювання, а лише сприяють загостренню латентного запального процесу в тканинах простати.

Вирішальну роль виникненні простатиту грають застійні явища в тканинах простати. Порушення капілярного кровотоку викликає посилення перекисного окислення ліпідів, набряк, ексудацію тканин простати та формує умови для розвитку інфекційного процесу.

Симптоми простатиту

Гострий простатит

Виділяють три стадії гострого простатиту, які характеризуються наявністю певної клінічної картини та морфологічних змін:

• Гострий катаральний. Пацієнти пред'являють скарги на прискорене, часто хворобливе сечовипускання, біль у крижах і промежини.
• Гострий фолікулярний. Болі стають інтенсивнішими, іноді іррадіюють у задній прохід, посилюються при дефекації. Сечовипускання утруднене, сеча витікає тонким струменем. В окремих випадках спостерігається затримка сечі. Типовий субфебрилітет чи помірна гіпертермія.
• Гострий паренхіматозний. Виражена загальна інтоксикація, гіпертермія до 38-40 ° С, озноби. Дизуричні розлади, часто – гостра затримка сечовипускання. Різкі, пульсуючий біль у промежині. Утруднення акта дефекації.

Хронічний простатит

У окремих випадках хронічний простатит стає результатом гострого процесу, проте, зазвичай, спостерігається первинно хронічний перебіг. p align="justify"> Температура зрідка підвищується до субфебрильних величин. Пацієнт відзначає слабкий біль у промежині, неприємні відчуття під час акту сечовипускання та дефекації. Найбільш характерний симптом – мізерні виділення з уретри при акті дефекації. Спочатку хронічна форма хвороби розвивається протягом значного періоду часу. Їй передує простатоз (застій крові в капілярах), що поступово переходить в бактеріальний простатит.

Хронічний простатит нерідко є ускладненням запального процесу, спричиненого збудником специфічної інфекції (хламідія, трихомонада, уреаплазма, гонокок). Симптоми специфічного запального процесу у багатьох випадках маскують прояви ураження простати. Можливе незначне посилення болю при сечовипусканні, слабкі болі в промежині, мізерні виділення з уретри при дефекації. Незначна зміна клінічної картини найчастіше проходить непоміченою для хворого.

Хронічне запалення передміхурової залози може виявлятися почуттям печіння в уретрі та промежині, дизурією, статевими розладами, підвищеною загальною стомлюваністю. Наслідком порушень потенції (чи страху перед цими порушеннями) нерідко стає психічна пригніченість, тривожність та дратівливість. Клінічна картина який завжди включає у собі перелічені групи симптомів, відрізняється в різних хворих і змінюється з часом. Виділяють три основні синдроми, характерні для хронічного простатиту: больовий, дизуричний, сексуальні розлади.

У тканині простати немає больових рецепторів. Причиною болю при хронічному простатиті стає практично неминуче внаслідок рясної іннервації органів малого тазу залучення до запального процесу нервових шляхів. Пацієнти скаржаться на біль різної інтенсивності - від слабких, ниючих до інтенсивних, що порушують сон. Відзначається зміна характеру болю (посилення або ослаблення) при сім'явипорскуванні, надмірної статевої активності або статевої помірності. Болі іррадіюють у мошонку, криж, промежину, іноді – в ділянку нирок.

Внаслідок запалення при хронічному простатиті збільшується обсяг простати, що стискає уретру. Просвіт сечоводу зменшується. У хворого виникають часті позиви на сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура. Як правило, дизуричні явища виражені ранніх стадіях. Потім розвивається компенсаторна гіпертрофія м'язового шару сечового міхура та сечоводів. Симптоми дизурії у період слабшають, та був знову наростають при декомпенсації адаптаційних механізмів.

На початкових стадіях може розвинутись диспотенція, що по-різному проявляється у різних хворих.Пацієнти можуть подавати скарги на часті нічні ерекції, стертий оргазм або погіршення ерекції. Прискорене сім'явипорскування пов'язане зі зниженням порогового рівня оргастичного центру. Больові відчуття при сім'явипорскуванні можуть стати причиною відмови від статевого життя. Надалі статеві порушення стають більш вираженими. На запущеній стадії розвивається імпотенція.

Ступінь статевого розладу визначається багатьма факторами, у тому числі – статевою конституцією та психологічним настроєм хворого. Порушення потенції та дизурія можуть бути обумовлені як змінами в передміхуровій залозі, так і навіювання пацієнта, який, при виявленні у нього хронічного простатиту, очікує неминучого розвитку статевих розладів та розладів сечовипускання. Особливо часто психогенна диспотенція та дизурія розвивається у навіюваних, тривожних хворих.

Імпотенція, інколи ж – і сама загроза можливих статевих розладів важко переноситься хворими. Нерідко відзначається зміна характеру, дратівливість, буркотливість, надмірне занепокоєння власним здоров'ям і навіть «догляд у хворобу».

Ускладнення

За відсутності своєчасного лікування гострого простатиту є значний ризик розвитку абсцесу передміхурової залози. При утворенні гнійного вогнища температура тіла хворого підвищується до 39-40°З може набувати гектический характер. Періоди жару чергуються з вираженими ознобами. Різкі болі в промежині ускладнюють сечовипускання і унеможливлюють дефекацію.

Наростання набряку передміхурової залози призводить до гострої затримки сечовипускання. У поодиноких випадках абсцес мимоволі розкривається в уретру чи пряму кишку.При розтині в сечівник з'являється гнійна каламутна сеча з неприємним різким запахом, при розтині в пряму кишку кал містить гній і слиз.

Для хронічного простатиту характерним є хвилеподібний перебіг із періодами тривалих ремісій, під час яких запалення у простаті протікає латентно або виявляється вкрай мізерною симптоматикою. Хворі, яких ніщо не турбує, нерідко припиняють лікування, і звертаються лише за розвитку ускладнень.

Поширення інфекції сечовими шляхами обумовлює виникнення пієлонефриту і циститу. Найчастіше ускладнення хронічного процесу - запалення яєчок та придатків яєчок (епдідімоорхіт) та запалення насіннєвих бульбашок (везикуліт). Результатом цих захворювань нерідко стає безпліддя.

Діагностика

Характерна клінічна картина спрощує процес постановки діагнозу при гострому та хронічному простатиті. В обов'язковому порядку провадиться:

• ректальне дослідження простати
• забір секрету передміхурової залози для визначення чутливості мікрофлори (посів секрету простати та бакпосів сечі).
• УЗД простати для виявлення структурних змін (пухлини, кісти, аденома) та диференціації простатиту від інших захворювань проводиться
• спермограма для виключення чи підтвердження розвитку безплідності.

Лікування простатиту

Лікування гострого простатиту

Хворі з неускладненим гострим процесом проходять курс лікування у уролога амбулаторно. При вираженій інтоксикації, підозрі на гнійний процес показано госпіталізація. Проводиться антибактеріальна терапія. Препарати підбирають з огляду на чутливість інфекційного агента. Широко використовуються антибіотики, здатні добре проникати у тканини простати (ципрофлоксацин та ін.).

При розвитку гострої затримки сечовипускання на фне простатиту вдаються до встановлення цистостоми, а не уретрального катетера, оскільки існує небезпека формування абсцесу простати. При розвитку абсцесу проводиться ендоскопічне трансректальне або трансуретральне розтин гнійника.

Лікування хронічного простатиту

Лікування хронічного простатиту має бути комплексним, що включає етіотропну терапію, фізіотерапію, корекцію імунітету:

• Антибіотикотерапія. Хворому призначають тривалі курси антибактеріальних препаратів (протягом 4-8 тижнів). Підбір виду та дозування антибактеріальних препаратів, а також визначення тривалості курсу лікування проводиться індивідуально. Препарат вибирають, виходячи з чутливості мікрофлори за результатами посіву сечі та секрету простати.
• Масаж простати. Масаж залози надає комплексний вплив на уражений орган. Під час масажу запальний секрет, що скупчився в передміхуровій залозі, видавлюється в протоки, потім надходить в уретру і видаляється з організму. Процедура покращує кровообіг у простаті, що дозволяє мінімізувати застійні явища та забезпечує краще проникнення антибактеріальних препаратів у тканину ураженого органу.
• Фізіотерапія. Для поліпшення кровообігу використовують лазерну дію, ультразвукові хвилі та електромагнітні коливання. За неможливості провести фізіотерапевтичні процедури хворому призначають теплі лікарські мікроклізми.

При хронічному, тривало поточному запаленні показано консультацію імунолога для вибору тактики імунокоригуючої терапії. Хворому дають рекомендації щодо зміни способу життя.Внесення певних змін у спосіб життя пацієнта з хронічним простатитом є як лікувальним, так і профілактичним заходом. Хворому рекомендують нормалізувати режим сну та неспання, налагодити режим харчування, вести помірну фізичну активність.

Прогноз та профілактика

Гострий простатит – захворювання, що має виражену тенденцію до хронізації. Навіть при своєчасному адекватному лікуванні більш ніж у половини хворих результатом стає хронічний простатит. Одужання вдається досягти далеко не завжди, проте, при коректній послідовній терапії та дотриманні рекомендацій лікаря можливе усунення неприємних симптомів та досягнення тривалої стійкої ремісії при хронічному процесі.

Профілактика полягає у усуненні факторів ризику. Необхідно уникати переохолоджень, чергувати сидячу роботу та з періодами фізичної активності, регулярно та повноцінно харчуватися. При запорах слід використовувати проносні засоби. Одним із профілактичних заходів є нормалізація статевого життя, оскільки як надмірна статева активність, так і статева помірність є факторами ризику у розвитку простатиту. З появою симптомів урологічного чи венеричного захворювання слід своєчасно звертатися до лікаря.