8 причин, з яких одні люди знущаються з інших
Дуже часто звучить питання, як огородитись від знущання з боку інших людей. Але при цьому поза професійною сферою психологів рідко виникає головне питання: а в чому причина цькування? Чому та чи інша людина приходить до рішення знущатися з іншого? Що їм рухає? Давай розберемося.
Ось кілька причин, чому одні люди цькують інших.
1. Відчуття переваги над іншими
Деякі люди схильні до контролю всього і вся і хочуть взаємодіяти з оточуючими лише вигідних собі умовах. Якщо справи йдуть не так, як хотілося б, такі люди вдаються до знущань.
Відчуваючи свою фізичну перевагу в школі, університеті і навіть у робочому колективі, вони можуть вдаватися до цькування, щоб отримати владу над слабкішими фізично та морально. Нерідко травники конфліктують один з одним, прагнучи стати єдиним «альфа-самцем» у компанії.
Це стосується не лише фізичної сили, а й становища у суспільстві. І тому до цькування через перевагу над іншими схильні і чоловіки, і жінки.
2. Популярність
Іноді цькування може бути проявом соціального статусу. Люди, які користуються популярністю, часто висміюють менш щасливих, особливо аутсайдерів усередині групи. Популярність може спонукати їх поширювати чутки та плітки, налаштовувати інших членів соціальної групи проти певної людини. І їх слухають, бо травники вже одержали своєрідний кредит довіри.
Крім того, цькування використовується як інструмент для досягнення влади в соціумі, для привернення уваги, а також зниження соціального статусу іншої людини.Іноді саме цькування однієї людини іншою робить останньої популярною, що створює своєрідну петлю негативу.
3. Неправдиве право на реакцію у відповідь
Деякі люди, які стали жертвами знущань, схильні шукати способи помститися, причому необов'язково своїм кривдникам. Найчастіше жертви цькування думають, що мають повне право на дії у відповідь, оскільки вони самі зазнали знущань, і починають поводитися так само, як і їхні кривдники, націлюючись на більш слабку, ніж вони, людину.
У деяких випадках жертви цькування навіть можуть приєднатися до травників як до сильніших, думаючи, що таким чином перестануть бути об'єктами знущань і навіть зможуть побути в шкурі кривдника. Яскравий тому приклад — дідівщина в армії, яка сприймається жертвами цькування як щось зрозуміле і практикується ними вже проти молодших товаришів по службі, і так по колу.
4. Низька самооцінка
Люди з низькою самооцінкою можуть вдаватися до знущань як способу приховати занижене почуття власної гідності. При цьому самооцінка не підвищується та знаходиться на стабільно низькому рівні. Будь-яка ж відсіч цькуванню упускає самооцінку кривдника ще нижче, і він, розуміючи це, намагається охопити своїми діями якомога більшу кількість людей і заручитися підтримкою прихильників, щоб звести до мінімуму ризик реакції у відповідь.
5. Задоволення
Деякі люди, яким просто нудно, іноді вдаються до цькування для внесення у своє життя хвилюючих моментів та драми. У такому разі вони вибирають об'єкт цькування випадково, не зациклюючись на певних деталях і спокійно перемикаючись із однієї жертви на іншу.
Це один з найнебезпечніших видів травників, тому що вони зазвичай досить розумні, щоб не діяти відкрито, і віддають перевагу більш тонким методам впливу, які не будуть виглядати в очах інших людей поганою поведінкою.
6. Забобони
Мабуть, це головна причина цькування. І не про зовнішні ознаки на кшталт великих вух чи носа, йдеться про соціальних патернах, вбитих у голову дитини батьками, і навіть суспільством і культурою. Через це травник може відчувати ненависть до певної нації, причому він не може пояснити, чому саме, вважаючи, що її представники просто погані і все або використовуючи закладені в його мислення стереотипи.
7. Тиск із боку сильніших членів групи
Іноді людина починає цькувати іншого не за власним бажанням, не відчуваючи до нього ворожості і не маючи проблем із самооцінкою, а для того, щоб заслужити місце у певній соціальній групі. Як правило, така група передбачає членство фізично і психологічно сильних людей, і, знущаючись з своєї жертви, людина хіба що заробляє собі вхідний квиток у це закрите суспільство.
Страх бути неприйнятим у таку соціальну групу підштовхує його до радикальніших дій, що часом сильно суперечать його власним моральним підвалинам.
8. Привернення уваги
Такий вид цькування поширений серед дітей та підлітків і досить рідко зустрічається серед дорослих. Справа в тому, що дитина, щоб привернути увагу своїх батьків, може почати цькувати брата чи сестру або вибрати як об'єкт знущання інших слабших дітей. Така дитина почувається покинутою, що озлоблює її і змушує йти на такі дії.
Крім цього, цькування для привернення уваги діти та підлітки можуть використовувати по відношенню до об'єктів їхньої симпатії. Яскравий приклад — хлопчики, які смикають дівчат за коси, штовхають їх, висміюють і в цілому поводяться зухвало, тому що не знають, як висловити незнайоме і незрозуміле їм почуття симпатії до іншої людини.
Читати також:
Як відрізнити дружнє кепкування від знущань? У ЮНІСЕФ відповідають на запитання підлітків про кібербулінг
Сучасні підлітки часто стають жертвами кібербулінгу, тобто цькування в інтернеті. При цьому поради та роз'яснення експертів у цій галузі, як правило, призначені для батьків – їм дають рекомендації про те, як захистити своїх дітей від знущань та залякувань у мережі. У Дитячому фонді ООН (ЮНІСЕФ) вирішили розпочати відкритий діалог про кібербулінг безпосередньо з тінейджерами.
Співробітники Фонду об'єднали зусилля з експертами, а також представниками соцмереж – Facebook, Instagram та Twitter. Вони закликали підлітків по всьому світу ставити питання про цькування в інтернеті, про її наслідки і про те, як їй протистояти.
Отже, 10 найпоширеніших питань про кібербулінг, які цікавлять дітей, та відповіді на них.
1. Як відрізнити дружні кепкування та жарти від знущань?
Друзі часто по-доброму жартують один з одного. Але іноді буває важко сказати, чи жартує людина чи навмисно намагається зробити тобі боляче. Люди часом роблять неприємні коментарі на нашу адресу, а потім відмахуються і кажуть: «Та гаразд, я просто пожартував», «Це просто жарт», «Ти приймаєш усе надто близько до серця».
Якщо тобі неприємно, боляче, і люди явно сміються не з тобою, а з тебе, значить, справа зайшла надто далеко.Якщо ти кажеш їм про свої почуття і просиш припинити знущання, але вони продовжують так само, це вже цькування. Тобі не слід з цим миритися – краще одразу звернутися по допомогу.
2. Які наслідки цькування в Інтернеті?
У кібербулінгу багато серйозних наслідків. Цькування може негативно позначитися на емоційному стані людини. Ти можеш постійно почуватися пригніченим, засмученим, у тебе може з'явитися почуття сорому або зникнути інтерес до речей, які зазвичай приносять тобі задоволення.
У деяких випадках емоційний стан починає позначатися на фізичному – ти можеш втратити апетит, погано спати, відчувати втому, відчувати головний біль. У поодиноких випадках кібербулінг може навіть вести до самогубств.
3. До кого звернутися, якщо я став жертвою цькування в інтернеті?
Якщо тобі здається, що з тебе знущаються, насамперед треба звернутися до дорослих, яким ти по-справжньому довіряєш – до батьків чи іншого родича, з яким у тебе склалися близькі стосунки.
У школі ти можеш поговорити з улюбленим учителем, тренером чи психологом.
Якщо з якихось причин ти не хочеш говорити ні з ким із тих, кого знаєш особисто, то можеш звернутися за професійною допомогою – знайди телефон довіри для дітей та підлітків в інтернеті. Зазвичай такі телефони працюють цілодобово, на дзвінки відповідають досвідчені психологи, які багато років займаються такими питаннями.
Якщо ти думаєш, що тобі прямо зараз загрожує небезпека – негайно дзвони до поліції.
Добре також було б зібрати «докази» – зберегти текстові повідомлення та зробити фотографії постів чи коментарів у соцмережах, які, як тобі здається, є образливими та принижують твою гідність.
Не варто забувати і про можливість поскаржитися на цькування безпосередньо співробітникам соцмереж. Тут можна знайти інформацію про те, як звернутися за допомогою на платформі Facebook. Аналогічний сервіс є і Twitter.
4. Наді мною знущаються в інтернеті, але я не знаю, як сказати про це батькам. Як розпочати розмову?
Відносини з батьками у всіх складаються по-різному, проте розпочати таку розмову дуже важливо. Краще вибрати зручний для всіх час, коли батьки не зайняті, нікуди не поспішають і можуть тебе спокійно вислухати. Спробуй пояснити їм, що тобі це дуже серйозна проблема. Швидше за все, батьки захочуть і намагатимуться тобі допомогти.
Не забувай, що твої батьки можуть набагато менше знати про соцмережі, ніж ти. Можливо, їм знадобляться додаткові роз'яснення щодо цієї теми.
5. Як я можу допомогти друзям, що потрапили в біду, особливо якщо вони не хочуть звертатися за допомогою до дорослих?
Будь-якій людині потрібна підтримка. Для початку постарайся просто вивести на розмову та вислухати свого друга чи подругу. Що відчуває ця людина? Чи хоче він повідомити про те, що відбувається комусь із дорослих, звернутися за допомогою? Якщо ні, то чому?
Запропонуй піти до дорослих разом. Якщо людина продовжує відмовлятися, постарайся знайти дорослого, якому можна довіряти, та попроси про допомогу. Бездіяльність може призвести до катастрофічних наслідків.
6. Як уникнути цькування, не відмовляючись при цьому від використання інтернету?
Відмовитись від використання інтернету, звичайно, неможливо.Та й не потрібно – там є багато корисної інформації та ресурсів. Однак можна заблокувати тих чи інших «друзів» у соцмережах, видалити окремі програми та програми чи піти в офлайн на якийсь час, давши собі можливість відпочити від інтернету.
Також важливо спільними зусиллями створювати інтернет, де буде комфортно всім. Тому завжди варто стежити і за своєю поведінкою – бути ввічливою та виявляти повагу до інших користувачів.
7. Як захистити особисту інформацію в інтернеті та зробити так, щоб її не використовували проти мене?
Для початку дуже важливо подумати про те, що й навіщо ти розміщуєш у соцмережах і хто бачить твої пости. У соцмережах є налаштування, які дозволяють тобі контролювати ситуацію: ти можеш обмежити коло людей, які бачать ту чи іншу публікацію або взагалі твій обліковий запис повністю, заблокувати коментарі окремих користувачів, відключити функцію «поділитися», захистити фотографії від скачування та скористатися масою інших інструментів.
Важливо пам'ятати: інформація, яка розміщена в інтернеті, навіть якщо її видалити з особистої сторінки, може ще тривалий час зберігатися на сервері. Ніколи не розміщуй у відкритому доступі свою домашню адресу, телефон чи номер школи.
8. Чи існує покарання за кібербулінг?
У багатьох школах передбачено заходи проти цькування. Якщо з тебе знущаються однокласники чи хтось із твоєї школи, повідом про це вчителям. Винні мають понести покарання.
На жаль, у багатьох країнах поки що немає законів, що стосуються цькування і особливо – кібербулінгу, оскільки це відносно нове явище.Коли виникає потреба притягнути до відповідальності винних, зазвичай використовуються закони, що стосуються схожих явищ – наприклад, домагань.
У соцмережах є певні правила та стандарти поведінки, і на тих, хто їх порушує, можна поскаржитися, про що вже було сказано у пункті 3. Команди соцмереж вживатимуть необхідних заходів – аж до повного блокування користувачів.
9. Чи несуть інтернет-компанії відповідальність за кібербулінг?
Інтернет-компанії приділяють цьому явищу все більше уваги та створюють відповідні інструменти, про що вже говорилося вище. Однак онлайн-платформи повинні робити більше для боротьби з цькуванням, і користувачі повинні постійно нагадувати їм про це – повідомляти про порушення та вимагати вжиття заходів.
10. Чи існують в Інтернеті специфічні механізми для дітей та підлітків, які захищають їх від кібербулінгу?
Як уже повідомлялося вище, у кожної соцмережі є певні механізми, які дозволяють повідомляти про випадки знущань та цькування. Докладніше про це – у пункті 3.
