Стиліст Некіпела порадила чоловікам носити костюми з лампасами

Не встигли трендсеттери та модники закупитись шубами та шапками у стилі «слов'янський шик», як на зміну прийшов зовсім протилежний тренд — за мотивами хітового «Слова пацана», які носять головні герої серіалу, несподівано стали затребуваними не тільки у представників х, але й у молоді. стилі "Слова пацана" і скільки це буде коштувати - у матеріалі "Газети.Ru".

Серіал Жори Крижовнікова «Слово пацана. Кров на асфальті» став головним кінохітом цього року — і тепер навіть ставить модні тренди на одяг та аксесуари «Як у Марата», шапка з козирком «як у Пальто». Адідаса» — всі ці речі сьогодні можна придбати на Щоправда, доведеться розщедритися: деякі особливо підприємливі зберігачі «вінтажу» не соромляться і виставляють заповітні олімпійки та шапки за захмарними цінами.

Як розповіли «Газеті.Ru» у прес-службі «Авіто. Товари», після виходу першої серії проекту на майданчику було помічено сплеск продажів речей епохи пізнього СРСР.

«Зараз на майданчику розміщено понад 3,5 тис. оголошень зі згадкою «Слова пацана». "Авіто" можна придбати в середньому за 1,7 тис. рублів. 1,8 тис. рублів, а светри 2,35 тис. рублів», - йдеться у прес-релізі компанії.

Аналітики майданчика уточнюють, що найбільше продажів із згадкою «Слова пацана» припадає саме на головні убори у стилі 80-х (44% від усіх товарів).На другому місці футболки з 29%, на третьому – спортивні костюми з 15,5%.

Скільки коштуватиме автентичний образ у стилі «Слова пацана»? Спортивний костюм з олімпійкою точнісінько як у Марата можна придбати за 6 тис. карбованців.

Одяг зі «Слова пацана»: як одягалися герої серіалу

Мода для справжніх пацанів. У успіху «Слово пацана» величезну роль зіграла чудово передана епоха пізнього СРСР. Мова і поведінка персонажів, вивіски, автомобілі, обстановка квартир і майстерно занурюють тебе в події серіалу, роблячи історію об'ємною та реалістичною. Особливо добре митці попрацювали з одягом та зовнішнім виглядом героїв. Розповідаю, чому і як одягалися реальні хлопці з 80-х. 🗣 «Слово пацана» – один із найкращих серіалів року. Обговорюємо його у подкасті

Чому пацани це носили?

Одяг гопників 80-х був відображенням часу, їхнього способу життя та принципів. Найбільше серед них цінувалися сила, спритність, тому перевага надавалася спортивному одязі: костюмам, кросівкам, шапкам-«півникам» тощо. Одяг виражав пацанську ідеологію, засновану на культі сили та маскулінності, а також відкидає офіційну владу та культуру. Тому популярна була армійська естетика, а все жіночне та пов'язане з державою (наприклад, з піонерією чи міліцією) – заборонялося. Чому перенесли фінал «Слова пацана»? 4 теорії

Радянська промисловість не справлялася із задоволенням попиту, тому однією з ознак епохи була нестача споживчих товарів. Більшість радянських гопників були вихідцями з небагатих робочих сімей, в умовах дефіциту їм доводилося одягати що доведеться, навіть доношувати одяг за батьками та старшими братами.Наприклад, популярність телогрейок була пов'язана з їх доступністю – їх навіть не купували, а зазвичай приносили з роботи. Дефіцит створив цілий культ «фірми» – речей від найпопулярніших, найчастіше закордонних брендів. Насамперед «фірма» асоціювалася з продукцією Adidas. Широка аудиторія познайомилася зі спортивними костюмами німецької фірми ще наприкінці 60-х завдяки дитячій телепередачі «Роби з нами, роби, як ми, роби краще за нас!» з НДР. Однак справжню популярність і доступ на вітчизняний ринок Adidas отримав як офіційний постачальник спортивної форми для збірної СРСР на Олімпіаді 1980 року в Москві.

Одяг також був своєрідним дрес-кодом. Так гопники не лише показували оточуючим свою приналежність до субкультури, а й ідентифікували членів свого угруповання у повсякденному житті та під час бійки.

«Так, були спортивні шапки. Коли бійка починалася, то кричали: Темні шапки! Люберці, одягаємось!» і тут же по команді - бац! Дмитро Громов, «Пацанський одяг 80-ті»

Фернандельки, півники та хутряні шапки

Мабуть, найвідомішою деталлю гардеробу героїв серіалу стали головні убори. Найбільше глядачів здивували в'язані спортивні шапочки із козирком. Такою, наприклад, ходить Валера Турбо.

Такі шапки починаючи з 50-х років випускала чехословацька фірма Tonak. Було кілька варіантів, у тому числі з помпоном і без, а пізніше з'явилася модель із козирком із бляшаною вставкою. Офіційно останні назвалися «зміївка» (zmijovka) через зигзагоподібний в'язаний візерунок. У СРСР було популярне інше жаргонне назва – «фернанделька», на честь французького комедійного актора Фернанделя, який мав схожий кашкет. Воно також вказувало на "фірмовість" головного убору.Казанські підлітки віддавали перевагу моделям з козирком - якщо їх не було, майстрували своїми руками з пластику або картону. У фернандельки, залежно від міста та моделі, було безліч інших жаргонних назв – вальтівка, казанка, зміївка, олівець, лопата, монголка. 📌Угруповання із серіалу «Слово пацана». Хто такі «Універсам», «Будинок побуту», «Хаді Такташ»? Ще одним популярним пацанським головним убором була знайома всім шапка-півник.

З'явилися «півники» у 80-ті та спочатку призначалися для занять зимовими видами спорту, але пізніше пішли в народ. Стандартна модель – трикотажна шапочка машинної в'язки з невеликим помпоном або пензликом на мотузці. Особливою популярністю в СРСР користувалися "півники" від естонської фабрики "Марат". Вони швидко стали дефіцитом, тому підліткам їх в'язали мами та бабусі, а також робили на замовлення в ательє. Популярні були шапки із символікою футбольних клубів, написами Sport чи Super, а також із зимовими орнаментами – оленями, сніжинками та іншим. Ну і як забути про один із символів радянської моди – хутряну шапку?

Доказ статусу, успіху та дорослого життя. Хутряні шапки носили як члени Політбюро ЦК КПРС, так і прості пацани з околиць міста. На приналежність до радянської еліти вказувало наявність шапки з хутра норки або пижака, дитинча північного оленя у віці до одного місяця. Для простих смертних престижними вважалися моделі з нутрії чи ондатри. 📌 Хто такі чушпани, шкаралупа та загашені? Гайд по сленгу зі «Слова пацана» Зазвичай підлітки доношували такі шапки за батьками чи знімали з перехожих. Крадіжка «пижиків» зовсім була одним із найпопулярніших і найприбутковіших видів вуличних злочинів.

Спортивні костюми, олімпійки, светри з візерунком та тільники

Спортивні костюми – головний атрибут гопників 80-х та 90-х. Зручний одяг ідеально підходив для вуличних бійок. Одним з найпоширеніших був класичний трикотажний костюм синього кольору із замком-блискавкою на горлі. Однак набагато більше цінувалися «фірмові» мішкоподібні спортивні костюми яскравих кольорів із синтетичних матеріалів. Саме такі носять герої «Слова пацана».

Втім, радянським підліткам не завжди були доступні «повні» набори, достатньою вважалася наявність «фірмової» верхньої частини – олімпійки.

А ось штани могли бути будь-якими, головне – широкими. Відповідно до дослідника молодіжних субкультур Дмитра Громова, «широкі штани підкреслюють мужність і «правильну» скромність <. >приховується «чоловіче гідність», причому малося на увазі, що це «гідність» – дуже велике».

А ось джинси пацани не вшанували. На думку гопників, їх носили неформали, це був одяг, який «виставляє інтимні частини тіла напоказ («як у жінок»)». Не можна пройти повз светри з візерунком, у «Слові пацана» їхній амбасадор – Вова Адідас. Такі були практично у всіх громадян СРСР. Це був повсякденний, зручний та доступний предмет гардеробу.

Під светри та спортивні костюми гопники одягали або тільники, або майки на лямках без рукавів, які в народі називалися «алкоголічки».

Перші були даниною армійської естетики. Другі просто були найдоступніші і дуже дешеві. Також влітку гопники носили футболки та сорочки із короткими рукавами.

Аляска, дутка та легендарна телогрійка

У пальто, як відомо, пацани не ходять, і вже зрозуміло чому – незручно у бійці та асоціювалося з офіційною владою. При виборі зимового одягу враховували функціональність, зручність, доступність і, звичайно, «фірмовість». 📌 "Слово пацана" хочуть заборонити. Це тупіша ідея на світі Писком моди вважалася куртка "Аляска".

«Аляска» – це парки середньої довжини з капюшоном та хутряною підкладкою. Спочатку це була куртка льотчиків американських ВПС, у 1960-х з'явилися «цивільні» моделі. У СРСР «Аляски» потрапили лише до початку 1980-х. Спочатку поставлялися з НДР та Фінляндії та відрізнялися грубим пошиттям та низькою якістю. По-справжньому культовими та модними стали більш зручні та дорогі «Аляски» від японських фірм Jako та Chori. Ціна такої куртки коливалася від 120 до 350 рублів залежно від віддаленості від столиці та портових міст. У цьому середня зарплата СРСР була 120-140 рублів. По-справжньому безцінними були оригінальні «Аляски» американських фірм Alpha та Avirex, їхні радянські громадяни могли привезти лише із закордонного відрядження. До середини 1980-х у моду увійшли також дуті куртки, чи «дутики».

Це були стьобані куртки з капрону яскравих квітів, які виглядали так, наче надуті повітрям. Дістати їх було складно, як будь-який дефіцитний товар. Вони були ознакою статусу та фінансового благополуччя власника. Звичайно, дорогу «фірму» могли дозволити собі не всі. Тому гопники носили все, що відповідало критеріям зручності у бійці та зігрівало: спецівки, пуховики, дублянки. Але основною уніформою пацанів була легендарна телогрейка, вона ж ватник, вона ж фуфайка.

Стьобана ватяна зимова куртка була частиною обмундирування ще царської армії, а широкого поширення набула під час Другої світової війни. Потім ватники стали найпопулярнішим видом робочого одягу біля СРСР. Верх телогрейки виконувався із міцної тканини темного кольору, підкладка була з бязі – бавовняної щільної тканини.Застібалися вони на п'ять навісних петель або гудзиків. Гопники цінували в телогрейках доступність, зручність та «бойові характеристики». Ватник був своєрідною бронею - його було важко пробити ножем, він чудово амортизував удари. Також через невибагливість куртку не шкода забруднити чи порвати у вуличних бійках. Підліток у ватнику підкреслював свою приналежність до вулиці. У 80-ті у великих містах можна було легко зустріти групи старшокласників та учнів ПТУ, одягнених у чорні чи сині тілогрійки. Так ходили в кіно, гуляли в парках і просто хиталися вулицями.

«Особливо просунуті гопники, з амбіціями, писали на спині олійною фарбою назву улюбленої групи – часто це були KISS або Accept. Особисто у мене була коричнева тілогрійка з написом Deep Purple» Дмитро Громов, «Пацанський одяг 80-ті»

На молодіжному сленгу підлітків носять «візки» називали «теляги» чи «теляжники», інколи ж «куфаєчники» (від «куфайки» – іншої назви телогрейки).

Кросівки, кеди та кирзачі

Найбільшою популярністю серед пацанів користувалося природне спортивне взуття - легке, зручне і дає перевагу в бійці.

Кеди в СРСР випускалися з 1950-х і довгі роки були безальтернативним і шалено популярним видом спортивного взуття. Наймасовішими була радянсько-китайська модель «Два м'ячі». Наприклад, у ній ходив Сироїжкін – герой культового у підлітків 80-х телефільму «Пригоди Електроніка». У 80-ті кеди вийшли з моди: гопники вважали, що їх носять виключно малолітки. Меж мрій для міських підлітків стали «фірмові» кросівки Adidas. Перед Олімпіадою-80 їх почали випускати Москві, а згодом і в інших союзних республіках.Щоправда, робили на території СРСР лише одну модель – темно-синього кольору та з трьома білими смужками. Емблему іноземного бренду замінювали написом "Москва".

Дістати такі кросівки було непросто, їх одягали на побачення, дискотеки та важливі зустрічі. Якщо взуття зношувалося, його не викидали, а ремонтували самі або в ательє. Шалений попит на фірму породив цілу індустрію підроблених кросівок. Їх шили в підпільних цехах, а заповітний трилисник наносили за допомогою трафарету та фарби. Також котирувалися кросівки від Puma та Romika. Окрім спортивного взуття, особливою повагою користувалися кирзові чоботи. Вони відсилали до армійської естетики, були небезпечні у бійці, доступні та зручні.

«Вдягалися чоботи – кирзові чи гумові. Тим більше, у нас у Бескудникове по-іншому ходити і не можна було – новий район, бруду по коліно». Дмитро Громов, «Пацанський одяг 80-ті»

Шарфи, ремені та жодних піонерських краваток

Одним із атрибутів зимового гардеробу гопників були махрові шарфи. У «Слові пацана» такий носив Марат.

Шафи пов'язували поверх піднятого коміра, затягуючи вузол ззаду, і закидали кінці за спину – так було зручніше у бійці. Популярністю користувалися армійські ремені. Вони цінувалися насамперед як зброя.

«Боєць накручував ремінь на руку одним клацанням і розмахував важким бляхою, як кистенем». Дмитро Громов, «Пацанський одяг 80-ті»

«Поважаючий себе семикласник піонерська краватка носила в кишені і одягала її лише у разі крайньої небезпеки з боку директора школи, не нижче». Дмитро Громов, «Пацанський одяг 80-ті»