Відмінювання «прогнати»
Дієслово прогнати досконалого виду у час не вживається, нині можна у недосконалому вигляді.
| Майбутній час, дійсний спосіб |
| Обличчя |
Єдина кількість |
Множина |
| 1 |
прожену |
проженемо |
| 2 |
проженеш |
проженіть |
| 3 |
прожене |
проженуть |
| Минулий час, дійсний спосіб |
| Єдина кількість | Множина |
| Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід |
| прогнав |
прогнала |
прогнало |
прогнали |
| Умовний спосіб |
| Єдина кількість | Множина |
| Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід |
| прогнав би |
прогнала б |
прогнало б |
прогнали б |
| Наказовий спосіб |
| Єдина кількість |
Множина |
| прожени |
проженіть |
skloneniya.ru - відмінювання слів за відмінками.
Відмінювання робиться алгоритмічно в автоматичному режимі і може бути неправильним. Використовуйте сайт виключно для самоперевірки.
Українська
Приставка: про-; корінь: -гн-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ть [Тихонов, 1996].
Вимова
Семантичні властивості
Значення
- змусити піти, піти ◆ Не передбачаючи добра від цієї суперечки, я вистрибнув з карети з метою прогнати п'яного Івана, з яким один Попов не міг упоратися. Ф. Ф. Торнау, «Спогади російського офіцера», 1874 [НКРЯ]
- змусити залишити посаду, посаду ◆ Потяг слід було зупинити, змінити поїзну бригаду, віддати під суд начальника поїзда і прогнати з роботи провідників. Ст. П. Астаф'єв, «Зрячий посох», 1978-1982 р. [НКРЯ]
- перекл. , розг. змусити щось перестати діяти, припинитися ◆ Став було засинати, але в занепокоєнні встав і пройшовся по кімнаті, щоб прогнати сон. Ф. М. Достоєвський, «Брати Карамазови», 1880 [НКРЯ] ◆ Вона не згадувала про острів, якщо ж у мозку починали хитатися верхівки сосен, вона намагалася якнайшвидше прогнати видіння. Ю. М. Нагібін, «Інше життя», 1990-1995 р. [НКРЯ]
- перен.провести через всі етапи якогось процесу ◆ Вважайте ці мої слова за увертюру до репетиції і давайте почнемо з першого акту і спробуємо прогнати його разом з другим! Н. Б. Дежнєв, «У концертному виконанні», 1993 [НКРЯ] ◆ Незадовго до закінчення зміни, коли залишалося прогнати останню партію деталей, до Савелія підійшов майстер. Віктор Доценко, «Термін для Скаженого», 1993 [НКРЯ]
- редк.гоня, змусити когось переміститися повз якесь місце чи через, крізь що-небудь ◆ ― І чудово. Як ви вважаєте, що думає тепер про нас ця людина? за кілька хвилин до дуелі прогнав повз Базарова сплутаних коней і, повертаючись назад по дорозі, «заклопотався» і зняв шапку побачивши «панів». І. С. Тургенєв, «Батьки та діти», 1862 [НКРЯ]
- жарг. Розповісти очевидну неправду, нісенітниця ◆ Ну він мені прогнав про те, якого крутого підрядника вони найняли для покрівельних робіт, скільки матеріалів їм довелося докуповувати, та іншу завірюху.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Родинні слова
- зменш.-ласк.
• вгоночка, вигоночка, догонялочка, нагончик, обгончик, отгончик, перегоночка, перегончик, погонялочка, підгоночка, підгончик, підганялка, пригоночка, пригончик, прогоночка, прогончик, розгоночка, розгончик, сгоночка, угоночка
- превосх. форми: гнаний;
• найгоніший
- прізвища: Гонцов;
• Розгін?
- іменники: гон, гоніння, гоніння, гонець, гонитель, гонителька, гонка, гончака, гонщик, гоніння, гоніння, гоніння;
• вгонка, вигонка, вигін, вигонка, вигонщик, наздоганяння, вигнання, вигін, загін, загонщик, вигнання, вигнанник, вигнаниця, вигнання, вигнання, нагін, нагін, нагін, обгін, обгінник, відгін, відгін, відгінник, перегін , перегонщик, перегонщик, погонщик, погоничка, погоня, погонялка, погоняло, підганяння, підганяння, підганяльник, підганялка, підганяла, пригін, пригін, прогін, прогін, прогін, прогінниця, прогони, розгін, розгін, зганяння, зганяння, викрадення, викрадення, викрадач;
• автогонка, автогонщик, автогонщиця, велогонка, велогонщик, велогонщиця, вітрогон, вітрогонка, глістогін, коногон, лісогін, медогон, медогонка, мотогонщик, мотогонщиця, мотогонка, сечогінна, палиця-погонялка, плодогнання, самогон, самогонка, самогоноваріння, самогоноваріння, самогонокуріння, самогонокуріння, самогонник, самогонниця, скотогін, скотопрогін, скотопрогінник, слиногон, смологон, смологонщик, чертогон, електропогонялка
- прикметники: гониме, гонимей, гонименький, гонимий, гоночний, гонцов, гончий, гонщиков, гонщицин;
• вигінний, вигнаний, загнаний, загінний, вигнаний, обгінний, відгінний, перегінний, перегоночний, погоніміше, погонімий, підгінний, пригінний, пригінний, прогінний, розгінний, розгінний, згінний, вигнаний,;
• вітрогінний, глистогінний, жовчогінний, клопогонний, кровогонний, дрібногонніший, дрібногонніший, млекогонний, мокрогінний, молокогонний, сечогінний, нафтоперегінний, плодогінний, плодовиганяючий, потогінний, самогонний, скотопригінний, худобогінний
- дієслова: гнати, гнатися, ганяти, ганятися;
• вганяти, вганятися, наздогнати, наздогнати, наздогнати, наздогнати, виганяти, виганяти, вигнати, вигнатися, виганяти, виганяти, наздогнати, наздогнати, наздоганяти, наздоганяти, загнати, загнати, заганяти, вигнати, вигнатися, виганяти , наздогнати, наздоганяти, наздоганятися, обганяти, обганятись, обігнати, обігнатися, відганяти, відганятися, відігнати, відігнатися, погнати, погнатися, підігнати, підігнатися, погнати, погнатися, перегнати, перегнатися, переганяти, переганятися, виганяти, виганяти, виганяти пригнати, пригнатися, приганяти, приганятися, прогнати, проганятись, проганяти, проганятись, розганяти, розганятися, розігнати, розігнатися, зганяти, зганятися, зігнати, зігнатися, наздогнати, наздогнати, виганяти, виганяти;
• самогонувати;
• насамогонничати, насамогонничатися, відсамогонничати, посамогоннуватись, просамогоннуватись
- причастя: гнаний, гнаний, гнаний, гнаний, гнаний, ганяющийся, гнаний, ганяющийся, гнаний, ганяющий, ганяющий, ганяющийся;
• хто вганяє, вганяє, вганяє
- дієприслівники: гнав, гнавши, гнавшись, ганяючись, ганяючись, ганявши, ганявши, ганяючись, ганяючи, ганяючись;
• вганявши, вганявши, вганявшись, вганяючи, вганяючись
- прислівники: гнане;
• навздогін, навздогін, навздогін, наввипередки, наввипередки, наввипередки
Етимологія
З про- + гнати, далі від праслав. * g'nati, від кіт. серед іншого відбулися: др.-рос. г'наті, 1 л. од. год. дружину, ст.-слав. г'наті, дружині (ін.-грец. ἐλαύνω), російськ. гнати, ганяти, укр. гнаті, 1 л. од. год. дружину, сербохорв. гна̏ти, же̏не̑м, чеськ. hnát, щону, словацьк. hnať, польськ. gnać, ст.-калюж. hnać, н.-калюж. gnas. Споріднено літ. genù, giñti «гнати», ginù, gìnti, латиська. dzęnu, dzìt «захищати», ін.-пруськ.guntwei «гнати», gunnimai «ми женемо», далі, ін.-інд. hanti «б'є», авест. ǰainti, грец. θείνω «б'ю, рублю», алб. gjanj «Гоню», ірл. gonim «раню», арм. gan «удари, побої», грец. φόνος «вбивство», др.-ісл. gandr м. "тонка палиця", gunnr, guðr ж. "Боротьба". Ст.-слав. прич. г'нан порівнюють з др.-інд. (ā)ghnānás «який б'ється», авест. avaɣnāna-«вбивця». Не потрібно розділяти дружини і г'наті і порівнювати останнє з літ. gáunu «отримую». Використані дані словника М. Фасмер. Див. Список литературы.