Архангельський собор Московського Кремля

Архангельський собор у Кремлі присвячений Архангелу Михайлу, покровителю московських князів. Однойменна церква була на цьому місці ще у XIV столітті. Але виділяє цей собор розташований у храмі стародавній некрополь великих князів та російських царів.

В 1333 Іван Калита заклав невелику Архангельську церкву в пам'ять про порятунок Москви від епідемії чуми. Там він заповів себе поховати.

Звичний нам образ собор отримав вже за Івана III — у 1505-1508 роках. Будувати храм запросили архітектора Алевіза Фрязіна Нового із Венеції. Фрязіними (від «фряги» чи «варяги») москвичі називали всіх іноземців, тому справжні прізвища італійських архітекторів на той час не збереглися.

Архангельський собор став повною протилежністю Успенському - традиційний російський храм оформили у стилі ренесансного палаццо. Церква вийшла така гарна, що російські архітектори почали активно використовувати деталі європейської архітектури. А в 1772 для зміцнення будівлі храму з'явилися контрафорси з білого каменю. Автор цієї архітектурної хитрості – Василь Баженов.

Куполи Архангельського собору — єдині з кремлівських церков не позолочені, бо тут знаходиться найдавніша усипальниця московських князів.

У соборі всі російські царі до Петра I, крім Бориса Годунова. Також тут поховано імператора Петра II. Загалом в усипальниці 53 поховання. Більшість знаходяться під плитами підлоги з надгробками XVII ст. Під час підготовки до святкування 300-річчя будинку Романових їх закрили ще й мідними заскленими футлярами.

Окремо від усіх поховано Івана IV. Він вважав, що гідний особливого місця поховання. Тіло царя спочиває в дияконнику разом із прахом двох синів.У 1963 році могилу Івана IV розкрили для наукового дослідження, і Михайло Герасимов відтворено портрет царя (його можна побачити у Музеї Москви). Тоді ж у кістках Івана IV виявили багато ртуті. Хтось вважав, що так цар лікувався від венеричних захворювань, але швидше за все його повільно цькували. Багато ртуті знайшли і в крові Марфи Собакіної - третьої дружини Івана IV, яка померла майже відразу після весілля. Її поховали у Вознесенському монастирі, але коли у XX столітті обитель розібрали, усі поховання перенесли у підклет прибудови Архангельського собору.

В Архангельському соборі також поховано царевича Дмитра, який загинув в Угличі. Досі ніхто не знає, чи він упав на ніж у припадку епілепсії, чи його зарізали. У 1812 році французи забрали з собою срібну раку усипальниці, де знаходилися мощі царевича, але самі мощі збереглися. Вже 1813 року виготовили нову раку.

Також в Архангельському соборі знаходиться порожня гробниця Бориса Годунова, чий прах за наказом Лжедмитрія I в 1605 викинули на вулицю, щоб «не оскверняти» храм. Пізніше Бориса Годунова перепоховали у Трійці-Сергієвій Лаврі.

Фрески в Архангельському соборі писали 92 художники за царя Олексія Михайловича.

Унікальність розпису у так званих надгробних портретах. Це умовні портрети у нижньому ярусі стін над похованнями великих московських та питомих князів. Звісно, ​​галерею історичних осіб відкриває зображення Івана Каліти.

Велике місце в живописі Архангельського собору займає військова тематика та сюжети про боротьбу Архангела Михайла з занепалим ангелом Сатанаїлом. Архангела Михайла вважали небесним покровителем та заступником князів у ратних справах.Тому, вирушаючи у військові походи, російські монархи здійснювали в Архангельському соборі обряд поклоніння предкам і просили вони духовну силу для перемоги.

За радянських часів служби у кремлівських храмах заборонили. Але з 1990 року до Архангельського собору повернули православну церкву, хоча там продовжує працювати музей. На престольні свята в соборі проходять богослужіння. При цьому перед службою його освячують наново.

Архангельський собор

Архангельський собор - собор святого Архістратига Михайла - входить до історико-археологічного ансамблю Московського Кремля. Існуючий православний храм збудовано у 1508 році. У ньому розташований некрополь, у якому поховані практично всі московські князі та російські царі, а також їхні найближчі родичі. Богослужіння в храмі проводяться в дні поминання померлих, престольні свята та у свята святих, мощі яких спочивають у соборі.

5 479 0 1 13 хв. на читання

Характеристики Архангельського собору

Назви: собор святого Архістратига Михаїла у Кремлі

Статус: входить в об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Московський Кремль та Червона площа»

Координати: 55.750274 північної широти, 37.617835 східної довготи

Адреса: м. Москва, Кремль, Соборна площа

Дата заснування: XVI століття

Архітектурний стиль: московська школа

Архітектор: Алевіз Новий (Алоїзіо Ламберті та Монтіньяна)

Засновник: великий князь Василь ІІІ Іванович

Конфесія: православ'я

Стан: діючий

Історія Архангельського собору

Спочатку, в середині XIII століття, Михайлом Хоробрітом (Хоробрим) - братом Олександра Невського - було зведено дерев'яний храм в ім'я його небесного заступника Архангела Михайла.1333 року на місці дерев'яного храму великий князь Іван Калита відбудував білокам'яний собор. Також збереглися літописи із відомостями про розпис храму іконописцем Феофаном Греком та його учнями. Згодом Архангельський собор стає усипальницею великокнязівського роду.

У 1471 році, за Івана III, біля будівлі з'явилися прибудови - боковий вівтар апостола Акіли і боковий вівтар Воскресіння Господнього. За указом государя Івана Васильовича в 1505 храм демонтували через його застарілість і переповненості гробницями. Поховання, що існували на той момент, були перенесені в інший храм. Іван III незабаром помер, і його поховали у щойно закладеному храмі.

Для будівництва нового собору Іван III встиг запросити архітектора з Італії Алоїзіо Ламберті та Монтіньяна, який став у Москві Алевізом Новим або Алевізом Фрязіним. Завершилося зведення собору під час правління сина Івана Васильовича — Василя III. 8 листопада 1508 новий собор був освячений митрополитом Симоном. Після цього всі поховання, що були тут раніше, повернуто.

У 1547 Архангельський собор постраждав від пожежі. Майстри, викликані з Великого Новгорода та Пскова, відновили пошкоджений живопис. Наприкінці XVI століття зі східного боку до храму були прибудовані бокові вівтарі на честь Іоанна Предтечі та Покрови Богородиці. Історики припускають, що в цей період з півночі, заходу та півдня до собору була прибудована галерея-паперть для почесних гостей. Вівтар Іоанна Предтечі перебудували в XVII столітті.

1628 року, за вказівкою Михайла Федоровича Романова, для надгробків виготовили плити з білого каменю. Надгробки прикрасили різьбленими орнаментами та епітафіями. За сина Михайла Федоровича государя Олексія Михайловича в 1652 році почалася реставрація застарілого розпису.Але через брак грошей роботи довелося відкласти до 1660 року. Останній етап реставрації очолював іконописець Симон Ушаков. 1680 року в соборі встановили новий різьблений іконостас.

У роки правління Єлизавети Петрівни собор довелося знов ремонтувати. 1737 року храм серйозно постраждав під час пожежі. Князь Дмитро Ухтомський очолював відновлювальні роботи, під час яких внутрішні пошкодження було ліквідовано, Зовнішній вигляд собору було трохи змінено. У 1742-1883 роках Архангельський собор був кафедральним собором. З 1771 по 1801 роки протоієреєм храму був Петро Алексєєв - упорядник «Церковного словника».

За часів Катерини II біля Архангельського собору хотіли збудувати Кремлівський палац. Під час підготовки фундаменту майбутньої будівлі на стінах храму з'явилися численні тріщини. Роботи було зупинено, а сам собор був підданий черговій реконструкції. 1770 року Катерина видала указ про оновлення стінопису та ікон у трьох головних соборах Кремля. Лише у середині 1772 року у Архангельському соборі почалися роботи.

У 1812 році французькі загарбники пограбували та осквернили собор. У самому будинку розташовувалися похідна кухня Наполеона, бочки з вином і склад харчів. Після закінчення війни все викрадене довелося заміняти, а сам храм відмивати від кіптяви та бруду. До того ж, французи перед відступом побили всі бочки з вином. 1813 року собор освятили повторно. Богослужіння провів вікарій Августин Виноградський.

У період з 1826 по 1847 роки собор зазнавав дрібних перебудов та реконструкцій. У 1826 році одноповерхову «судову хату» біля південної стіни храму було демонтовано. На її місці звели двоповерхову палату для священнослужителів.У 1848 році перенесли боковий вівтар Покрова Богородиці в західну прибудову, а на його місці розмістили боковий вівтар мученика Уара. У 1895 році собор було передано до придворного відомства як царська усипальниця.

У жовтні 1917 року під час повстання більшовиків південна стіна храму постраждала від попадання снаряда. У 1918 році собор та інші храми Кремля були закриті. Вони були визнані пам'ятками культури з присвоєнням статусу народного надбання. 1920 року почалося відновлення пошкоджень, яке тривало до початку Великої Вітчизняної війни. У 1934—1935 роках проводилася реконструкція образів.

У 1950-х роках під шаром розпису було виявлено стінопис, датований ХVI століттям. Ці фрагменти стародавнього розпису відповідають періоду правління Івана IV Грозного. 1955 року храм отримав статус музею. 1960 року Архангельський собор перевели у відомство Міністерства культури. Пізніше богослужіння тут поновилися. Перше провів патріарх Алексій ІІ над мощами святого Дмитра у 1991 році.

Зведений на честь вождя святого воїнства архангела Михайла Архангельський собор грав величезну роль життя московських правителів. Представники московської князівської династії приходили до храму помолитися покровителю ратних справ перед та після битв. Після церемонії коронування царі з урочистою процесією прямували до усипальниці храму віддати данину великим предкам, чиї останки спочивають під давніми склепіннями.

Особливості архітектури та інтер'єру Архангельського собору

Білокам'яний п'ятикупольний Архангельський собор зведений у давньоруському стилі. Висота будівлі складає 21 метр. Куполи зрушені до східної частини будівлі.Головний позолочений купол зведений над амвоном, малі бані розташовані над вівтарною частиною. Фасад з вузькими вікнами-бійницями прикрашений пілястрами з рослинним орнаментом та декоративними арками між ними. Широкий карниз поділяє собор на два яруси.

Перший ярус має більший розмір у порівнянні з верхнім. Верхня частина фасадів декорована раковинами із перлинами. І верхній, і нижній яруси виглядають самостійними та закінченими. Крім декоративних елементів та унікального різьблення, прикрашають фасад та великі арочні вікна та вікна-медальйони. В архітектурному оздобленні фасадів простежуються мотиви, характерні для архітектури італійського Відродження.

П'ятиапсидний собор має західну прибудову з двома бічними дверима, через які можна потрапити на другий ярус у хори та підвал. Головний вхід високий і широкий, розташований у глибокій ніші, декорованій рослинним орнаментом і розписаною біблійними сюжетами. Зі східного боку до будівлі примикають прибудови мученика Уара у північної апсиди та Іоанна Предтечі у південної апсиди. Циліндричні склепіння собору тримаються на шести стовпах — чотирьох у центральній частині та двох у вівтарі.

Стіни нижнього ярусу та стовпи розписані зображеннями московських князів та царів. З куполів на парафіян дивляться лики святих пророків і праотців. У центральному куполі - Адам і Єва, у західних - образи головних архангелів Михайла та Гавриїла, у східних - композиції з Богородицею. На склепіннях зображені сюжети Нового Завіту. Верхні яруси стін представлені зображеннями апостолів, угодників, мучеників та інших святих. Багато зображень відноситься до циклів «Дії архангела Михайла» та «Символ віри».

Фрески всередині Архангельського собору

Іконостас Архангельського собору

Іконостас представлений рамною конструкцією з різьбленим декором. Чотири яруси висотою 13 метрів розділені горизонтальними карнизами. По вертикалі іконостас ділиться на центральну та бічні частини. Виготовлено іконостас на Потішному дворі Московського Кремля в 1680 артілью майстрів під керівництвом І. Недумова. Різьбленням іконостас було прикрашено вже на початку XIX століття. Основна частина ікон належать до 1681 року, вони написані художниками Дорофієм Золотарьовим, Федором Зубовим та Михайлом Мілютіним. Інші ікони - XIV-XVI століть.

Чотири яруси іконостасу: найвищий - пророчий, під ним розташований деісусний, потім - святковий і в самому низу - місцевий. Пророчий ярус розташований на самому верху і складається з ікон старозавітних пророків. У руках пророків розгорнуті сувої з передбачуваними текстами. У центральній частині образ Богоматері з Христом навколішки. Над ними вище іконостасу розташована монументальна композиція з розп'яттям та скульптурами Богоматері та Іоанна Богослова.

У центрі ярусу представлений «Спас у силах», у бічних частинах — образи Богоматері та архангела Михайла (праворуч), архангела Гавриїла та Іоанна Предтечі (ліворуч). Святковий ярус містить значні сюжети Нового Завіту. Місцевий ярус складається з патрональних ікон - це ікони з образами святих, іменами яких називали російських князів і царів. Найстаріша ікона собору - "Архангел Михайло з діяннями". Вона датована кінцем XIV століття і була написана на згадку про Дмитра Донського на замовлення його вдови.

При серединних стовпах розташовуються дво- та триярусні надгробні іконостаси. Вони перебувають царські образи. У нижніх ярусах розташовані тезоіменні лики святих, іменами яких були названі поховані тут російські князі і царі.Другий ярус - рідні, або мірні ікони, написані при народженні княжичів та царевичів до дня їхнього хрещення. У третьому – гробові ікони з образами Спасителя та Богородиці.

Некрополь Архангельського собору

Архангельський собор став останнім притулком великокнязівських родів Рюриковичів та Романових. Тут ховали правителів та їхніх родичів аж до ХVIII століття, коли столицю було перенесено до Санкт-Петербурга. У 1929 року у південну підвальну палату собору було перенесено останки княгинь і цариць, похованих у соборі Вознесіння Христового. У боковий вівтар мученика Уара в 2008 році перенесені мощі преподобної Єфросинії Московської. Тут же стоїть саркофаг із білого каменю з останками вдови Дмитра Донського.

У усипальниці розташовано 46 надгробків, під якими знаходяться останки 55 представників княжого роду. Іван Калита був похований першим у соборі, останнім був Петро II - останній представник будинку Романових по прямій чоловічій лінії. Ховали в соборі так: труну закривали кам'яною плитою і над нею зводили кам'яний надгробок. Навпроти надгробка писалася посмертна парсуна (прототип портрета) похованого князя чи царя на повний зріст.

Було розроблено чіткі правила розташування поховань. Уздовж південної стіни відводилося місце для великокняжих поховань. Уздовж західної стіни були поховання удільних князів, уздовж північної — опальних князів. У стовпів у південно-західній частині собору були поховані представники православної татарської знаті, що служила при дворі. В усипальниці похований царевич Іван, який за однією з версій, був убитий своїм батьком Іваном Грозним.

Василь Шуйський, щоб припинити нашестя Лжедмитрієв, у 1606 році переніс з Углича в некрополь мощі царевича Дмитра.До собору було перенесено й останки князя Михайла Чернігівського та боярина Федора, які були до смерті закатовані в Золотій орді 1246 року. Князя Михайла Всеволодовича зарахували до лику святих, і рак з його мощами стоїть біля північної стіни. Гробниця Бориса Годунова стоїть порожня. Його останки було перепоховано у Трійце-Сергієвій лаврі.

Режим роботи храму

Архангельський собор можна відвідати в рамках оглядових та тематичних екскурсій територією Московського Кремля. Самостійно подивитися храм можна за наявності єдиного квитка на відвідини пам'яток Соборної площі. З 15 травня до 30 вересня Соборна площа відкрита для відвідування з 9.30 до 18.00, з 1 жовтня по 14 травня – з 10.00 до 17.00. Вихідний день – четвер. Правила відвідування всім об'єктів Московського Кремля єдині. Також існують віртуальні тури.