Дмитро Петров
Вміння Дмитра Петрова можна перераховувати нескінченно: поліглот, перекладач-синхроніст, викладач, письменник, телеведучий. заговорити на чужоземних прислівниках.
Дитинство та юність
Майбутній поліглот народився в Сталіногорську (сучасний Новомосковськ) в Тульській області 16 липня 1958 року. познайомилися у гуртожитку університету інязу.
Дмитро Петров у молодості / Фото: @petrov_poliglot
Так Дмитро вже до шкільного віку отримав чіткі уявлення про структуру різних мов, а з п'ятого класу почав серйозно вивчати англійську та німецьку. французькою. Успіхів в останніх двох молодий чоловік домігся самостійними заняттями.
Вибір подальшої професії виявився очевидним: відразу після школи Дмитро Петров вступив до інституту імені Моріса Тореза в Москві (зараз це МДЛУ).
Викладач та поліглот Дмитро Петров
Закінчивши інститут, молодий фахівець розпочав кар'єру з роботи викладачем.Поступово Петров відточував власну методику, паралельно вивчаючи нові мови та прислівники.
Освоював Петров та синхронний переклад. За визнанням поліглоту, професія синхроніста — одна з найскладніших у галузі іноземних мов. Тут перекладачеві потрібні і бездоганне знання лексики та граматики, і миттєва реакція, стресостійкість і, звичайно, серйозний рівень загальної ерудиції. Не менш важливо мати приємний тембр — на думку Дмитра, синхронному перекладачеві «ніколи не пробачать неприємного голосу, мукання, паузи».
Згодом Дмитро поділився деякими подробицями такої роботи, а також курйозними випадками у книзі «Магія слова», яку написав разом з другом, журналістом Вадимом Борейком.
Дмитро Биков та Дмитро Петров / Фото: @petrov_poliglot
У синхронному перекладі Дмитро досяг серйозних успіхів. Поліглота визнали одним із найкращих фахівців у Росії, його постійно запрошували працювати на зустрічах найвищого рівня. Як Петров зізнавався в інтерв'ю, йому вдалося попрацювати з Михайлом Горбачовим, Борисом Єльциним, Володимиром Путіним. В архіві перекладача чимало фото з відомими політиками та громадськими діячами.
Невдовзі Дмитро відкрив власну мовну школу, що отримала назву Центр інноваційно-комунікативної лінгвістики (пізніше Московська академія практичної лінгвістики). У стінах цієї школи Петрову вдалося те, що раніше здавалося неможливим: учні починали говорити обраною мовою вже на першому занятті, а лише через 16 уроків спокійно підтримували повсякденні розмови з носіями мови.
«Англійська за 16 годин»
2012 року на телеканалі «Культура» стартував новий проект Петрова — програма «Англійська за 16 годин».Усі 16 уроків, проведених поліглотом, дозволили мільйонам глядачів на власному прикладі переконатись: вивчення іноземної мови буває простим, захоплюючим і головне – результативним.
Приклад учасників цього нестандартного реаліті-шоу і справді мотивує: 8 осіб, які не володіють англійською, на першому ж занятті почали спілкуватися один з одним та Дмитром, а до кінця циклу передач уже впевнено обговорювали серйозні теми іноземною мовою.
Учасниками шоу стали популярні особи. Так, у першому сезоні за «парту» сіли актор Володимир Єпіфанцев, письменник Олег Шишкін, актриса Олександра Дитина. А у другому сезоні, присвяченому італійському, глядачі побачили режисера Валерію Гай Германіку, співачку Настю Задорожну, актрису Ганну Старшенбаум та інших публічних персонажів. За вісім сезонів проекту глядачі «Поліглота» встигли познайомитися із вісьмома мовами, включаючи португальську, китайську та хінді.
Дмитро Петров із сім'єю / Фото: @petrov_poliglot
Після завершення програми «Поліглот» система освоєння мовної структури за 16 уроків знайшла продовження у серії книг з вивчення європейських мов, китайської, івриту. Частина підручників-тренажерів цієї серії дозволяє освоїти російську англо-та іспаномовним користувачам.
Сам Петров питанням «Скільки мов ви знаєте?» відповідає з посмішкою. За твердженням поліглоту, «знати» навіть рідну мову цілком неможливо: завжди залишаться пласти вузькопрофесійної лексики, незнайомій для обивателя. Проте можна легко підтримувати розмову на побутовому рівні, розуміти інших і доносити власні думки.
В активі поліглоту — близько 50 мов, якими Дмитро може читати. Ще близько 30, на яких перекладач вільно розмовляє, та 8, з якими готовий професійно працювати.Однак і це не межа, зізнається Дмитро.
В основу методики Петрова, за його словами, лягли принципи психології та математики. Насамперед необхідні мотивація та комфортна обстановка, які самі собою означають серйозну частину успіху. Коли перші принципи виконані, у справу вступає математика, що допомагає розкласти «дрімкий ліс» незрозумілих слів та граматики на прості формули та комбінації, які легко засвоюються за пару занять.
В інтерв'ю Дмитру Бикову (внесений Мін'юстом РФ до реєстру іноземних агентів) на ютьюб-каналі «Жалюгідна заміна літератури» Петров поділився, що у своєму вивченні мов не обмежується запам'ятовуванням лексики та правил граматики, а сприймає мову як продовження національного менталітету.
Особисте життя
Особисте життя Петрова склалася щасливо. Із майбутньою дружиною поліглот познайомився у гуртожитку інституту імені Моріса Тореза. Анаміка Саксена, індійська красуня, приїхала до Москви, щоб вивчати російську мову та культуру, Дмитро на той час уже викладав. Незабаром молоді люди одружилися, а через деякий час Анаміка подарувала чоловікові первістка – сина Дем'яна.
Дмитро Петров та Анаміка / Фото: «ВКонтакте»
Спочатку Дмитру з родиною, що поповнилася, доводилося тулитися в гуртожитку того ж інституту, але через три роки вдалося купити власну квартиру. Загалом у Дмитра та Анаміки троє дітей, молодші — Іліан та Аріна. Старший пішов стопами батьків і пов'язав біографію з іноземними мовами. А ось молодші обрали інший шлях – Іліан вступив до Академії народного господарства, а донька Арина вирішила стати медиком.
Дмитро Петров зараз
Нині Дмитро Петров продовжує читати лекції, розповідаючи про власну методику вивчення іноземних мов.Почесний професор Вищої гуманітарної школи КАЗГЮУ викладає у МДЛУ, власної Академії практичної лінгвістики, а також виступає у клубах-лекторіях, таких як «Збагачувальна фабрика», «Пряма мова».
Дмитро Юрійович регулярно бере участь у міжнародних проектах, спрямованих на популяризацію вивчення іноземної культури. Так, на Всеросійській відкритій акції Tolles Diktat - 2024 Петров став читцем проекту "Відкриті зустрічі".
Крім лінгвістики, поліглот захоплюється музикою і пише авторські композиції. Разом із друзями Дмитро проводить публічні концерти, на яких виконує пісні різними мовами. У планах Петрова запис цілого альбому.
Проекти
Цікаві факти
- Петров перекладає на італійську та англійську російські матюки, як він сам зізнався, з хуліганських спонукань.
- Поліголот постійно поповнює свою мовну колекцію. Останнім часом він вивчає алтайську мовну групу, до якої належать калмицька та узбецька.
Дмитро Глухівський*
Автора міжнародного бестселера «Метро-2033» Дмитра Глуховського* (внесений Мін'юстом РФ до реєстру іноземних агентів) називають письменником нового типу та одним із родоначальників мережевої літератури. У його біографії значаться робота у кремлівському пулі, поїздки на Північний полюс, Байконур та до Чорнобиля. Фантаст допомагає молодим колегам і стверджує, що його завдання як письменника — лише порушити питання, які читач захоче обміркувати та знайти відповідь самостійно.
Дитинство та юність
Автор бестселерів у жанрі фантастики та постапокаліптики народився у Москві 12 червня 1979 року.Його батьки були журналістами: отець Олексій Глуховський, єврей за національністю, працював редактором на Держтелерадіо, а мати Лариса Веніяминівна, уродженка Костромської області, працювала фоторедактором у ТАРС. З дитинства Дмитро хотів піти стопами батьків.
Хлопчик навчився читати вже у 2,5 роки, а рахувати — у 5, причому до школи він умів складати та віднімати в умі трицифрові числа. Люблячі родичі були переконані, що з Діми виросте геніальний вчений. У середній школі він швидко почав нудьгувати, тому його перевели до французької спецшколи, яка тоді вважалася елітною.
Раніше в цьому закладі навчалися батько та бабуся Дмитра*. Але й там навантаження у початкових класах виявилося для хлопчика недостатнім. Звикнувши, що вчитися легко, Глухівський, за його словами, «остаточно розперезався» і скотився на трійки з точних наук. Російська мова і література як і раніше давалися йому легко.
Писати юнак почав ще у школі, це були як фантастичні оповідання для однолітків, так і журналістські нариси про батьківщину для стінгазет. Після школи майбутній фантаст поїхав навчатися за кордон. У 1996 році він вступив до Єрусалимського університету, щоб осягати суспільні науки (для цього молодій людині довелося попередньо вивчити іврит).
Журналістика
Попрощавшись зі студентською лавою, Глуховський почав працювати на посаді редактора на французькому каналі EuroNews — він жив у Ліоні до 2005 року.
Після повернення до Росії журналіст надійшов на щойно створений інформаційний телеканал Russia Today як телекореспондент. За 3 роки роботи Дмитро побував у різних місцях — від космодрому Байконур та зони відчуження Чорнобильської АЕС до Північного полюса.У 2007 році Глухівський* вів перший у світі прямий телерепортаж із найпівнічнішої точки планети. Також у його журналістській практиці були й прямі ефіри із ізраїльсько-ліванського кордону під час зіткнень Ізраїлю та бойовиків організації «Хезболла». Репортажі доводилося вести під мінометним обстрілом. Дмитро входив у так званий кремлівський пул — це група журналістів, які на постійній основі висвітлюють діяльність російського президента.
Письменник Дмитро Глуховський* / Фото: соціальні мережі
Глуховський* співпрацював зі ЗМІ з Європи, зокрема з німецькою радіостанцією Deutsche Welle та британським телеканалом Sky News. У 2007 році він знову змінив роботу, влаштувавшись ведучим на радіо «Маяк» та канал «Культура».
У 2009 році Дмитро вирішив закінчити кар'єру журналіста, що було пов'язано з роз'їзною специфікою цієї роботи. Постійні відрядження не дозволяли паралельно писати книги, які почали давати відчутний дохід.
Останніми роками фантаст писав статті лише для журналів GQ та «Сноб».
Література
«Метро-2033», роман про москвичів, які рятуються від наслідків ядерної катастрофи в підземці, Дмитро закінчив уже у 22 роки. Згодом роботу було визнано найкращим дебютом 2007 року за підсумками конкурсу Європейського товариства наукової фантастики. За словами автора, задум у нього народився ще у 14 років, а наступні роки пішли на реалізацію задуму та доопрацювання її втілення. Цікавий факт: у видавництвах роботу молодого фантаста не прийняли, і Глухівський одразу виклав весь текст в інтернет, не витрачаючи сили на спроби добитися публікації на папері.
Успіх книги став несподівано гучним. Автором зацікавилися «Ексмо», «Популярна література» та «АСТ».«Метро-2033» увійшло до списку не лише російських, а й світових бестселерів, цитати з твору розійшлися Мережею, а сюжет роману став основою трьох відеоігор. У пізніших виданнях як епілог включено оповідання «Євангеліє від Артема».
Пізніше Глуховський* написав два продовження трилогії — «Метро-2034» і «Метро-2035» — і оголосив в інтерв'ю, що особисто вважає цикл закритим, але при цьому не заперечує, якщо продовженням займеться хтось інший.
До того моменту кількість наслідувачів та послідовників Дмитра* стала настільки великою, що автор вирішив сам очолити процес у рамках спеціального проекту «Всесвіт Метро – 2033». Ті, хто бажає розвинути постапокаліптичну тему роману, викладають роботи на спеціальному сайті, де читачі можуть за них проголосувати. Переможці публікуються у видавництві.
Наступні твори Глуховського* (оповідання та романи) також отримали високу оцінку шанувальників. 2007 року його бібліографія поповнилася книгою «Сутінки». Роман, який оповідає про кінець світу відповідно до передбачень індіанців майя, отримав престижну французьку премію в галузі фантастичної літератури Utopiales.
Через три роки вийшли «Оповідання про Батьківщину», 2009-го — «Кінець дороги», а 2013-го — чергова антиутопія «Майбутнє», де за сюжетом люди отримали безсмертя, але втратили моральні орієнтири. Цей роман був безкоштовно розміщений у «ВКонтакті» у супроводі спеціально підготовлених музичних треків та ілюстрацій. Також у 2009 році Дмитро* написав «Щоденник вченого» — передісторію до голлівудського мультфільму «Дев'ять» про творця ляльок.
У 2017 році фантаст випустив новий роман «Текст», який став спробою перейти з розважальних авторів до лав великих психологічних письменників.Критики оцінили його неоднозначно: комусь сподобалися нешаблонні повороти сюжету, хтось розкритикував слабкого та непередбачуваного героя, проте всі зійшлися на тому, що від Глуховського такого ніхто не очікував.
Наразі, за словами чоловіка, він ще не визначився з подальшим напрямком роботи:
«З одного боку, коли критики мене похвалили за реалістичну літературу, мені хотілося б, щоб мене й далі хвалили, — міркував Дмитро*. — З іншого боку, я не хочу зупинятися на чомусь одному».
2018 року Московський драматичний театр імені М. Н. Єрмолової поставив виставу за романом Глуховського* «Текст». Режисером став Максим Діденко.
Про всі новинки у творчості автора бестселерів можна дізнатись на його офіційному сайті. Так, у травні 2019-го фантаст разом із сервісом Storytel випустив фантастичний аудіосеріал «Пост». Традиційний для письменника постапокаліптичний сюжет розповідає про те, як після всесвітнього катаклізму росіяни намагаються вижити у місті-фортеці. Перший сезон "Поста" містить 10 серій по 45-50 хвилин кожна.
Книга «Текст» Дмитро Глуховського* / Фото: соціальні мережі
Наприкінці жовтня 2019 року відбулася прем'єра кінофільму Клима Шипенка «Текст» за твором Глуховського*. Сюжет екранізації сконцентрувався на розчавлених системою людях. Сувора драма викликала бурхливу реакцію глядачів постільною сценою за участю Христини Асмус. Головну роль відіграв Олександр Петров, Іван Янковський втілив на екрані образ ще одного центрального героя - співробітника МВС Петра Хазіна, який підкинув наркотики персонажу Петрова та відправив його на 7 років у в'язницю. Згодом відеосервіс START презентував глядачам 5-серійний серіал «Текст. Реальність». Ця стрічка є більш об'ємною версією екранізації гучного роману.
У серпні 2019 року компанія ТНТ-PREMIER Studios, телеканал ТВ-3 та кінокомпанія «Централ Партнершип» підписали договір із Глухівським* на екранізацію роману «Метро-2033». Як заявив автор, він не збирався писати сценарій до фільму – йому дісталася роль консультанта. Але вже у жовтні 2019-го стало відомо, що Дмитро самоусунувся від участі у проекті.
Взагалі, це не перша спроба екранізувати «Метро». В інтерв'ю Юрію Дудю (внесений Мін'юстом РФ до реєстру іноземних агентів) у вересні 2020 року Дмитро розповів, що пропонував роман Девіду Фінчеру, який є улюбленим режисером письменника. Але далі обговорень справа не дійшла. За проект у Голлівуді взялася студія MGM, але зйомки фільму не відбулися, оскільки за сценарієм місцем дії мало стати вашингтонське метро. Але адаптація оригінального сюжету під американського глядача не вдалася і права на екранізацію повернулися Глуховському*.
2021 року вийшов 7-серійний трилер «Топі», сценарій якого написав Глухівський*. В основі сюжету — історія про компанію москвичів, які потрапляють до загадкового села Топі. Поселення з покинутим монастирем виявляється в'язницею, в якій молодих людей тримають їхню власну уяву та внутрішні демони. У картині зіграли Максим Суханов, Іван Янковський, Катерина Шпіца, Тихін Жизневський.
Про свій аудіосеріал «Пост», який згодом отримав і паперову версію, Дмитро* в цікавому ключі поміркував у ютюб-шоу «А поговорити?», яке веде Ірина Шихман* (внесена Мін'юстом РФ до реєстру іноземних агентів), у червні 2022- . В інтерв'ю письменник-фантаст розповів про період, коли працював у RT. На питання про письменницькі перспективи Дмитро запевнив, що має відношення до російської культури, тому не збирається писати книги іншими мовами.При цьому він пообіцяв випустити наступну книгу в абсолютно аполітичному ключі.
Суспільна позиція
У червні 2020 року фантаст був запрошений як гість на передачу «Особлива думка» радіостанції «Эхо Москвы». В інтерв'ю та постах у соцмережах письменник завжди не тільки відповідає на питання про творчість, а й не соромиться оприлюднити свої політичні погляди на ситуацію в Росії, Криму, Білорусі.
Глухівський публічно вимагав звільнення Олексія Навального (внесений Росфінмоніторингом до списку осіб, причетних до екстремістської діяльності або тероризму). Автор називав цю людину єдиною, хто серйозно претендує на владу.
У червні 2022-го стало відомо, що Глуховського оголошено російським МВС у федеральний розшук. За словами письменника, його звинуватили у дискредитації Збройних сил РФ. А у жовтні Мін'юст РФ вніс Дмитра* до реєстру іноземних агентів.
Влітку 2023-го літератора було заочно засуджено Басманним судом Москви до 8 років ув'язнення у справі про поширення фейків про ЗС РФ.
Особисте життя
Письменник був одружений, його колишня дружина Олена Фуксіна працювала продюсером на Russia Today. У шлюбі народилися двоє дітей – дочка Емілія (2011) та син Теодор (2014). За словами чоловіка, особисте життя служило для нього незамінним джерелом натхнення, наприклад, деякі сцени в «Майбутньому» він зміг відчути та описати лише тоді, коли став батьком.
Дмитро Глуховський* та його колишня дружина Олена Фуксина / Фото: соціальні мережі
В одному з інтерв'ю автор бестселерів згадав про розлучення. Але оскільки Дмитро воліє не поширюватися про особисте життя, подробиці залишилися невідомі.
Завдяки письменницьким доходам фантаст може жити безбідно: за чутками, лише за «Метро-2033» він отримав $1,5 млн. Крім того, заробіток приносить і розробка ігор, сценаріїв та вистав за сюжетами його робіт.
Дмитро Глуховський* зараз
Зараз, за інформацією ЗМІ, Дмитро Глуховський* більшу частину часу проживає в Барселоні, там же влаштувалася його колишня дружина з дітьми. Літератор багато подорожує, виступаючи з лекціями та беручи участь у різноманітних публічних заходах.
Чи не залишив письменник і творчу діяльність. У травні 2024 року він випустив в одному з європейських видавництв публіцистичну працю «Ми. Щоденник падіння», куди увійшли його статті, нотатки та виступи на суспільно-політичні теми. З презентацією збірки автор відвідав низку великих міст Європи.
Влітку в пресі з'явилися публікації з посиланням на повідомлення телеграм-каналу Shot, що на тлі розгляду проекту закону про майно іноагентів Глуховський* намагається продати дві квартири, що належать йому, в центрі Москви. Вартість житла в історичному особняку на Петрівці, за даними джерела, перевищує 200 млн. рублів.
На початку осені ім'я прозаїка знову з'явилося в пресі у зв'язку з інформацією про те, що найвища судова інстанція РФ залишила без розгляду його скаргу на відмову зняти з нього статус іноземного агента.
Нагороди
- 2007 - "Eurocon": "Кращий дебют" / Encouragement Awards
- 2014 - Премія Utopiales: найкращий роман у жанрі фентезі («Сутінки»)
- 2019 - Кінофестиваль російського кіно в Онфлері: приз Франсуа Шале за найкращий сценарій (фільм «Текст»)
- 2020 - Номінація на премію "Ніка" за кращу сценарну роботу (фільм "Текст")
Бібліографія
- 2005 - "Метро 2033"
- 2007 - "Сутінки"
- 2009 - "Метро 2034"
- 2013 - «Майбутнє»
- 2015 - "Метро 2035"
- 2017 - «Текст»
- 2019 - «Пост»
- 2021 - «Пост. Врятуватися та зберегти»
- 2024 - «Ми. Щоденник падіння»
Цікаві факти
- Дмитро* володіє п'ятьма іноземними мовами: іспанською, англійською, французькою, івритом та німецькою.
- Роман «Метро-2033» перекладено 37 мовами.
- Глуховський* написав лібрето до опери «Три астронавти» за мотивами роману Умберто Еко, яка поки що так і не вийшла через проблеми з авторськими правами на початковий твір.
- У 2011 році санкт-петербурзька група Helguard записала пісню «Кінець світу» за мотивами роману «Сутінки», витриману на кшталт пауер- та мелодійного дет-металу.