М'які приголосні звуки
М'які приголосні — це гучні звуки, які порівняно з твердими приголосними вимовляються з додатковою артикуляцією мови.
Дізнаємося, що таке м'які приголосні, як вони утворюються і які пари складають із твердими приголосними.
Згодні звуки відрізняються один від одного участю шуму та голосу. За співвідношенням голосу та шуму приголосні звуки ділять на дзвінкі та глухі. Ті приголосні, які складаються з шуму та голосу, є дзвінкими ([б], [в], [г], [д] та ін.) А, навпаки, глухі приголосні утворюються з шумом, який з'являється при проходженні струменя повітря через органи мови:
Крім ознаки дзвінкості/глухості приголосні мають властивість бути твердими чи м'якими у слові. Розглянемо докладніше, які м'які звуки існують у російській мові.
Що таке м'які звуки?
Щоб з'ясувати, що таке м'які звуки, порівняємо два слова та звернемо увагу на вимову їх початкових звуків:
У першому слові звучить дзвінкий приголосний [б], в освіті якого беруть участь губи:
Початковий приголосний звучить досить твердо. Порівняємо з вимовою другого слова:
Перший дзвінкий приголосний звук позначений тією ж літерою «б»але звучить він трохи по-іншому. При його вимові спинка язика спрямовується до твердого піднебіння, вигинаючи містком. З боків язика утворюються вузькі проходи для повітря, що видихається, в результаті чого дзвінкий приголосний набуває м'якості, або палатальності. Лінгвістичний термін «палатальність» сходить до латинського слова palatum, що буквально означає «небо».
Отже, у російській мові розрізняють тверді та м'які приголосні звуки.
У порівнянні з твердими приголосними всі м'які звуки при освіті відрізняються додатковою участю мови.
М'які приголосні - Це шумні звуки, в освіті яких є додаткова артикуляція мови до піднебіння.
М'якість приголосних позначається спеціальним значком у вигляді коми - апострофом. Звуки мови записуються відповідними літерами у квадратних дужках. Апостроф пишеться праворуч від літери, що позначає м'який звук, зверху:
Парні тверді та м'які приголосні
Багато дзвінких і глухих приголосних у російській мові відрізняються ознакою твердості/м'якості та утворюють співвідносні пари:
За допомогою твердих і м'яких приголосних можна розрізнити слова:
- радий - ряд;
- вити - вити;
- син - синь;
- маг - мить.
Декілька приголосних звуків не мають пари за ознакою твердості/м'якості. Завжди тверді приголосні - це звуки [ж], [ш], [ц]. У будь-якій позиції у слові вони звучать лише твердо:
- жир [жир]
- шовковий.
- цитрус [цитрус].
Завжди м'які приголосні
У фонетиці російської мови немає парного твердого приголосного завжди м'які приголосні [й'], [ч'], [щ']. Вони позначаються апострофом незалежно від цього, яка голосна буква пишеться по них:
- йога [й' о г а]
- лайка [лай]
- чари [ч' а ри]
- чужий [ч'ужий]
- щедрий [щ' е д р и й]
- мацати [щ у п а т'].
Після цих приголосних не пишуться букви "я", "ю", "и".
Як визначити м'який приголосний?
Крім особливого звучання, м'який приголосний можна визначити в письмовій мові. На м'якість приголосного вказують такі ознаки:
1. після м'яких приголосних пишуться букви "е", "е", "і", "ю", "я":
- ліс [л'е с]
- пес [п'о с]
- світ [м' і р]
- плюшка [п л у ш к а]
- м'ята [м' а т а].
Виняток становлять запозичені слова, у яких приголосні звучать твердо навіть перед літерою «е»:
- дельта [д е л' т а]
- ательє [а тел] 'е'
- теніс [т е н' і с]
- кабаре [кабаре]
- кафе [кафе]
- енергія [енергія та а]
2. м'якість приголосних виражає особливий значок, який не означає звуку, - «ь»:
- ко сь ба [с’]
- вісь мь [м']
- як р [р']
- скіль скій [л']
3. приголосні пом'якшуються перед деякими наступними м'якими приголосними [з'], [л'], [н'], [с'], [т'], [ч'], [щ']:
- жи знь [жиз'н]
- після [пос' л' е]
- мо стик [м о с' т' і к]
- зо н тик [з о н’ т’ і к]
- бетонщик [б' і т о н 'щ' і к]
- во р чу́н.
Цей фонетичний процес передачі м'якості одного звуку іншому називається уподібненням, чи асиміляцією (лат. assimilatio - "уподібнення").
Маємо на увазі, що ця придбана м'якість приголосних не передається в письмовій мові.
Після букв, що позначають м'які приголосні звуки, м'який знак не пишеться у поєднаннях НЧ, НЩ, ЧК, РЧ, РЩ та ін.
Тверді та м'які приголосні
Тверді та м'які приголосні - Це звуки, що відрізняються за ознакою м'якості/твердості.
З'ясуємо, які звуки є твердими та м'якими, як їх відрізнити один від одного, вкажемо парні та непарні тверді та м'які приголосні. Наведемо приклади слів з твердими та м'якими приголосними.
Що таке тверді та м'які приголосні?
Почнемо з того, що в нашій мові використовуються звуки, які відрізняються різними характеристиками.
Якщо звук утворює струмінь повітря, що вільно виходить із порожнини рота, то вона формує голосні звуки [о], [о], [у], [е], [і], [и]. Інші звуки мови вимовляються із шумом. Шум виходить, коли повітря, що видихається, зустрічає різні перешкоди на своєму шляху у вигляді язика, зубів, губ і ін. Так утворюються приголосні звуки. Вони різняться за співвідношенням голосу та шуму, тому бувають дзвінкими та глухими.
А ще приголосні можуть відрізнятися за ознакою м'якості та твердості. Щоб зрозуміти, що таке тверді та м'які приголосні, скажемо, наприклад, дуже схожі на перший погляд слова «пар» і «бенкет»:
Слово «бенкет» вимовляється трохи інакше. При проголошенні першого приголосного [п'] серединка язика вигинається до піднебіння у вигляді горбатого містка, а повітря спрямовується по вузьких бокових проходах повз язик. Так утворюється м'який приголосний. А твердий приголосний звук [п] вимовляється ширшим струменем повітря.
Парні тверді та м'які приголосні
У російській мові більшість тих самих приголосних може бути як твердими, і м'якими. Вони утворюють між собою пари, що співвідносяться за ознакою твердості/м'якості.
Згодні, що співвідносяться за ознакою твердості м'якості, є парними. З їхньою допомогою можна розрізнити слова з різним лексичним значенням:
- бути [б] - бити [б']
- завити [в] - завити [в']
- жердина [т] - шість [т']
- лот [лот] - лід [лот].
Але деякі звуки російської мови не мають відповідних парних твердих чи м'яких приголосних.
Непарні тверді та м'які приголосні
Згодні, які не мають співвідносного звуку за ознакою твердості/м'якості, є непарними.
У російській мові завжди твердо звучать приголосні [ж], [ш], [ц].
- жорсткий [ж о с т к і й] - обжора [а б ж о р а]
- широкий [широкий] - шок [шок]
- мета [ціл'] - цокати [ц о к а т '].
М'які непарні приголосні [й'], [ч'], [щ'] завжди зберігають цю ознаку:
- йод [й'] - майка [й']
- чайник [ч'] - чіткий [ч']
- щадити [щ'] - щітка [щ'].
М'якість непарних приголосних у звуковому записі слова (транскрипції) відзначається за допомогою спеціального значка у вигляді коми - апострофа.
Як відрізнити твердий і м'який приголосний?
Щоб дізнатися, приголосний є твердим або м'яким, спочатку промовимо слово і послухаємо, як звучить досліджуваний звук:
- в ар [в] — в ілка [в']
- знак [з] — кошик [з']
- с ом [с] - серій [с']
- х орошо [х] - х ітрий [х']
Також врахуємо, що у письмовій мові м'якими є приголосні, після яких пишуться букви:
- білий [б' е л ий]
- строкатий [п' ост р ий]
- санки [санк’ і]
- чарка [р' у м к а]
- млявий [в' а л ий]
2. М'якість багатьох приголосних, крім непарних [ж], [ш], [ц], [ч'] та [щ'], виражає «ь»:
- більший [л']
- сім [м']
- скатер ть [т’]
- бо рь ба [р'].
Врахуємо, що «ь», який пишеться після завжди твердих шиплячих "ж", "ш" служить не для їх пом'якшення, а для позначення іменників жіночого роду третього відміни або дієслівних форм:
- тремти [ж]
- гуа ш [ш]
- співаєш [ш]
- замаж [ж]
- не турбуйтеся [ж].
3. М'якими за звучанням можуть бути згодні в поєднанні декількох звуків, якщо наступний м'який приголосний вплинув на попередній. assimilatio - "уподібнення").
Поспостерігаємо, як приголосні звуки впливають один на одного:
- пе н сія [п'ен'с' і й' а]
- ба н щик [ба н' щ' і к]
- по н чик [по н' ч' і к]
- боле знь [ба л'е з'н']
- кістки [ко с' т' і]
Врахуємо, що це фонетичне звучання м'якості приголосних не відображається в письмовій мові.
Відповідно до правила орфографії м'який знак не пишеться у збігу приголосних НЧ, ЧК, ЧН, РЩ, РЧ та ін.
