Якщо потрібна допомога. Коли дитину варто відвести до психолога?
Кожна дитина розвивається по-своєму, проте всі батьки рано чи пізно стикаються з непростими ситуаціями, чи то вікові кризи, дитячі істерики, підвищена тривожність чи часті напади агресії. В цьому випадку виникає питання: як розібратися, де дрібні складнощі, а де проблеми, які потребують консультації з фахівцем? Як зрозуміти, що батько не зможе «викерувати» без допомоги психолога?
Коли страшно звернутися за допомогою
Багато в чому страх мам і тат привести дитину до психолога пов'язана зі стигматизацією будь-яких відхилень від умовної «норми»: «А якщо люди будуть говорити, що у моїх дітей проблеми з головою? А якщо хтось подумає, що я погана мати?».
Нерідко батьки самі намагаються розібратися в причинах дитячих проблем або поведінки, що відхиляється. Але іноді, на жаль, ці проблеми нікуди не подіються, а ситуація лише загострюється з часом.
Мами та тата у суспільстві найчастіше перебувають під сильним тиском через культ ідеального батьківства. Вони можуть відчувати почуття провини за те, що не можуть впоратися зі своїми дітьми, часом не розуміють їх і не можуть контролювати. Важливо пам'ятати, що вчасно попросити допомоги та прийняти її – це вміння сміливих та мудрих батьків.
Яким би мудрим і начитаним був батько, іноді без розгляду ситуації з боку грамотним фахівцем, без професійних рекомендацій і підтримки вирішити проблему буває дуже складно.
Психолог чи психіатр?
Щоб зрозуміти, куди час звертатися, давайте розберемося, чим вони відрізняються.Психолог — це не медик, хоч його спеціальність і пов'язана із психікою та чуттєвою стороною людського життя. Саме цей фахівець допомагає батькам визначити причини поведінкових особливостей дитини та розробити стратегії допомоги, які враховують особливості конкретної сім'ї.
Психіатр – завжди лікар. Він має медичну освіту, тому при виявленні у дитини психічних порушень має право виписати їй медикаментозне лікування. Йдеться про органічні порушення або психічні захворювання, наприклад — підліткова депресія.
Так кого ж вибрати мамам і татам, що турбуються, — психолога чи психіатра? Грамотний психолог завжди розпізнає необхідність звернення до лікаря. Тому сміливо можна починати з психолога і разом із ним вибудовувати рятівний план. Якщо ви отримаєте рекомендацію відвідати психіатра, обов'язково зробіть це.
Коли час вести дитину до фахівця
Отже, як зрозуміти, що дитині потрібна допомога психолога? Варто замислитись, якщо ви помічаєте наступне:
1. Поведінка сина чи дочки викликає тривогу. Можливо, дитина стала агресивною, почала виявляти злість не лише вдома, а й на вулиці: кидається піском, забирає чужі іграшки, закочує регулярні істерики, плаче без видимого приводу. Це можуть бути будь-які прояви, які турбують батьків і з якими важко впоратися самостійно.
2. Дитина пережила психотравмуючий досвід. Не обов'язково, щоб це було страшне насильство — будь-який досвід, що потенційно травмує, корисно проробляти у психолога разом з дитиною. Таким може стати і розлучення батьків, і перехід у нову школу, і буллінг у класі, і похорон улюбленої бабусі.
3. Стан та характер дитини різко змінилися. Буває, що товариська дитина різко перетворюється на замкнутого і мовчазного, а добродушне лагідне маля починає раптово, ніби без причини, ображати кота і відривати лялькам голови. Буває, що стан дитини змінюється і фізично: у неї пропадає апетит, з'являється втома і постійна сонливість, настрій скаче туди-сюди, а вночі сняться кошмари. Подібні різкі зміни повинні одразу насторожити мам та тат.
4. Дитина стала виявляти сильну тривогу. Йдеться про заїкуватість, наприклад. Можуть бути й інші прояви: дитина гризе нігті, вириває у себе волосся, дряпає шкіру, у підлітків це може бути різноманітний селфхарм. Сюди можна віднести енурез, поганий сон, регулярні нічні кошмари, а також різні фобії. Якщо ви розумієте, що самотужки справлятися важко — сміливо звертайтеся за допомогою.
5. Є якісь навички та вміння, які вам складно передати дитині. Наприклад, хочеться, щоб дитина була більш впевненою в собі, але незрозуміло, як її підтримати в цьому. Або ви турбуєтеся, що доньці не подобається її тіло і вона мріє про пластичну операцію. А може, важливо навчити дитину називати свої почуття і обходитися з ними, справлятися з гнівом чи пережити нещасне кохання.
6. Дитина просить у вас допомоги чи поради, а ви не знаєте, як їй допомогти. Це може бути історія про спілкування з однолітками чи дорослими — як порозумітися з класним керівником, що робити, якщо нікому не подобається моя улюблена музика або як вибудувати розмову з молодшим братом, який багато шкідливий і не сприймає мене всерйоз.
7. Необов'язково до психолога відводити лише дитину. Звернутися з приводу своїх переживань можете і ви самі. Право кожної людини отримати професійну психологічну підтримку та допомогу з будь-яких питань, які можуть хвилювати. Якщо у вашому серці буде спокійно і добре, то й дитині буде легше звертатися до вас за порадою чи підтримкою.
Найважливіше, що варто пам'ятати, ви маєте право звернутися за допомогою в будь-якій незрозумілій або важкій для вас ситуації.
Докладно про роботу дитячого психолога нам розповідала Ніна Юріївна Шкілєва у дуже цікавому інтерв'ю.
Не пропустіть нові публікації Плунгян Тетяна
Час до психолога: як зрозуміти, що дитина не справляється
Діти часто стикаються зі стресом: проблеми у школі, труднощі спілкування, нерозуміння батьків. Усе це впливає емоційне благополуччя сім'ї. Експерт «Психодемії» Олена Веренич розповіла, як зрозуміти, що потрібно відвести дитину до психолога
Зміни у поведінці
Першим сигналом можуть бути значні зміни у поведінці дитини. Це проявляється у радикальних змін у настрої, інтересах, способі спілкування та соціальної активності. Наприклад, якщо раніше активна дитина починає уникати суспільства, або ж, навпаки, зазвичай замкнута дитина стає агресивною.
Травмовані діти, як правило, мають гіперактивні реакції на стрес, і це може зробити їх агресивними, імпульсивними, примхливими. Таких дітей легко засмутити та складно заспокоїти, вони можуть надто гостро реагувати на найменшу новизну та зміну. Поки вони зможуть хоч якось змінити свою поведінку, їм потрібно відчути себе у безпеці та зрозуміти, що їх люблять. Проблемні діти страждають і відчувають біль, а біль робить їх дратівливими, тривожними та агресивними.Тільки терплячий, послідовний, люблячий підхід працює у таких випадках.
Варто регулярно розмовляти з дитиною у довірчій атмосфері, цікавитись її почуттями. Якщо дитина ходить на секції, поцікавтеся, як поводиться тренер з дитиною — чи кричить вона, чи ображає, чи стосується її. Насильство як фізичне, і психологічне завдає шкоди дитячої психіці. Дослідженнями встановлено, що дитина, що піддається психологічному насильству (образам та приниженням) у дитинстві, у дорослому житті схильна до алкоголізму, депресії, тривожного розладу, невпевнена в собі і надмірно самокритична, схильна до ризику ранньої смертності.
