Види дієприслівників

Дієприслівники мають багато спільного з дієсловами, у тому числі й поділ на два види: недосконалий та досконалий. У цій статті описані способи утворення дієприслівників обох видів з прикладами, наведено методи визначення виду цієї частини мови.

Що таке види дієприслівників?

У російській мові вид дієприслівників - це граматична ознака, що вказує на особливості протікання званого дієприслівником дії в часі. Як і у дієслів, у дієприслівників виділяють два види:

Недосконалий вид - позначає додаткову дію, яка протікає одночасно з основною (зазвичай з тим, що називає присудок).

Приклади: дивитись у дзеркало, розчісуючи волосся; малювати, розмовляючи по телефону; гуляти, слухаючи музику.

Як утворюються дієприслівники досконалого та недосконалого виду?

Дієприслівники є незмінною частиною мови (у деяких джерелах – формою дієслова), тому немає закінчень і утворюються з допомогою формоутворюючих суфіксів:

• Причастя недосконалого виду утворюються від основи дієслів недосконалого виду сьогодення за допомогою суфіксів -а/-я (лежить – лежачи, радує – радуючи, вважає рахуючи).
• Дієприкметники досконалого виду утворюються від основи дієслів досконалого виду минулого часу за допомогою суфіксів -в/-вши/-ши (пробіг - пробігши, зібрав - зібравши, сховався - сховавшись).

Як визначити вид дієприслівника?

Щоб визначити вид дієприслівника, потрібно поставити до нього питання та виділити кінцевий суфікс:

• Дієприслівники недосконалого виду відповідають на запитання – Що роблячи? (граючи роль, сидячи біля вікна, обіцяючи зробити).
• Дієприслівники досконалого виду відповідають на запитання – Що зробивши?(Закінчивши роботу, вирішивши завдання, переставивши стіл).

які читають разом з цією

Дієприслівник

Як і причастя, дієприслівник може бути розглянутий як самостійна частина мови (комплекс 2 та останні видання комплексу 1) або як особлива форма дієслова (комплекс 3 та попередні видання комплексу 1). Ми виходимо з розуміння дієприкметника як дієслівної форми.

Дієприслівник — це особлива форма дієслова, яка має такі ознаки:

1. Позначає додаткову дію, відповідає питанням що роблячи? або що зробивши?

2–3. Має граматичні ознаки дієслова та прислівника.

До ознак дієслова відносяться вид (читаючи - НСВ, прочитавши - СВ), перехідність (читаючи книгу - Перехідн., сидячи на стільці - Неперехідн.) І зворотність (вмиваючи - Неповерн., вмиваючись - Повернення.). Крім того, дієприслівник властиве таке ж управління, як і іншим дієслівним формам: читаючи / читати / читав / читає книгу, але читання книги.

До прислівникових ознак дієприслівника відносяться незмінність (дієприслівники не мають морфологічних ознак способу, часу, особи, роду, числа, властивих відмінюваним формам дієслова, і не схиляються, на відміну від дієприкметників); синтаксична функція дієприслівника - обставина; у реченні дієприслівник залежить від дієслова.

Дієприслівники недосконалого вигляду відповідають на запитання що роблячи? і позначають дію, одночасне з іншою дією (наприклад, з тим, що позначено присудком): Стоячи на табуретці, він діставав книги з верхньої полиці.

Дієприслівники НСВ утворюються від дієслів НСВ від основи теперішнього часу за допомогою формоутворюючого суфікса -а(-я).

У дієслова бути дієприслівник утворюється за допомогою суфікса -вчи від основи майбутнього часу: буд-учиЦей же суфікс використовується для утворення стилістично забарвлених варіантних форм дієприслівників у деяких інших дієслів: гра-я - гра-ючи.

Дієприслівники недосконалого виду є не у всіх дієслів НСВ;

- від дієслів на -Ч: пекти — *пека(печа);
- від дієслів на -Нити: в'янути — *в'яня,;
- Від деяких дієслів на шиплячий в основі теперішнього часу: писати, пишуть — *пишу, лижуть — *ліжа (але прислівник лежачи);
- від дієслів з основою теперішнього часу, що складається тільки з приголосних, та похідних від них: пити, п'ють (пj-ут) - * П'я.

У дієслова давати дієприслівник утворюється від особливої ​​основи: даючи (давай-а).

Дієприслівники досконалого вигляду відповідають на запитання що зробивши? і позначають дію, що передувала дії основного дієслова: Вставши на табурет, він дістав книгу з верхньої полиці.

Дієприслівники СВ утворюються від дієслів СВ від основи минулого часу за допомогою суфіксів

-в від дієслів з основою на голосний: зроби-в,
-воші від зворотних дієслів з основою на голосний (або застарілі, стилістично не нейтральні дієприслівники типу побачивши, подивившись і т. д.): уми-вши-ся,
-ши від дієслів з основою на приголосний: випек-ши.

У деяких дієслів існують варіативні форми дієприслівника СВ: одне утворюється за описаною вище схемою, інше - додаванням суфікса.а(-я) до основи майбутнього часу: нахмурившись — нахмурившись.

Дієслова прочитати, знайти не мають утвореного стандартним способом дієприслівників, замість яких використовуються дієприслівники прочт-я, знайшов-я, утворені від основи простого майбутнього часу за допомогою суфікса -я.

Двовидові дієслова можуть мати два дієприслівники, утворені за правилами утворення дієприслівників НСВ і СВ, наприклад:

обіцяти: обіцянка НСВ, обіцянка СВ,
одружити: жен-я - НСВ, жені-в - СВ.

Дієприслівник повинен вказувати на дію того предмета (особи), який названий таким, що підлягає, причому цей предмет (особа) повинен бути суб'єктом двох дій - названого в присудку і в дієприслівнику. Якщо цих вимог не дотримуються, виходять неправильні пропозиції типу

*Вийшовши з дому, у мене захворіла голова (дієприслівник і відмінна форма дієслова позначають дії різних суб'єктів).

*Загубившись, цуценя було незабаром знайдено господарями (Іменник у підметі є суб'єктом дії, названого дієприслівником, та об'єктом дії, названого присудком).

Дієприслівник може називати додаткову дію, що відноситься до головного члена односкладової пропозиції, а також до інших членів речення, виражених інфінітивом, дієприкметником або іншим дієприслівником. Пропозиція побудована правильно, якщо додаткову та основну дію мають один і той самий суб'єкт. Наприклад: Переходячи вулицю, слід озирнутися на всі боки.