Чим відрізняється ЛДСП від МДФ і що краще вибрати?

Для виробництва меблів використовуються дуже часто дерев'яні плити різної щільності. Виготовляються з деревних відходів: стружка та тирса. Якщо подивитися побіжним поглядом здається, що структура і властивості матеріалів однакові, але насправді різниця між ними величезна. Тому сьогодні докладно розглянемо та з'ясуємо, що краще використовувати ЛДСП чи МДФ для меблів та покажемо, чим вони відрізняються один від одного.

Розбираємось у термінах

По абревіатурі під МДФ (MDF) розуміється дрібнодисперсна фракція дерева. Це деревноволокниста плита зі структурою середньої густини. Виготовляється з тріски, перемеленої в крихту. Матеріал вперше був виготовлений в Америці в 1966 році. У Росії її з'явився набагато пізніше – 1997 року.

ЛДСП - ламінована деревостружкова плита. Ламінована плівка різних кольорів і текстури виступає як верхнє декоративне покриття. Звідси й назва матеріалу.

ДСП також вперше почали виробляти у США, перший завод було запущено у 1935 році.

На фото видно відмінності в струкутрі матеріалів на зрізі.

Що таке ЛДСП?

ЛДСП виробляється на основі подрібненої натуральної деревини. Щоб сировина набула форми і щільності, вона піддається тиску під високою температурою. У процесі виробництва до сировини додається склеюючі добавки. Під впливом тепла, тиску та синтетичних смол подрібнені деревні відходи набувають вигляду цілісного, міцного полотна. Потім поверхня плити обробляється полімером, що захищає її від вологості та робить гладкою та міцнішою.

Ламінування ДСП виконується гарячим чи холодним способом.У першому випадку спеціальна плівка фіксується на плиті шляхом нагрівання до певної температури. В результаті на поверхні з'являється гарний малюнок у різноманітних кольорах.

За всієї своєї привабливості ЛДСП поступається за міцністю натуральному деревному масиву. Але матеріал має масу переваг:

• Доступна ціна. Порівняно з МДФ ламінована плита коштуватиме менше.
• Великий асортимент. Завдяки ламінації можна отримати багату палітру кольорів та оригінальний малюнок. Поверхня імітує текстури цінних порід деревини – дуба, вишні, кедра та інших. Покриття може бути глянсовим або матовим.
• Довговічність. При належному догляді прослужить довгі роки. Плити досить жорсткі та щільні, після спеціальної обробки стають волого- та вогнестійкими.
• Хороші показники теплоізоляції та поглинання шуму.
• Простота догляду. Поверхня не потребує особливого обслуговування. Достатньо регулярно прибирати пил із використанням звичайних засобів для догляду за меблями.

Незважаючи на велику кількість плюсів ЛДСП має значні недоліки. Одне з найбільш значимих у тому, що композиційний матеріал погано переносить вологу. Використання спеціальної обробки дещо підвищує вологостійкість плит, але не виключає того, що стружка почне розбухати та деформуватися.

• Шкідливі випаровування. Для пресування стружки та тирси використовується формальдегідна смола. Речовина хімічно не стабільна, тому згодом починає випаровуватися. Ламінування дещо знижує величину випарів. Заміряти реальну шкоду, яка здатна завдати формальдегіду здоров'ю людини, досить складно.Але якщо купувати меблі з позначкою Е-(0), то ризик виділення формальдегіду буде мінімальним.
• Втрата форми під впливом тепла, власної ваги, впливу важких предметів.
• Плита не підходить для фрезерування, створення складних контурів, рельєфної поверхні.
• Руйнування структури. Плита має достатню щільність, щоб утримувати цвяхи і шурупи. Але повторно закріпити елементи кріплення не вийде, тому що стружка почне кришитися.

Враховуючи недоліки ЛДСП, такі меблі не бажано використовувати у дитячих спальнях. Дорогий матеріал позбавлений більшості характерних мінусів.

Що таке МДФ?

МДФ, як і ЛДСП, виробляється з якісної технологічної тріски. Зовні плити та листи схожі на ламіновані деревостружкові листи. Виготовляються за допомогою пресування та формування. Для зв'язування волокон застосовується лігнін та карбамідоформальдегідні смоли. На останньому етапі виробництва поверхня шліфується та при необхідності декоративно обробляється.

Існує три види декоративної обробки:

1. Фарбування за допомогою емалі.
2. Ламінування – покриття поверхні плити тонкою плівкою із ПВХ.
3. Шпонування – накладання на лицьову частину шпону завтовшки до 5 мм.

МДФ має масу переваг:

• Екологічна безпека. Для скріплення волокон використовуються натуральні смоли, що унеможливлює випаровування шкідливих речовин, а отже істотно відрізняється від ЛДСП.
• Міцність та гнучкість. Стійкість до деформації, набухання в умовах підвищеної вологості. Але прямого впливу води матеріал не витримає. Після тривалого контакту (18-20 годин) плита MDF може розширитися від вологи на 8-30%.
• Універсальність. Відмінні експлуатаційні характеристики дозволяють використовувати деревоволокнисті плити в різних галузях: виробництві меблів, інтер'єрному дизайні, будівництві. Тому з МДФ часто роблять стільниці та фасади для кухні.
• Декоративність. Різноманітність текстури поверхні, можливість створення рельєфу та складних контурів дозволяють вибрати відповідний варіант виробу навіть найвибагливішому споживачеві.

Декоративне покриття МДФ робить плити схожими на масив із натурального дерева, при цьому ціна у матеріалу значно нижча. При належному догляді МДФ прослужить довгі роки. В окремий плюс варто виділити можливість тонкої обробки, що дозволяє легко створювати різьблені торці кухонних шаф.

При ряді переваг, матеріал не позбавлений певних слабких сторін:

• Легка займистість.
• Погана переносимість вологи, якщо матеріал не підданий спеціальній обробці.
• Неможливість використання виготовлення горизонтальних несучих конструкцій.
• Утворення великої кількості пилу при фрезеруванні. Тому обробку МДФ плит рекомендується здійснювати у респіраторі.

В окремий недолік можна включити вартість матеріалу, яка буде суттєво вищою, ніж у ДВП чи ЛДСП.

Чим відрізняється?

До складу того й іншого матеріалу входять пресована стружка або тирса, але технологія виробництва плит різна. МДФ на відміну ЛДСП виробляється більш удосконаленим способом. Тут як сировина використовується дрібна тирса, яка пресується до однорідного стану. Тому поверхня листа відразу виходить гладкою. ДСП необхідно ретельно відшліфувати для того, щоб потім покрити поверхню плівкою.

Оцінимо матеріали на підставі таких критеріїв:

• міцність;
• термін служби;
• екологічність;
• естетична привабливість;
• горючість;
• вологостійкість;

Якщо розглядати критерій міцності, то тут ЛДСП програє деревоволокнисту плиту. MDF більш стійкий до різних навантажень. Шліфована деревно-стружкова плита має більш пухку і менш щільну структуру. Тому розібрати конструкцію з ЛДСП і зібрати заново практично не можливо. Метизи будуть тримати слабо, а отвори кришитися. Для того щоб вирішити цю проблему, місця нових кріплень обробляють епоксидною смолою, змішаною з тирсою.

МДФ має таку ж міцність як натуральна деревина, тому без будь-яких сумних наслідків зможе перенести збирання-розбирання.

Важливе значення має термін служби. За цим показником деревоволокниста плита більш надійна. Тривалість експлуатації часто залежить від місця використання меблів. У МДФ термін доходить до 50 років у приміщеннях без різких температурних перепадів та підвищеної вологості.

За показником екологічної чистоти ЛДСП програє MDF, тому що тут для з'єднання волокон використовується смола формальдегіду, яка відноситься до речовин підвищеної токсичності. У деревоволокнистої плити ніяких шкідливих складових немає.

Щодо оцінки зовнішнього вигляду (естетичної привабливості) однозначну різницю між ЛДСП та МДФ важко визначити. ЛДСП подобається споживачам за різноманіття кольорів. МДФ має перевагу в тому, що поверхню можна фрезерувати і тим самим створювати красивий рельєф. Тому деревноволокниста плита зі шпоном вважається привабливішою.

Обидва матеріали швидко спалахують.Але ЛДСП менш пожежонебезпечний.

Обидва матеріали погано переносять вологість. У ЛДСП якийсь захист створює ламінована плівка, за умови, що вона добре проклеєна. Але якщо ламінований ДСП намокне, він починає розбухати, що не відбувається з МДФ через високу щільність. Навіть після повного висихання ЛДСП неспроможна відновити свою початкову форму.

Таблиця порівняння показників

Для наочності ми зробили зведену таблицю з основними властивостями, які суттєво відрізняються у ЛДСП та МДФ:

МДФ vs ЛДСП: який матеріал кращий для ваших меблів?

У цій статті ми проведемо детальний аналіз двох популярних матеріалів для виготовлення меблів – ЛДСП та МДФ, розглянемо їх склад, структуру, переваги та недоліки, а також особливості застосування у різних типах меблевих виробів. Ви дізнаєтеся, який матеріал краще підходить для кухонних гарнітурів, шаф-купе, офісних меблів та інших предметів інтер'єру, а також отримайте практичні поради щодо догляду та експлуатації меблів з ЛДСП та МДФ, що допоможе вам зробити оптимальний вибір при покупці та продовжити термін служби ваших меблевих гарнітурів.

У світі меблевого виробництва споконвічно ведуться спекотні суперечки: що ж краще – ЛДСП чи МДФ? Ці два матеріали міцно влаштувалися на ринку, ставши справжніми титанами промисловості. Кожен з них має унікальний набір властивостей, які можуть як залучити, так і відштовхнути потенційного покупця. Давайте розберемося в цьому меблевому дуеті, щоб зрозуміти, хто з них дійсно гідний звання фаворита. Поринемо у світ деревних волокон, смол та технологій, щоб розкрити всі карти та допомогти вам зробити правильний вибір при покупці меблів.

Основні характеристики ЛДСП та МДФ

ЛДСП: склад та особливості

ЛДСП, або ламінована деревинно-стружкова плита, - це справжній хамелеон меблевого світу. Цей матеріал є деревною стружкою, спресованою з клейовим складом і покритою декоративною плівкою. Плити ЛДСП відрізняються низькою вартістю та широким спектром застосування. Вони стійкі до механічних пошкоджень та перепадів температур, що робить їх популярним вибором для виготовлення корпусних меблів. Однак, при попаданні води ЛДСП може розбухати, втрачаючи свій зовнішній вигляд і міцність.

МДФ: структура та властивості

МДФ, або волокниста плита середньої густини, - це результат еволюції деревних матеріалів. На відміну від ЛДСП, МДФ складається з найдрібніших деревних волокон, спресованих під високим тиском з додаванням сполучних речовин. Цей матеріал має більш однорідну структуру, що забезпечує високу міцність і можливість створення складної геометрії виробів. МДФ краще піддається фрезерування та фарбування, дозволяючи втілювати найсміливіші дизайнерські рішення. Однак, варто пам'ятати, що МДФ дорожчий за свого побратима ЛДСП.

Порівняльна таблиця характеристик

Щоб наочно уявити різницю між ЛДСП та МДФ, звернемося до порівняльної таблиці їх основних характеристик:

Характеристика

ЛДСП

Деревна стружка та смоли

Дерев'яні волокна та сполучні

Який матеріал найкращий для кухні: МДФ чи ЛДСП?

Визначальними критеріями при виборі кухонних меблів є міцність та довговічність. Але естетичний фактор ніхто не скасовував - тому слід звернути увагу на такі практичні матеріали для обробки кухні, як МДФ та ЛДСП. Чим вони відрізняються і який вигляд кращий – розповідаємо у статті.

Порівняння двох матеріалів: МДФ чи ЛДСП

Щоб віддати перевагу одному з цих матеріалів, слід розібратися в тому, які характеристики притаманні кожному з них, оскільки зовнішні відмінності фасадів і стільниць з МДФ і ЛДСП мінімальні.

Абревіатура МДФ розшифровується як "дрібнодисперсна фракція" і означає плиту з деревних волокон середньої щільності.

Існує кілька різновидів цього матеріалу, крім базового. Наприклад, можна знайти деревноволокнисті плити з плівкою ПВХ та рамкові МДФ. Усі вони мають свої особливості, які варто враховувати під час експлуатації.

Невелика бюджетна кухня 6 кв. метрів із МДФ

Плюси покриття з пресованої деревної стружки (МДФ):

1. Простота у роботі. Матеріал м'який і пластичний, що дозволяє створювати практично будь-які форми.
2. Таке покриття вважається екологічно безпечним.
3. Простота та легкість у щоденному догляді, тому що матеріал легко відмивається від жирових плям та інших стійких забруднень.
4. Велика різноманітність варіантів дизайну.
5. Доступна ціна.

Враховуючи переваги деревоволокнистого покриття, можна сказати, що це оптимальний варіант, якщо стоїть вибір між натуральним деревом та штучними матеріалами.

МДФ дешевше, ніж дерево, але дорожче, ніж різновиди ДСП. Але варто враховувати і недоліки такої обробки:

1. Недостатня водо- та вологоопірність.
2. На лакованих різновидах можуть залишатися подряпини від ножів та інших кухонних пристроїв.
3. Низька стійкість до постійного впливу пари.
4. При появі подряпини потрібно фарбувати всю поверхню, локальна дія результату не принесе.
5. Схильність до усихання.

Незважаючи на мінуси, покриття з пилу досить популярне, і на це є причини: стільниці неможливо деформувати гарячими предметами, на них можна сміливо ставити гарячі чайники і сковорідки, а від прямих сонячних променів кухонні фасади не зіпсуються.

Кутова кухня із рамкового МДФ

Крім того, серед різноманітності видів стружки можна знайти по-справжньому довговічний і суперміцний матеріал.

1. Фарбований МДФ (емаль)

Таке покриття обійдеться дорожче, але має свої переваги — наприклад, естетичний зовнішній вигляд.

Емальовані фасади виглядають стильно та дорого, у догляді досить прості – досить просто протерти будь-яким гелевим миючим засобом.

Крім того, емальовані фасади та стільниці екологічно безпечні.

Вибір меблів з фасадами з емальованого МДФ просто величезний - можна замовити кухні з малюнками, градієнтом, глянцевим блиском, всіх кольорів веселки.

Мінус покриття в тому, що воно може погано переносити вплив сонця та світла. Також емаль сприйнятлива до механічних ушкоджень.

2. МДФ, покритий ПВХ-плівкою

Існує велика різноманітність фасадів з цього матеріалу: одна з найпопулярніших і стильних забарвлень — «під дерево».

Основна перевага цього покриття у величезному виборі варіантів, а також у легкості та простоті експлуатації.

Доглядати такі меблі легко за допомогою найпростішого неконцентрованого миючого засобу. Мінус у тому, що потрібно оберігати поверхні від надмірної дії високих температур, але звичайне щоденне побутове навантаження фасади витримують легко.

3. Рамковий МДФ

Поверхні з рамкового МДФ відрізняються від інших різновидів тим, що мають рамки, які легко впізнати характерним зовнішнім виглядом.

Такий матеріал коштує дорожче, але виглядає на порядок краще за інші різновиди покриття з деревної стружки.

Кухні з рамкового покриття виконуються в основному в класичному стилі, але можна знайти і сучасніші варіанти.

4. Ламінований ДСП

Велика кількість фотографій кухонь з фасадами з ЛДСП в інтернеті дивує своєю красою та вишуканістю. Кухні з ЛДСП здаються чудовим варіантом і для бюджетного оздоблення, і для інтер'єрів дорожчими.

Абревіатура назви розшифровується як «ламіноване деревностружкове покриття». Вироби з цього матеріалу можуть бути різних кольорів і відтінків, тому можна вибрати варіанти під різні натуральні матеріали.

Основним недоліком такого покриття є його неекологічність, тому що при виробництві використовують формальдегід. Щоб купити максимально безпечний матеріал, звертайте увагу на маркування. Чим нижче цифра використання цієї речовини, тим екологічніше покриття.

Плюси ламінованого ДСП:

1. Міцність, зносостійкість та довговічність.
2. Чи не дряпається, від забруднень очищається будь-яким миючим засобом.
3. Пластичність, велика різноманітність дизайну.

Крім того, кухні зі МДФ та ЛДСП можна зібрати своїми руками. Для цього доведеться розрахувати розміри, метраж та визначити тип розміщення меблів.

Якщо ви замислюєтеся над тим, що краще для кухні – МДФ чи ЛДСП, то врахуйте всі плюси та мінуси обох видів покриттів та вибирайте оптимальний варіант саме для вас.

Догляд за меблями з МДФ та ЛДСП

Враховуючи плюси та мінуси обох покриттів, можна сказати, що обидва матеріали прості у догляді.

Тому, якщо ви не можете вирішити, який матеріал вибрати для кухні, то перевагу слід надати тому виду, який влаштовує вас за всіма параметрами - ціна, зовнішній вигляд, практичність.

Догляд за меблями із МДФ залежить від різновиду покриття. Наприклад, натуральний МДФ легко миється звичайною мочалкою з будь-яким засобом, а емальовані та плівкові поверхні не рекомендується чистити абразивами, щоб не подряпати емаль та верхній шар плівки ПВХ.

Догляд за меблями з ЛДСП полягає в регулярному видаленні плям з поверхонь за допомогою м'якої губки та будь-якого неконцентрованого хімічного засобу.

Також важливо зберігати прийнятну температуру на кухні, прибрати доступ до прямого сонячного проміння (наприклад, повісити жалюзі на вікна), уникати надмірної вологості і не завдавати механічних пошкоджень поверхням. Завдяки стійкості матеріалів до різноманітних забруднень, особливого догляду вони не вимагають.