Касетні бомби, "Гради" та місяці у підвалах: як живуть жителі П'ятихаток у Харкові

Тут пошкоджено житлові будинки, гуртожитки, Харківський фізико-технічний інститут, де розташована дослідна ядерна установка "Джерело нейтронів". Про те, що тут відбувається зараз і як виживає населення, сайту 24 каналу ексклюзивно розповіли місцеві жителі.

Життя під постійними обстрілами

З першого дня повномасштабного вторгнення люди масово почали залишати рідні будинки. Із десяти тисяч приписаних мешканців району сьогодні тут налічується близько 150 осіб. Більшість із них – люди похилого віку, яким нікуди їхати.

Щотижня сюди привозять гуманітарну допомогу, яку потім розносять усім мешканцям. Журналістам сайту 24 каналу вдалося побувати у районі П'ятихаток та поспілкуватися з місцевим населенням. На вулицях через постійну небезпеку обстрілу тут рідко можна побачити людей.

Район Харкова П'ятихатки / Фото Аліни Туришин, 24 канал:

75-річна Ада сиділа на лавці в очікуванні гуманітарної допомоги. Вона плуталася днями і перше, що спитала, коли побачила нас: "Який сьогодні порядок день?" Виявилося, що по допомогу вона прийшла на день раніше. Жінка живе тут одна, світла, води та газу – ні. Вона погано чує та бачить, але їхати з дому не захотіла.

Під'їзди будинку постраждали, вікна вибиті. Прилетів снаряд. Я не боюсь смерті. Мені вже багато. Мені все одно. Падає, гримить, але нічого, я не боюся,
– сказала вона.

Мешканка району Ада / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Юрій Курило вийшов надвір, щоб набрати води. Він розповів, що живеться тут важко, а люди ховаються, адже обстріл триває безперервно. Чоловікові 82 роки та 60 з них він присвятив науці.

За професією Курило – фізик та працює в Інституті високих технологій ХНУ імені В.М. Каразіна. Тут він залишився разом із дружиною. Чоловік зазначив, що "російські окупанти побили Інститут світового рівня. І це великий гріх перед світовою наукою – стріляти у такий заклад".

У цій професії я 60 років і поки що не збираюся її кидати. Вона дуже цікава. Я приношу якусь користь і радий цьому. У мій будинок потрапив снаряд і пробив його навстіж. Мало хто залишився тут. Таке нам влаштували ці язичники з Росії. Сподіватимемося, що скоро це закінчиться. І ми його відновлюватимемо,
– додав він.

Юрій Курило, фізик Інституту високих технологій ХНУ імені В.М. Каразіна / Фото Аліни Туришин, 24 канал

75-річна Світлана розповіла, що дуже любить П'ятихатки та не хоче нікуди їхати. Додала, що звикла до постійних обстрілів і вже не звертає уваги. Разом з іншими мешканцями виходить прибирати рідний район.

Мій дім уцілів наполовину. З боку Російсько-Лозової повністю кут п'ятого поверху відбито. До мене залетів снаряд до четвертого під'їзду. У будинку жодного вікна. Світла немає, вода трохи. Газ то з'являється, то зникає,
– зазначила вона.

75-річна Світлана / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Деякі мешканці району відмовляються розмовляти. Як ось 80-річна Лариса. Жінка вийшла, щоб знайти свого кота. І зі сльозами сказала, що приїхала сюди дуже давно з Узбекистану, аби закінчити Інститут. А тут розпочалася війна.

75-річний Василь постійно ночує у підвалі власного будинку. Чоловік працює електриком котельні, тому не міг покинути будинок, тому що "професія – відповідальна і будь-якої миті його могли викликати".

75-річний Василь / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Він розповів, що у кожному будинку призначено старосту, тобто відповідальну людину. Сам чоловік багато жартує та кличе подивитися, де він спить. У підвалі будинку лежать матраци, теплий одяг та продукти.

Будинок після влучення снаряда / Фото Аліни Туришин, 24 канал

Він знайомить нас із Оленою. Жінка розповіла, що прожила у підвалі 45 днів, а потім "психіка не витримала, тому вирішила поїхати разом із чоловіком". Вона згадала, як 27 лютого вийшла надвір і почула свист.

Я швидко забігла до під'їзду. Щойно я зачинила двері – потрапила касетна бомба. Все пробило наскрізь кулями. 45 днів прожили у підвалі, потім поїхали до Львова. Сьогодні повернулися, але ми поки що тут жити не будемо, бо тут небезпечно,
– сказала вона.

П'ятихатки після обстрілу росіянами / Фото Аліни Туришин, 24 канал:

Володимир теж не покидав рідний дім. Він закликав нас триматися біля стін, тому що "Гради" можуть прилетіти у будь-який час і куди завгодно". Чоловік розповів, що тут знаходиться його рідна мати, вона хворіє. Також він доглядає інших людей похилого віку, які залишилися одні.

Володимир / Фото Аліни Туришин, 24 канал

З першого дня район Харкова – Північна Салтівка – штурмували через нас. Ми та район Олексіївка були основними напрямками ударів. Усі поїхали. Люди, як тварини, звикають до страху. Ви лякаєте нас, тому що ви ходите відкритими дорогами, а ми – під будинками. Тут побито все,
- Сказав він.

За словами Володимира, бували й такі дні, коли за годину "приходило" до п'яти пакетів "Градів".

Ворог намагався атакувати українські позиції на Ізюмщині. Однак успіху не мав і змушений був відступити, зазнавши втрат. На північному та північно-східному напрямку окупанти зосередили увагу на обороні. Збройні сили України намагаються просуватися вперед.Минулої доби, 5 червня, окупанти обстрілювали з РСЗВ Салтівський та Слобідський райони Харкова, Харківський, Ізюмський та Чугуївський райони області. У Харкові є попадання до житлового будинку. Загалом в області протягом доби троє загиблих та десять поранених.

ПОСЕЛОК

Цей ресурс присвячений селищу П'ятихатки у місті Харкові. П'ятихатки найчастіше називають селищем, хоча адміністративно вони знаходяться в межах міста. Ще П'ятихатки називають районом чи мікрорайоном – таке визначення теж має право на життя.

Строго кажучи, у Харкові є двоє П'ятихаток. Другі (іноді їх називають Південні П'ятихатки, наші ж Північними не називають ніколи!) розташовані на південному сході Харкова, між селищем Східний та Роганським житловим масивом. Там навіть є вулиця П'ятихатська. Але, коли йдеться про харківські П'ятихатки, у 99,9% випадків мається на увазі наше селище. Синоніми, що вже забувають, — Харківське Академмістечко і містечко фізиків.

П'ятихатки підпорядковані Київській, а не Дзержинській райраді міста, хоча останнє було б географічніше. Причина в тому, що старий промисловий майданчик містоутворюючого підприємства — Харківського фізико-технічного інституту (ХФТІ) знаходиться саме в Київському районі (обмежений вулицями Гуданова, Пушкінською, Чайківською та урвищем, нижче за який знаходиться приватний житловий сектор Ближньої Журавлівки). А П'ятихатки будувалися на схід від нового проммайданчика (на місцевому жаргоні — «нової галявини») з середини 1950-х років до 1978, район «БАМ» — на південний захід, з початку 1980-х.

Розташовані П'ятихатки на крайній півночі. Харкова 🙂, недалеко від виїзду з міста. З півночі та північного заходу селище обмежене окружною дорогою.Зі сходу кордон проходить Білгородським шосе (крім приватного сектора — вулиця Лісова також вважається П'ятихатками). Білгородське шосе відокремлює лісопаркову зону від власне лісу і проходить мальовничими місцями. По обидва боки шосе розташовані численні «піонерські» табори та бази відпочинку.

У П'ятихатках знаходиться найвища точка Харкова. На жаль, тріангулятор (геодезичний знак на місцевості, зварений із сталевих труб) давно поцуплений «металістами», а місцевість віддана під забудову приватними котеджами. Крапка висотою близько 206 метрів над рівнем моря (Балтійська система висот) знаходиться за кілька десятків метрів на північний північний схід від навчального корпусу фізико-технічного факультету Харківського Національного університету (адреса — проспект Академіка Курчатова, 31). Біля кромки асфальту Білгородського шосе в тому ж районі закопано репер (геодезичний знак з тавром ГУГК СРСР — не плутати з репером!) Висота місцевості там становить 203,6 м.

З південного сходу, півдня та заходу (для району «БАМ») П'ятихатки обмежені лісопарковою зоною — улюбленим місцем прогулянок мешканців селища. На південний захід від «Баму» завершено будівництво комплексу для гри у міні-гольф.

Таким чином, П'ятихатки — тихий, чистий мікрорайон із чудовою екологією та свіжим повітрям. Слід зазначити, що П'ятихатки мають власну систему водопостачання. Вода, що тече трубами нашого селища, видобувається з власних глибоких свердловин у Лозовеньках і дуже відрізняється на краще від тієї води, яку п'ють інші харків'яни з магістрального водопроводу.

На територію ХФТІ заведено дві лінії ЛЕП 110 кВ для забезпечення роботи дослідних та промислових установок.Електроживлення селища проводиться через знижувальні підстанції 110-35-6 (а не 10, як заведено зараз) кіловольт, які також знаходяться на території інституту. Підстанції 6 кВ більш-менш рівномірно розміщені по всіх П'ятихатках і видають побутову напругу 220/380 вольт. Через таку топологію електромережі за часів «віялових» відключень електроенергії у Харкові в середині 1990-х років селище ніколи не знеструмлювало.

Небагато історії. Якщо починати з юрського періоду, то на місці П'ятихаток було море (як, втім, і на всій території сучасної Харківської області). Ну, а ближче до нашого часу відлік можна вести з окремих будівель однойменного хутора (тих п'яти хат, з яких до 2008 року залишилося тільки дві). Адміністративно хутір належав Черкасько-Лозівській сільраді Дергачівського району Харківської області Української РСР.

«Історичні» хати живі й досі. Перша – як «підрайон» (місце прийому мешканців селища дільничним міліціонером), друга – як офіс-магазин (наприклад, можна купити столовий посуд).

Хати знаходяться у дворі, обмеженому будинками 2 та 4 по бульвару Миру, 21 по пр-ту Академіка Курчатова, 1 та 3 по вул. Іллі Гаркуші та 6 по вул. Академіка Вальтера. Кілька диких яблунь - залишки колишнього саду.

До речі, ось і перший "ляп" у нумерації місцевої забудови. Комбінат побутового обслуговування, він же «Будинок побуту» є домом номер шість по вулиці Вальтера. Але при оформленні документів на магазини у триповерховій будівлі по Вальтеру, 4 засновниками ПОМИЛЬКО було вказано номер 6 і навіть вивішено табличку з неправильним номером. Помилка виникла через те, що Г-подібний у плані будинок, гуртожиток ХФТІ, порахували за один із Вальтерів, що стоять на вулиці. Хоча його номер – вул.Павлика Морозова, 6 (тобто, навіть не «дрібний»).

Ще цікавий факт — будинки на проспекті Академіка Курчатова, як відомо, розділені. Непарні номери — споруди у старій частині селища (останній житловий будинок «Старих П'ятихаток» було збудовано 1977 року і має адресу «Вулиця Ак. Вальтера, будинок п'ять»). Всі парні номери будинків по пр-ту Ак. Курчатова знаходяться в новому житловому масиві, що розпочався 1980-го року з будинку 12 і отримав від жителів гучну назву «БАМ». Так ось, відстань по прямій між найближчими стінами будинків 27 та 28 на проспекті Курчатова становить 1.88 кілометра.

Раніше нумерований будинок 14 Ак. Курчатова наприкінці вісімдесятих став номером 1 по вулиці Олександра Гацева, що почала формуватися. Парних номерів 14-26 за єдиним у П'ятихатках проспектом не існує.

Маловідомий факт. «Старі» П'ятихатки є ДЕВ'ЯТИМ мікрорайоном Харкова. Як 25-й – на Нових будинках, 602-й – на Салтівці тощо. Майже невідомо, що селище також називали «15-м кварталом». Чи то за нумерацією кварталів Лісопарку, чи то з іншої причини треба буде уточнити.

Всім ласкаво просимо на географічно точний п'ятихатський ресурс - http://www.5hatki.kharkov.ua. П'ятихатки. Харків. Україна. Якщо Ви помітили неточності або хочете обговорити, покритикувати, доповнити інформацію — ласкаво просимо до нашого форуму!

©2008. AZF & Jonhson. 17 AUG 2008. Edited 18 OCT 2008.