Олександр Олешко

Дитиною Олександр Олешко ходив у садок та школу у Молдові, але у 1991 році, коли хлопчику виповнилося 14 років, він переїхав разом із мамою Москву.

Звичайно, спочатку самотньої матері Марії Володимирівні було дуже важко жити в «холодній» Москві, враховуючи, що «на руках» ще й неповнолітня дитина.

Необхідність чи мрія: все почалося з переїзду до Москви

Хлопець бачив, як важко матері, і перебивався незначними сумами, що видаються йому як кишенькові гроші. Після школи Олександр вступає до Державного училища балету та естрадного мистецтва.

Його прагнення стати артистом було понад усе, оскільки перший навчальний заклад було закінчено з червоним дипломом. Не втрачаючи жодної хвилини, Олександр Олешко став студентом ВТУ імені Щукіна, який не менш гідно закінчив у 1999 році.

Після закінчення Щукинського училища Олешко було прийнято до трупи Московського академічного театру Сатири. Пропрацювавши там трохи менше року, хлопець поміняв місце роботи на відомий театр «Сучасник», у якому затримався на 10 років.

Успіх на телебаченні та кінокар'єра артиста

Завершивши всі свої справи в «Сучаснику» Олександр Олешко вирішив спробувати себе у ролі телеведучого, тим більше, що це йому пропонувалося давно. З 2009 до 2016 року Олександр був незамінним провідним великого спектру програм на Першому каналі.

З 2017 року, коли ведучий пішов із Першого каналу, у нього з'явився новий роботодавець, не менш рейтинговий канал НТВ.

І хоч на екранах Олександр з'явився ще 1992 року, виконавши епізодичну роль, справжню славу Олешко приніс серіал «Татави доньки», який став «легендою» у країнах ближнього зарубіжжя: його дивилися, переглядали і навіть перекладали іншими мовами. Незважаючи на те, що актор мав другорядну роль, його герой, олігарх Степанов, став улюбленим усіма глядачами.

Далі кар'єра чоловіка почала набирати нечуваних обертів: маса зйомок, до яких треба посилено готуватися. Він знімався в популярних серіалах, серед яких довгожитель російського телебачення Воронини та чарівна історична драма Катерина. Загалом у фільмографії артиста понад 60 ролей у кіно.

Варто зазначити, що різних премій та титулів у сфері кіно та телебачення Олександр Олешко має понад 30. Головним серед них є звання «Заслуженого артиста Росії», яке йому було присвоєно в 2015 році.

Щільний графік та особисте життя: що переможе?

Тривалий час говорили про те, що Олександр Олешко є представником нетрадиційної орієнтації. Такі статті журналісти намагалися обґрунтувати тим, що в такому молодому віці, солідному статусі та популярності у відомого актора немає дружини, дітей і навіть роману, про який би всі «говорили».

Звичайно, такі аспекти з особистого життя Олександра не більш ніж плітки, адже багатьом відомо, що актор був одружений, хоч і в далекі студентські роки: його обраницею була актриса Ольга Бєлова. І хоч шлюб успіхом не увінчався, він мав місце бути.

Також ходили чутки, що в Олешка роман із Нонною Гришаєвою, проте актори просто є добрими друзями протягом багатьох років. Що ж до нинішньої ситуації, то неактивність Олешка в особистому житті може бути виправдана дуже щільним робочим графіком: постійними зйомками і гастролями.

Фільмографія Олександра Олешка

Олександр Олешко

Закінчив Московське державне училище циркового та естрадного мистецтва імені М.М.Румянцева.
1999 року закінчив ТІ ім. Щукіна (курс В.В.Іванова).

Працював у театрі Сатири, театрі «Сучасник».

У 2007-2010 роках. - педагог з акторської майстерності Державного училища циркового та естрадного мистецтва.

Член Спілки театральних діячів Російської Федерації.
Член Міжнародної творчої спілки діячів естрадного мистецтва.

Заслужений артист Росії (2015).

Театр «Сучасник»:
А. П. Чехов «Вишневий сад», реж. Г. Волчек – Єпіходов
А. П. Чехов «Три сестри», реж. Г. Волчек – Федотик
Л. Філатов «Ще раз про голого короля», реж. М. Висоцький та М. Єфремов – Міністр Ніжних почуттів
С. Міхалков «Балалайкін та Ко», реж. І. Кваша та В. Гафт – Кшепшицюльський
Т. Вільямс «Солодкоголосий птах юності», реж. К. Серебрянников-Флай
А. Н. Островський «Гроза», реж. М. Чусова – Кулігін
"Важкі люди", реж. Г.Волчек - Бені Альтер

Театр ім. Є.Б.Вахтангова:
"Мадемуазель Нітуш", реж. В.Іванов – Селестен, він же Флорідор.

Театр Сатири:
Шекспір ​​«Приборкання норовливої», реж. В. Плучек – Кухар та кравець
Н. В. Гоголь "Ревізор", реж. В. Плучек – Бобчинський
Б. Брехт «Тригрошова опера», реж. В. Плучек – Роберт Піла
Е. Де Філліпо «Неаполь – місто мільйонерів», реж. М. Макєєв – Федеріко

Лауреат театральної премії "Чайка" у номінації "Найкращий комедійний актор" 2005 р.
Лауреат премії "Cinema Beauty Awards" 2007 року.
Двічі лауреат конкурсу читців Якова Смоленського. 1997-1998 р.
Лауреат Всеросійського конкурсу читців ім.Яхонтова. 1999 р.
Дипломант конкурсу "З любов'ю до романсу". 1998 р.
Лауреат та володар першої золотої премії фестивалю ім. Б. З. Брунова. 2004 р.
Володар премії «Золота рамка» ділових кіл «АУ-РУМ» за найкращу комедійну роль у серіалі «Зупинка на вимогу». 2002р.
Володар премії фонду "Сузір'я". 2004 р.
Міжнародною Академією Громадського Визнання нагороджено орденом "Визнання" за видатні заслуги (2010)
Міжнародною Академією Культури та Мистецтва нагороджений срібним орденом "Служіння Мистецтві" (2010)
Лауреат Національного Фестивалю "Добра пісня Росії – 2010"
"Відкриття року" (2009) за результатами соціологічного опитування Gallup Media
Fashion-актор року(2010)- World Fashion Awards
Міжнародною координаційною радою всесвітнього альянсу "Миротворець" нагороджено медаллю "Талант та покликання" 2008 р.
Російська Національна акторська премія імені Андрія Миронова "Фігаро" (спеціальний приз журі) (СПб, 2013).