Лікування хронічного пієлонефриту
- Дієта
- Консервативна терапія
- Хірургічне лікування
Загальні відомості
У нефрології та урології хронічний пієлонефрит становить 60-65% випадків від усієї запальної патології сечостатевих органів. У 20-30% спостережень хронічне запалення є результатом гострого пієлонефриту. Патологія переважно розвивається у дівчаток і жінок, що пов'язано з морфо-функціональними особливостями жіночої уретри, що полегшують проникнення мікроорганізмів у сечовий міхур та нирки. Захворювання частіше має двосторонній характер, проте ступінь ураження нирок може відрізнятися.
Для перебігу хронічного пієлонефриту характерне чергування періодів загострення та стихання (ремісії) патологічного процесу. Тому в нирках одночасно виявляються поліморфні зміни – осередки запалення у різних стадіях, рубцеві ділянки, зони незміненої паренхіми. Залучення в запалення нових ділянок функціонуючої ниркової тканини викликає її загибель і розвиток хронічної ниркової недостатності (ХНН).
Причини
Етіологічним фактором, що викликає хронічний пієлонефрит, є мікробна флора. Переважно це колібацилярні бактерії (паракишкова та кишкова паличка), ентерококи, протей, стафілококи, синьогнійна паличка, стрептококи та їх мікробні асоціації. Особливу роль розвитку хвороби грають L-форми бактерій, які утворюються внаслідок неефективної антимікробної терапії та змін рН середовища. Подібні мікроорганізми відрізняються резистентністю до терапії, складністю ідентифікації, здатністю довго зберігатися в проміжній тканині та активізуватися під впливом певних умов.
Найчастіше хронічному пієлонефриту передує гостра атака. Трапляються випадки поєднання пієлонефриту з хронічним гломерулонефритом. Хронізації запалення сприяють:
- неусунені порушення відтоку сечі, спричинені камінням у нирках, стриктурою сечоводу, міхурово-сечовідним рефлюксом, нефроптозом, аденомою простати;
- інші бактеріальні процеси в організмі (уретрит, простатит, цистит, холецистит, апендицит, ентероколіт, тонзиліт, отит, синусити тощо);
- загальносоматичні захворювання (цукровий діабет, ожиріння), стан хронічного імунодефіциту та інтоксикацій.
У молодих жінок поштовхом до розвитку хронічного пієлонефриту може стати початок статевого життя, вагітність або пологи. Діти молодшого віку захворювання часто пов'язані з вродженими аномаліями (уретероцеле, дивертикулами сечового міхура), порушують уродинаміку.
Класифікація
Хронічний пієлонефрит характеризується перебігом трьох стадій запалення ниркової тканини.
- На I стадії виявляється лейкоцитарна інфільтрація інтерстиціальної тканини мозкової речовини та атрофія збиральних канальців; ниркові клубочки інтактні.
- При ІІ стадії запального процесу відзначається рубцово-склеротичне ураження інтерстиції та канальців, що супроводжується загибеллю термінальних відділів нефронів та здавленням канальців. Одночасно розвиваються гіалінізація та запустіння клубочків, звуження або облітерація судин.
- У кінцевій III стадії ниркова тканина заміщається рубцевою, нирка має зменшені розміри, виглядає зморщеною з горбистій поверхнею.
За активністю запальних процесів у нирковій тканині у розвитку хронічного пієлонефриту виділяють фази активного запалення, латентного запалення, ремісії (клінічного одужання). Під впливом лікування або за його відсутності активна фаза змінюється латентною фазою, яка, у свою чергу, може переходити в ремісію або знову в активне запалення. Фаза ремісії характеризується відсутністю клінічних ознак хвороби та змін в аналізах сечі. За клінічним розвитком виділяють стерту (латентну), рецидивну, гіпертонічну, анемічну, азотемічну форми патології.
Симптоми хронічного пієлонефриту
Латентна форма захворювання характеризується мізерними клінічними проявами. Пацієнтів зазвичай турбує загальне нездужання, швидка стомлюваність, субфебрилітет, біль голови. Сечовий синдром (дизурія, біль у попереку, набряки), як правило, відсутній. Симптом Пастернацького може бути слабко позитивним. Відзначається невелика протеїнурія, лейкоцитурія, що перемежується, бактеріурія. Порушення концентраційної функції нирок проявляється гіпостенурією та поліурією. У деяких пацієнтів може виявлятися незначна анемія та помірна гіпертонія.
Рецидивуючий варіант хронічного пієлонефриту протікає хвилеподібно з періодичною активізацією та затиханням запалення.Проявами даної клінічної форми служать тяжкість і ниючий біль у попереку, дизуричні розлади, періодичні гарячкові стани. У фазі загострення розвивається клініка типового гострого пієлонефриту. При прогресуванні може розвиватись гіпертонічний або анемічний синдром. Лабораторно, особливо при загостренні, визначається виражена протеїнурія, постійна лейкоцитурія, циліндрурія та бактеріурія, іноді – гематурія.
При гіпертонічній формі переважаючим стає гіпертензивний синдром. Артеріальна гіпертензія супроводжується запамороченням, головними болями, гіпертонічними кризами, порушеннями сну, задишкою, болем у серці. Гіпертонія нерідко має злоякісний характер. Сечовий синдром, як правило, не виражений або носить переміжну течію. Анемічний варіант хвороби характеризується розвитком гіпохромної анемії. Гіпертонічний синдром не виражений, сечовий – непостійний та мізерний. В азотемічну форму поєднують випадки, коли захворювання виявляється лише на стадії ХНН. Клінічні та лабораторні дані азотемічної форми аналогічні таким при уремії.
Діагностика
Проблема діагностики хронічного пієлонефриту обумовлена різноманіттям клінічних варіантів захворювання та його можливим латентним перебігом. Діагностична тактика включає:
- Аналіз сечі. У загальному аналізі сечі виявляється лейкоцитурія, протеїнурія, циліндрурія. Дослідження сечі за методикою Аддіса-Каковського характеризується переважанням лейкоцитів з інших елементів сечового осаду. Бактеріологічний посів сечі сприяє виявленню бактеріурії, ідентифікації збудників хронічного пієлонефриту та їх чутливості до антимікробних препаратів.Для оцінки функціонального стану нирок застосовуються проби Зимницького, Реберга, біохімічне дослідження крові та сечі.
- Загальний аналіз крові. У крові виявляється гіпохромна анемія, прискорення ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз.
- Інструментальні дослідження. Ступінь порушення функцій нирок уточнюється за допомогою проведення хромоцистоскопії, екскреторної та ретроградної урографії, нефросцинтиграфії. Зменшення розмірів нирок та структурні зміни у нирковій тканині виявляються за даними УЗД, МРТ та КТ нирок. Інструментальні методи об'єктивно вказують на зменшення розмірів нирок, деформацію чашечно-баханкових структур, зниження секреторної функції нирок.
- Біопсія нирки. У клінічно неясних випадках хронічного пієлонефриту показано біопсію нирки. Тим часом, забір у ході біопсії неураженої ниркової тканини може давати помилково-негативний результат при морфологічному дослідженні біоптату.
У процесі диференціальної діагностики виключається амілоїдоз нирок, хронічний гломерулонефрит, гіпертонічна хвороба, діабетичний гломерулосклероз.
Лікування хронічного пієлонефриту
Пацієнтам показано дотримання щадного режиму за винятком факторів, що провокують загострення (переохолодження, застуди). Необхідна адекватна терапія всіх інтеркурентних захворювань, періодичний контроль аналізів сечі, динамічний нагляд лікаря-нефролога.
Дієта
Рекомендації щодо харчового раціону включають відмову від гострих страв, спецій, кави, алкогольних напоїв, рибних та м'ясних наварів. Дієта має бути вітамінізованою, з вмістом молочних продуктів, овочевих страв, фруктів, відвареної риби та м'яса. За добу необхідно вживати не менше 1,5–2 л рідини, щоб не допустити надмірної концентрації сечі та забезпечити промивання сечових шляхів.При загостреннях хронічного пієлонефриту та при його гіпертонічній формі накладаються обмеження на прийом кухонної солі. Корисні журавлинний морс, кавуни, гарбуз, дині.
Консервативна терапія
Загострення потребує призначення антибактеріальної терапії з урахуванням мікробної флори (пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, фторхінолонів) у поєднанні з нітрофуранами (фуразолідон, нітрофурантоїн) або препаратами налідиксової кислоти. Системна хіміотерапія продовжується до припинення бактеріурії за лабораторними результатами.
У комплексній медикаментозній терапії використовуються вітаміни В, А, С; антигістамінні засоби (мебгідролін, прометазин, хлоропірамін). При гіпертонічній формі призначаються гіпотензивні та спазмолітичні препарати; при анемічній – препарати заліза, вітамін В12, фолієва кислота.
З фізіотерапевтичних методик особливо добре зарекомендували себе СМТ-терапія, гальванізація, електрофорез, ультразвук, хлоридні натрієві ванни та ін. У разі розвитку уремії потрібне проведення гемодіалізу.
Хірургічне лікування
Хронічний пієлонефрит, що далеко зайшов, не піддається консервативному лікуванню і супроводжується одностороннім зморщуванням нирки, артеріальною гіпертензією, є підставою для нефректомії.
Прогноз та профілактика
При латентному хронічному варіанті запалення пацієнти тривалий час зберігають працездатність. За інших форм працездатність різко знижується або втрачається. Терміни розвитку хронічної ниркової недостатності варіабельні та залежать від клінічного варіанта хронічного пієлонефриту, частоти загострень, ступеня порушення функції нирок.Загибель пацієнта може настати від уремії, гострих порушень мозкового кровообігу (геморагічний та ішемічний інсульт), серцевої недостатності.
Профілактика полягає у своєчасній та активній терапії гострих сечових інфекцій (уретриту, циститу, гострого пієлонефриту), санації вогнищ інфекції (хронічного тонзиліту, гаймориту, холециститу та ін.); ліквідації місцевих порушень уродінаміки (видалення каменів, розсічення стриктур та ін.); корекції імунітету.
Пієлонефрит
Пієлонефрит – це неспецифічне інфекційне захворювання нирок, яке викликається різними бактеріями. Гостра форма захворювання проявляється підвищенням температури, симптомами інтоксикації та болями в ділянці нирок. Хронічний пієлонефрит може протікати безсимптомно або супроводжуватися слабкістю, порушенням апетиту, почастішанням сечовипускання та неінтенсивними болями в попереку. Діагноз виставляється на підставі результатів лабораторних аналізів (загальний та біохімічний аналізи сечі, бакпосів), урографії та УЗД нирок. Лікування – антибактеріальна терапія, імуностимулятори.
МКБ-10
Загальні відомості
Пієлонефрит – поширена патологія. Пацієнти, які страждають на гострий і хронічний пієлонефрит, становлять близько 2/3 всіх урологічних хворих. Хвороба може протікати в гострій чи хронічній формі, вражати одну чи обидві нирки. Діагностику та лікування здійснює спеціаліст у сфері клінічної урології та нефрології. У разі відсутності своєчасної терапії пієлонефрит може призвести до таких тяжких ускладнень, як ниркова недостатність, карбункулу або абсцесу нирки, сепсису та бактеріальному шоку.
Причини пієлонефриту
Захворювання може виникнути у будь-якому віці. Найчастіше пієлонефрит розвивається:
- Діти віком до 7 років (імовірність появи пієлонефриту зростає через особливості анатомічного розвитку.
- У молодих жінок віком 18-30 років (виникнення пієлонефриту пов'язане з початком статевого життя, вагітністю та пологами).
- У чоловіків похилого віку (при обструкції сечовивідних шляхів внаслідок розвитку аденоми передміхурової залози).
Будь-які органічні чи функціональні причини, що перешкоджають нормальному відтоку сечі, збільшують ймовірність розвитку патології. Нерідко пієлонефрит з'являється у хворих на сечокам'яну хворобу. До несприятливих факторів, що сприяють виникненню пієлонефриту, відноситься цукровий діабет, імунні порушення, хронічні запальні хвороби та часті переохолодження. У ряді випадків (зазвичай у жінок) пієлонефрит розвивається після перенесеного гострого циститу.
Безсимптомна течія нерідко є причиною несвоєчасної діагностики хронічного пієлонефриту. Хворі починають отримувати лікування, коли функцію нирок вже порушено. Оскільки патологія дуже часто виникає у пацієнтів, які страждають на сечокам'яну хворобу, таким хворим необхідна спеціальна терапія навіть за відсутності симптоматики пієлонефриту.
Симптоми пієлонефриту
Гострий пієлонефрит
Для гострого процесу характерний раптовий початок із різким підвищенням температури до 39-40°С. Гіпертермія супроводжується рясним потовиділенням, втратою апетиту, вираженою слабкістю, головним болем, іноді – нудотою та блюванням. Тупі болі в ділянці нирок різної інтенсивності, частіше односторонні, з'являються одночасно з підвищенням температури. Фізикальне обстеження виявляє болючість при биття в ділянці попереку (позитивний симптом Пастернацького).
Неускладнена форма гострого пієлонефриту не викликає порушень сечовипускання.Сеча стає каламутною або набуває червоного відтінку. При лабораторному дослідженні сечі виявляється бактеріурія, незначна протеїнурія та мікрогематурія. Для загального аналізу крові характерний лейкоцитоз та підвищення ШОЕ. Приблизно у 30% випадків у біохімічному аналізі крові відзначається підвищення азотистих шлаків.
Хронічний пієлонефрит
Хронічний пієлонефрит нерідко стає результатом недолікованої гострої форми. Можливий розвиток первинного хронічного процесу. Іноді патологія виявляється випадково для дослідження сечі. Хворі пред'являють скарги на слабкість, зниження апетиту, головний біль і прискорене сечовипускання. Деяких пацієнтів турбують тупі ниючі болі в ділянці нирок, що посилюються в холодну сиру погоду. Симптоми, що свідчать про загострення, збігаються із клінічною картиною гострого процесу.
Ускладнення
Двосторонній гострий пієлонефрит може спричинити гостру ниркову недостатність. До найбільш грізних ускладнень слід віднести сепсис і бактеріальний шок. У деяких випадках гостра форма захворювання ускладнюється паранефритом. Можливий розвиток апостеноматозного пієлонефриту (формування множинних дрібних гнійників на поверхні нирки та в її кірковій речовині), карбункула нирки (нерідко виникає внаслідок злиття гнійників, характеризується наявністю гнійно-запального, некротичного та ішемічного процесів); сосочків.
Якщо лікування не проводиться, настає термінальна стадія гнійно-деструктивного гострого процесу. Розвивається піонефроз, при якому нирка повністю піддається гнійному розплавленню і є вогнищем, що складається з порожнин, заповнених сечею, гноєм і продуктами розпаду тканини.При прогресуванні хронічного двостороннього пієлонефриту функція нирок поступово порушується, що призводить до зниження питомої ваги сечі, артеріальної гіпертензії та розвитку хронічної ниркової недостатності.
Діагностика
Постановка діагнозу зазвичай не становить труднощів для лікаря-уролога через наявність яскраво виражених клінічних симптомів. В анамнезі часто відзначається наявність хронічних захворювань чи нещодавно перенесені гострі гнійні процеси. Клінічну картину формує характерне поєднання вираженої гіпертермії з болем у попереку (частіше одностороннього), хворобливими сечовипусканнями та змінами сечі. Сеча каламутна або з червонуватим відтінком, має виражений смердючий запах. В рамках діагностичних заходів виконуються:
- Лабораторні дослідження. Лабораторним підтвердженням діагнозу є виявлення в сечі бактерій і невеликих кількостей білка. Для визначення збудника проводять бакпосів сечі. Про наявність гострого запалення свідчить лейкоцитоз та збільшення ШОЕ у загальному аналізі крові. За допомогою спеціальних тест-наборів проводиться ідентифікація мікрофлори, що викликала запалення. Концентраційну здатність нирок оцінюють за допомогою проби Зимницького.
- Променева діагностика. У результаті оглядової урографії виявляється збільшення обсягу однієї нирки. Екскреторна урографія свідчить про різке обмеження рухливості нирки під час проведення ортопроби. При апостематозному пієлонефриті відзначається зниження видільної функції на стороні ураження (тінь сечовивідних шляхів з'являється із запізненням або відсутня). При карбункулі або абсцесі на екскреторній урограмі визначається вибухання контуру нирки, здавлення та деформація чашок та балії.Діагностику структурних змін ниркової тканини під час пієлонефриту проводять за допомогою УЗД нирок. Для виключення сечокам'яної хвороби та анатомічних аномалій виконують КТ нирок.
КТ ОБП та заочеревинного простору. Емфізематозний пієлонефрит, включення газу в філіжанках.
Лікування пієлонефриту
Лікування гострого пієлонефриту
Неускладнений гострий процес лікується консервативно за умов стаціонару. Проводиться антибактеріальна терапія. Медикаменти підбираються з урахуванням чутливості виявлених у сечі бактерій. Для того, щоб максимально швидко ліквідувати запальні явища, не допустивши переходу пієлонефриту в гнійно-деструктивну форму, лікування починають із найефективнішого препарату.
Проводиться дезінтоксикаційна терапія, корекція імунітету. При пропасниці призначається дієта зі зниженим вмістом білків, після нормалізації температури пацієнта переводять на повноцінне харчування з підвищеним вмістом рідини. На першому етапі терапії вторинного гострого пієлонефриту слід усунути перешкоди, що ускладнюють нормальний відтік сечі: як правило, для цього проводиться установка сечоводового катетера-стента. Призначення антибактеріальних препаратів при порушеному пасажі сечі не дає бажаного ефекту і може призвести до серйозних ускладнень.
Лікування хронічного пієлонефриту
Здійснюється за тими ж принципами, що й терапія гострого процесу, але відрізняється більшою тривалістю та трудомісткістю. Терапевтична програма передбачає усунення причин, які призвели до утруднення відтоку сечі або спричинили порушення ниркового кровообігу, антибактеріальну терапію та нормалізацію загального імунітету.
При наявності перешкод необхідно відновити нормальний пасаж сечі. стійкою тривалої ремісії. препарати призначаються з урахуванням даних антибіотикограми. До визначення чутливості мікроорганізмів проводиться терапія антибактеріальними препаратами широкого спектра дії.
Пацієнтам з хронічним пієлонефритом потрібна тривала систематична терапія терміном не менше року. фармакокінетики нефротоксичних антибактеріальних препаратів Для корекції імунітету при необхідності застосовують імуностимулятори та імуномодулятори. Після досягнення ремісії призначають переривчасті курси антибактеріальної терапії.
У період ремісії хворим показано санаторно-курортне лікування (Джермук, Железноводськ, Трускавець та ін.). Слід пам'ятати про обов'язкову наступність терапії. лікарем, що постійно спостерігає пацієнта. Додаткового методу лікування застосовується фітотерапія.
Пієлонефрит: причини, симптоми, лікування
Що таке пієлонефрит, як його виявити та лікувати?
Хвороби нирок – не тільки неприємні, але й у деяких випадках небезпечні.
Що таке пієлонефрит
Пієлонефрит – це запалення балії нирки. При цьому відбувається бактеріальне ураження ниркових чашечок, системи канальців та паренхіми нирки. статистиці, частіше це захворювання буває у жінок, ніж у чоловіків (один до шести випадків).
Причини пієлонефриту
При пієлонефриті нирки інфікуються хвороботворними бактеріями.
- аденома простати;
- сечокам'яна хвороба;
- запалення органів малого таза;
- новоутворення у ниркових тканинах;
- вроджені аномалії сечоводів, у яких порушено відтік сечі;
- стенози сечоводу та інші проблеми, що ускладнюють відтік сечі;
- інфекції сечового міхура (наприклад, цистити);
- зниження імунітету, при якому організм стає більш уразливим до різноманітних інфекцій;
- переохолодження;
- медичні процедури (цистоскопія, катетеризація);
- порушення кровопостачання нирок;
- генетична схильність до запалення нирок тощо.
Часто пієлонефрит діагностують у вагітних через стискування маткою сечовивідних шляхів.Важливо враховувати, що пієлонефрит може розвиватися через сукупність тих чи інших перерахованих вище факторів. Якщо ви підозрюєте у себе пієлонефрит, одразу зверніться до лікаря-уролога, щоб уникнути небезпечних ускладнень. Самолікуванням займатися категорично протипоказано!
Симптоми пієлонефриту
Симптоми пієлонефриту бувають загальними та специфічними. Ось загальні:
- підвищення температури тіла (до 38-40 градусів), іноді навіть пропасниця;
- загальна слабкість, втома та млявість;
- підвищене потовиділення;
- спрага;
- проблеми зі сном;
- біль голови;
- відсутність апетиту, нудота чи блювання.
Щодо специфічних симптомів пієлонефриту, то виділяють такі:
- біль у попереку (тупий, гострий або пульсуючий);
- дискомфорт, печіння чи біль при сечовипусканні;
- часті сечовипускання;
- сеча змінює запах або колір (стає каламутною або має темний, червоний відтінок);
- у сечі є домішки гною чи крові.
Діагностика пієлонефриту
Щоб діагностувати пієлонефрит, лікар розпитує про скарги пацієнта, оглядає його та призначає такі аналізи та обстеження:
- загальний та біохімічний аналіз сечі;
- загальний аналіз крові;
- УЗД нирок та сечового міхура;
- рентген сечоводів та нирок;
- КТ чи МРТ нирок;
- аналіз інфекції.
Тільки після всебічного обстеження уролог може оцінити ситуацію та призначити правильне лікування пієлонефриту.
Як лікувати пієлонефрит
Пієлонефрит лікують медикаментозно. Насамперед це антибіотики, щоб прибрати бактеріальне запалення.
Триває лікування антибіотиками щонайменше 5-7 тижнів.Вже на третій-п'ятий день прийому ліків пацієнт відчуває зменшення негативних симптомів (але пам'ятайте, що навіть при полегшенні в жодному разі не варто припиняти прийом антибіотиків – потрібен весь курс!). Крім антибактеріального лікування, залежно від ситуації, можливі такі методи лікування пієлонефриту:
- інфузійна терапія (якщо є висока температура, біль у суглобах, м'язах, головний біль, нудота або блювання);
- дотримання дієти (їжа без солі, дрібне харчування);
- для покращення кровообігу в нирках призначають імуностимулятори;
- Щоб зменшити навантаження на нирки, рекомендується пити менше рідини (не більше 1 літра на день).
І при гострому і при хронічному пієлонефриті лікування однакове, але хронічний пієлонефрит лікується рік і навіть довше, при цьому повністю не виліковується (захворювання періодично виникає знову).
Чим небезпечний пієлонефрит
Якщо пієлонефрит не лікувати або лікування неефективно, можливі такі серйозні наслідки, як:
- руйнування нирки, у якому органі утворюються порожнини;
- ниркова недостатність;
- запалення клітковини навколо нирки (паранефрит);
- потрапляння інфекції у кров'яне русло
Крім того, сеча може розтягувати чашки та балію нирки, здавлювати орган, що з часом викликає атрофію нирки (гідронефроз). Зазвичай за такого ускладнення нирку врятувати вже неможливо – її видаляють.
Профілактика пієлонефриту
Профілактично щорічно здавайте аналіз сечі та робіть УЗД нирок. Якщо ви помітили перші симптоми пієлонефриту (біль при сечовипусканні, зміна кольору сечі, біль у попереку), відразу зверніться до уролога (напрямок видає сімейний лікар).Особливої уваги потребують вагітні, тому гінеколог періодично (кілька разів протягом вагітності) спрямовує жінку на аналіз сечі.
Крім того, не забувайте про елементарні, але важливі моменти:
- дотримання режиму дня;
- особиста гігієна;
- правильне харчування;
- фізична активність, прогулянки на свіжому повітрі (але не переохолоджуйтесь).
Також обов'язково лікуйте будь-які інфекції в організмі: карієс, тонзиліт, гайморит і т. д. Адже крові ці інфекції можуть потрапити в нирки і викликати пієлонефрит.
