Причини та аспекти лікування сверблячки шкіри при холестазі

Холестаз виявляється при багатьох захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів, які призводять до позапечінкової біліарної обструкції та/або внутрішньопечінкового порушення екскреції жовчі. У частини пацієнтів найбільш болісним і стурбованим симптомом, пов'язаним з холестазом, є свербіж шкіри. Він може мати різний рівень інтенсивності, починаючи від легкого, помірного (що призводить до порушення сну) і закінчуючи важким, при якому звичний ритм життя пацієнтів повністю порушується. Який механізм розвитку сверблячки шкіри при холестазі? Які аспекти лікування холестатичної сверблячки шкіри?

Існуючі теорії розвитку сверблячки шкіри при холестазі

• жовчні кислоти;
• ендогенні опіоїди;
• лізофосфатидна кислота та аутотаксин.

Одна з теорій передбачає збільшення рівня жовчних кислот у шкірі пацієнтів із холестатичними захворюваннями, що призводить до появи свербежу. Спостереження послідовників цієї теорії демонструють, що зменшення кількості жовчних кислот у поверхневих шарах шкіри у цієї групи пацієнтів корелює зі зміною інтенсивності сверблячки, повідомляє estet-portal.com. Інші дослідження показують можливість того, що прийом жовчних кислот індукує та посилює свербіж шкіри.

Відносність цих гіпотез у тому, що підвищений рівень жовчних кислот у плазмі внаслідок гепатотоксичності впливає на свербіж шкіри більшою мірою, ніж їх прямий ефект дії на нервові закінчення. Очищені жовчні кислоти ушкоджують мембрани гепатоцитів, дозволяючи вмісту клітин (більша частина якого може викликати свербіж шкіри) витікати в загальний кровотік.

Результати трьох досліджень, які свідчать про відносну роль жовчних кислот у свербіні шкіри при холестазі:

• випадкове зменшення свербежу, незважаючи на холестаз, що триває, і наявність високого рівня жовчних кислот у плазмі;
• відсутність сверблячки у багатьох пацієнтів з холестазом та підвищеним рівнем жовчних кислот у плазмі;
• очевидний недолік кореляції між наявністю та тяжкістю свербежу та концентрацією жовчних кислот у шкірі пацієнтів з хронічним холестазом у більшості ретельно проведених досліджень, присвячених цій проблемі

Ендогенні опіоїди та лізофосфатидна кислота у розвитку сверблячки шкіри при холестазі

Все більшого значення надається ролі ендогенних опіоїдів у патогенезі сверблячки шкіри при холестазі. Призначення опіатів з агоністичною активністю до опіоїдних μ-рецепторів може посилювати свербіж шкіри у здорових людей, імовірно, за рахунок центральної дії.

Більш важливо, що ендогенний рівень опіатів збільшується (за неясним механізмом) у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки. Багато досліджень показують зменшення холестатичного свербежу у пацієнтів, які отримують лікування антагоністами опіоїдних рецепторів.

Попередні дослідження підтверджують важливість ролі лізофосфатидної кислоти (ЛФК) при холестатичному свербежі шкіри. У порівнянні з контрольною групою, пацієнти з холестатичним свербінням мають значно більший сироватковий рівень концентрації ЛФК та ​​активність аутотаксину.

Аспекти лікування сверблячки шкіри при холестазі

Варіантом вибору терапії сверблячки шкіри при холестазі може бути лікування основного захворювання печінки та жовчовивідних шляхів. При позапечінковій біліарній обструкції у випадках, при яких основна терапія неможлива, зазвичай біліарний дренаж дуже ефективний у припиненні свербежу. Можуть бути застосовані деякі медикаментозні засоби, що дозволяють полегшити симптоми холестатичної сверблячки шкіри.

У легких випадках свербіж шкіри при холестазі може контролюватись за допомогою неспецифічних заходів, таких як теплі ванни, пом'якшувальні та заспокійливі засоби.

Однак багато з цих засобів часто не мають ефекту при помірному і важкому свербіні, що супроводжується екскоріаціями. У разі використовуються такі варіанти лікування.

Медикаментозне лікування сверблячки шкіри при холестазі:

• Похідні жовчних кислот. Холестирамін та холестипол ефективні як перша лінія препаратів у лікуванні помірної та важкої холестатичної сверблячки на підставі їх сприятливого профілю безпеки та результатів клінічних досліджень.
• Рифампіцин. Деякі результати досліджень демонструють зменшення холестатичної сверблячки при дозі від 300 до 600 мг рифампіцину на добу.
• Антагоністи опіоїдних рецепторів. Застосування опіоїдів антагоністів, таких як ін'єкційний налоксон, пероральний налмефен, пероральний налтрексон, часто асоціюється з частковим полегшенням свербежу шкіри при холестазі.
• Урсодезоксихолева кислота. Ефект УДХК щодо сверблячки, однак, залишається незрозумілим. Два великі клінічні дослідження первинного біліарного цирозу, наприклад, не показали зменшення сверблячки при дозуванні УДХК від 13 до 15 мг/кг/сут. Для порівняння: терапія високими дозами (30 мг/кг/добу, розділеними на 3 прийоми) в інших дослідженнях показала значне полегшення симптомів сверблячки.
• Інші засоби. У лікуванні сверблячки можуть знайти застосування і безліч інших препаратів, проте кількість досліджень, проведених з їх застосуванням, дуже обмежена і включає лише невелику кількість пацієнтів. Застосовуються метотрексат, фенобарбітал, інгібітори зворотного захоплення серотоніну, пароксетину, пропофолу.Також у деяких випадках застосовують плазмаферез та фототерапію.

Тяжкий свербіж шкіри при холестазі, рефрактерний до інших засобів терапії, може бути відносним показанням для трансплантації печінки у пацієнтів з тяжкими формами холестазу.

Синдром холестазу: симптоми у дорослих та дітей, ознаки на УЗД, лікування та дієта

Холестазом називається синдром, при якому відбувається застій жовчі внаслідок порушення її продукції гепатоцитами або відтоку із жовчного міхура. Він часто супроводжує багато хвороб печінки і призводить до порушення процесів травлення, але може розвиватися і через позапечінкові проблеми. Розглянемо докладніше, що являє собою холестаз, його симптоми та лікування.

Загальний опис синдрому

Відповідно до прийнятої класифікації, синдром застою жовчі поділяється на внутрішньо- та позапечінковий. Деякі фахівці розглядають окремо холестаз жовчного міхура. За течією він буває гострий та хронічний. Будь-який вид холестазу МКБ 10 – К71.0

Внутрішньопечінковий

Внутрішньопечінковий холестаз розвивається в результаті порушення функції печінки і не пов'язаний з обструкцією жовчовивідних шляхів. Причинами його є:

• алкогольний, вірусний, токсичний гепатит;
• вторинне ураження печінки при серцевій недостатності;
• цироз та рак органу;
• порушення метаболізму;
• саркоїдоз, грануломатоз;
• склерозуючий холангіт.

Печінковий холестаз ще більше посилює патологію печінки та сприяє руйнуванню гепатоцитів. Швидкість ураження печінки та загибель хворого на тлі інтоксикації білірубіном збільшується у багато разів.

Позапечінковий

Позапечінковий холестаз з'являється через порушення відтоку жовчі за умови її нормального вироблення.Такий стан носить назву механічної жовтяниці.

Найчастіше причиною патології стає закупорка каменем головних чи магістральних жовчних проток. Трохи рідше фактором розвитку можуть стати:

• кіста, абсцес або пухлина підшлункової залози;
• новоутворення або кісти жовчовивідних шляхів;
• паразитарні інфекції;
• туберкульоз;
• вагітність;
• хвороба Крона.

Холестаз жовчного міхура

За відсутності патології печінки та інших органів застій жовчі обумовлюється порушеннями в органі, що кумулює жовч. Холестаз жовчного міхура з'являється з наступних причин:

• дискінезія органу із порушенням скорочувальної функції;
• утворення каменів;
• холецистит;
• згущення жовчі (високий холестерин крові, голодування);
• низька фізична активність, ожиріння.

Гостра та хронічна форми

За течією розрізняють гострий та хронічний холестаз. У першому випадку він розвивається раптово та проявляється вираженою клінічною симптоматикою. У другому – захворювання триває місяцями та навіть роками. Гостра форма часто провокується перекриттям жовчних шляхів великим каменем, який утворюється в міхурі і зі струмом рідини потрапляє у вужчий прохід.

Найчастіше синдром холестазу розвивається поступово, має хронічний перебіг та призводить до поступового порушення функції печінки. Ознаки цього стану виражені слабко чи виявляються. Причиною його стає пухлина, що росте, або запальні процеси, що повільно призводять до звуження просвітів шляхів відтоку жовчі.

Сверблячка як основний симптом

Коли з'являється холестаз, його симптоми незалежно від походження мають загальний характер. У пацієнта наголошується:

• слабкість та ознаки інтоксикації на тлі підвищення білірубіну;
• освітлення калу та потемніння сечі;
• м'язові та суглобові болі;
• формування підшкірних ксантом та ксантелазм, які являють собою скупчення холестерину;
• фарбування шкіри та слизових у жовтий колір;
• нудота, печія, блювання, біль у животі та запор.

Основним симптомом порушення відтоку жовчі є свербіж шкіри при холестазі різної інтенсивності. Часом він буває настільки нестерпним, що людина порушує сон, апетит і різко знижується якість життя. Посилення цього відчуття відбувається у нічний час та після купання. Механізм цього явища ще недостатньо вивчений, існує кілька теорій появи сверблячки:

1. Накопичення під шкірою токсичних жовчних кислот. Однак не існує чіткого взаємозв'язку між їх рівнем у крові та вираженістю даної ознаки.
2. Збільшення кількості ендогенних опіоїдів у хворого із ураженням печінки. При призначенні антагоністів цих речовин у багатьох пацієнтів відзначається зменшення сверблячки.
3. Підвищення лізофосфатидної кислоти у сироватці крові. У дослідженнях на тваринах підтверджено факт взаємозв'язку сверблячки і рівня цієї речовини.

Ознаки на УЗД

Найпростішим та інформативним методом, який дозволяє визначити холестаз та його причини, є дослідження за допомогою ультразвуку. На УЗД можна побачити наявність каменю, його локалізацію та розміри, візуалізувати розширення або звуження жовчних проток. Методика використовується для визначення кіст, пухлинних утворень у всіх внутрішніх органах черевної порожнини. При захворюваннях жовчного міхура оцінюється його розмір, товщина стінки, стан внутрішньої поверхні.

Ознаки холестазу на УЗД не вважаються специфічними, але при їх виявленні як достовірніший метод застосовується холангіографія. При підозрі на цироз або рак виконується біопсія печінки.

Маркери та лабораторні показники

При синдромі холестазу лабораторні показники відіграють важливу роль у встановленні діагнозу:

1. Біохімічний аналіз крові покаже збільшення загального білірубіну за рахунок його прямої фракції. Саме вона надає сечі характерного темно-коричневого відтінку.
2. ГГТ (гаммаглутамінтрансфераза) є маркером холестазу при підвищенні втричі.
3. Важливим показником при даній патології вважається рівень лужної фосфатази.
4. При застої жовчі підвищується рівень ліпопротеїдів та холестерину низької щільності.

Прояв синдрому у дітей

У педіатрії та неонатології холестаз у дітей сигналізує про порушення відтоку жовчі при наявності основного захворювання. У ранньому віці основною причиною патології стають найчастіше печінкові проблеми. вживати термінових заходів, оскільки інтоксикація у немовля представляє небезпеку для його зростання, розвитку і навіть життя.

Синдром холестазу у дітей старшого віку виникає з таких же причин, що й у дорослої людини.

Лікування печінкового застою

До того, як лікувати холестаз консервативними та хірургічними методами, необхідно звернутися до гастроентеролога, гепатолога або терапевта. Після встановлення причини лише фахівець може запропонувати необхідну тактику надання допомоги.

Як лікувати?

Коли виникають симптоми холестазу, то лікування у дорослих та дітей насамперед спрямовується на усунення основної патології. Для цього проводиться:

• видалення чи дроблення каміння;
• дегельментизація;
• висічення пухлини;
• резекція жовчного міхура;
• дренування жовчних проток;
• накладання анастомозів;
• противірусна терапія при гепатитах;
• цитостатичні засоби при аутоімунних патологіях

Симптоматичне лікування холестазу включає в себе вжиття заходів для зниження інтоксикації, відновлення та захисту печінкових клітин, поліпшення відтоку жовчі. Деяке поліпшення стану дають методики очищення крові від токсинів (гемосорбція та плазмаферез). Але якщо не усунути причину порушення, то ці способи дають лише тимчасове полегшення.

Препарати

Для консервативної терапії холестазу застосовуються:

• засоби з урсодезоксіхолієвою кислотою;
• гепатопротектори;
• антигістамінні препарати;
• жовчогінні (холеретики та холекінетики);
• вітаміни.

При такому захворюванні, як холестаз, лікування препаратами допомагає в тому випадку, якщо порушення відтоку пов'язане із запальними процесами. У разі виникнення механічного перешкоди доводиться вдаватися до хірургічного втручання.

Дієта

Дієта при холестазі прямує на максимальне зниження навантаження на печінку. Для цього випливає:

• харчуватись часто і маленькими порціями.
• готувати рекомендується на пару чи відварювати їжу;
• заборонено використовувати тваринний жир, смажені страви;
• страви повинні бути теплими, гаряча та холодна знаходиться під забороною;
• за 2-3 години до сну корисно вживати кисломолочний нежирний продукт (кефір чи йогурт);
• у раціоні не повинно бути газування, кави, алкоголю, гострих та жирних соусів;
• не можна їсти супи на жирних бульйонів, грибів, консервів, шоколаду та какао.

Народні засоби

При застої в жовчних шляхах лікування народними засобами може бути допоміжним способом поліпшення стану на тлі загальної терапії. Перед приготуванням слід порадитися з лікарем.

Ось кілька рецептів, які пропонують народні цілителі при застої жовчі:

1. На 250 мл окропу потрібно взяти дві столові ложки подрібнених ягід шипшини та одну ложку листка кропиви. Наполягти протягом 30 хвилин і приймати двічі на день за 20 хвилин до їди.
2. Лист берези подрібнити та залити столову ложку сировини 0,5 л води, довести до кипіння на невеликому вогні та тримати ще 5 хвилин. Потім приймати після проціджування по 150 мл тричі на добу.
3. Добре допомагає при застійних явищах збирання трав. Для приготування слід взяти по одній чайній ложці безсмертника, кукурудзяних рилець, звіробою, залити 300 мл окропу і варити півгодини. Потім довести до початкового обсягу за допомогою чистої кип'яченої води та процідити. Пити за півгодини до їди, тричі на добу.

Холестаз вагітних

Якщо застій жовчі та симптоматика сверблячки з'являється під час виношування плода, то в цьому випадку йдеться про варіант гестаційного дерматозу. Причиною його стає збільшення рівня естрогенів та прогестерону в крові.

Ознаки холестазу вагітних полягають у появі сверблячки, пожовтінні шкірних покривів, розвитку диспепсичних явищ.Багато симптомів може бути прийнято за токсикоз, тому постановка діагнозу не може.

Причини та профілактика

Основними причинами холестазу є утворення каменів у жовчовивідних протоках та неправильне харчування. Тому для профілактики його слід перейти на здорову їжу, а при порушенні метаболізму дотримуватись дієти. Попередити застійні явища також допомагає:

• виконання спеціальних вправ;
• своєчасне лікування захворювань печінки та жовчних шляхів;
• відмова від шкідливих звичок;
• своєчасне звернення до лікаря у разі появи симптомів застою жовчі.

Висновок

1. Холестаз не вважається окремим захворюванням, він зазвичай супроводжує інші патологічні стани.
2. Прояв застою жовчі може бути яскравим або стертим, але майже завжди спостерігається свербіж шкіри.
3. Важливо своєчасно проводити лікування при застійних явищах та вживати заходів для виведення жовчі. З цією метою проводиться консервативне лікування, а за потреби і оперативне.
4. Найважливіша умова боротьби з холестазом – дотримання дієти та нормалізація способу життя.
5. Народні засоби використовуються виключно як додаткова терапія.