Костянтин Кінчев
Костянтин Кінчев народився в Москві, на вулиці Горького в сім'ї ректора Московського технологічного інституту та викладача сопромату того ж вишу. Його батьки носили прізвище Панфілови, а прізвище Кінчев, яке майбутній музикант взяв як псевдонім, носив його дід.
Роком Кінчев захопився у 15-річному віці, коли в піонерському таборі вперше почув гурт "Black Sabbath", проте головним захопленням у той період його життя був хокей.
Після школи Кінчев вступив до Московського технологічного інституту, також рік провчився у співочому училищі при Великому театрі, але швидко покинув це заняття. Сьогодні спеціалісти визначають його голос як драматичний баритон.
Першими групами Кінчева були нині невідомі "Золота середина" та "Коло чорної половини". На танцях у Красногорську він виконував західний рок у складі групи "Зламане повітря". Пізніше він виступав із колективом "Зона відпочинку", який виконував лише пісні Кінчева і навіть записав альбом, але ці записи не збереглися.
Поки музикант безуспішно намагається підкорити Москву, у Ленінграді створюється гурт "Аліса". Вона записує альбом та виступає на фестивалі Ленінградського рок-клубу, але теж особливого успіху не має. "Аліса" та Кінчев знаходять один одного після того, як музикант перебирається до міста на Неві та знайомиться з відомим рок-діячем Ігорем "Панкером" Гудковим. Завдяки цьому знайомству Кінчев отримує "зелене світло" і виступає на квартирнику в присутності Майка Науменка, заручившись його підтримкою. Разом з іншими пітерськими музикантами Кінчев записує альбом "Нервова ніч", завдяки чому його і знаходить гурт "Аліса". Відбувається це 1984 року.
"Аліса" миттєво стає популярною та починає виступати на стадіонах, але разом із популярністю починаються і проблеми з владою. За бійки з охоронцями концертних майданчиків та різких висловлюваннях на адресу представників закону Кінчева звинувачують у неповазі до публіки та починають його цькування. Пізніше ця історія отримає назву "Дело Кінчева".
Вдосталь "надебоширившись", на початку 90-х музикант раптово розсудливим і після відвідування Єрусалима приймає православ'я. З цього моменту змінюється і музика "Аліси": відтепер у ній переважає християнська та слов'янсько-патріотична тематика. Також Костянтин Кінчев відмовляється від виступів у Пост.
Нагороди
1991 - премія "Овація" (номінація "Кращий рок-співак")
2006 - премія "Петрополь" (номінація "За свободу, щирість та поетичність творчості")
2007 – почесний знак Святої Татіани
2008 - "Чартова дюжина" (номінації "Соліст" та "Група")
Особисте життя
Одружений, троє дітей, онук Лука.
Костянтин Кінчев - біографія, новини, особисте життя
Костянтин Кінчев народився 25 грудня 1958 року в Москві.
Батько – Панфілов Євген Олексійович, доктор технічних наук, ректор Московського технологічного інституту (нині – Російський державний університет туризму та сервісу).
Мати – Людмила Миколаївна, інженер-механік, викладала опір матеріалів у Московському хіміко-технологічному інституті імені Д. І. Менделєєва (нині РХТУ імені Д. І. Менделєєва).
Уроджений Панфілов, пізніше взяв прізвище діда - Кінчев (хоча офіційно не змінив). Він узяв її, коли в 1976 році дізнався його історію свого діда: у 1930-х роках він був репресований і помер у Магадані. Після бабуся одружилася вдруге, і її син отримав прізвище Панфілов.Таким чином, залишившись за паспортом Панфіловим, Костянтин узяв пряме прізвище – Кінчев.
У 1966 році Костянтин пішов до першого класу 49-ї школи. У цей час мати купила йому магнітофон «Дніпро», щоб зацікавити сина англійською мовою, внаслідок чого він почав слухати The Rolling Stones.
У сім років Костя втік із дому: під час гри в піратів він сказав одноліткам, що знає, де треба шукати скарб, і хлопців зняли з поїзда вже у Тулі. За словами музиканта, у той період життя він мріяв стати індіанцем Чингачгуком або одноногим піратом Сільвером, який бореться за справедливість.
Пізніше почав захоплюватися хокеєм і займався цим видом спорту до 1972 року. У певний період тренувався в "Спартаку", але зрозумів, що не досягне великих висот на цій ниві.
У п'ятнадцятирічному віці у піонертаборі «Зірочка» Костянтин почув Black Sabbath і після цього зайнявся колекціонуванням платівок. На той час кімната Костянтина була розмальована портретами Оззі Осборна, павутиною та павуками.
Почали з'являтися перші композиції свого твору у стилі Black Sabbath. Поїздка до табору вплинула на майбутнє Костянтина, який визначився із життєвим вибором та вирішив, що буде рок-зіркою.
У 1973 році музикант як бас-гітарист і бек-вокаліст увійшов до складу групи, що сформувалася при фабриці пластмасових виробів навпроти школи.
Після школи Костянтин працював на заводі «Наука» учнем фрезерувальника, учнем кресляра та художником-оформлювачем. Потім вступив до Московського технологічного інституту (нині – Університет туризму та сервісу) на факультет «Економіка та фінанси».Паралельно рік відучився у співочому училищі при Великому театрі, в який потрапив випадково: під час відпочинку у пивбарі на ВДНГ незнайома людина почув спів Костянтина та запросив його взяти участь у конкурсі. Наступного дня він пройшов перший тур, виконавши під рояль пісні «Гори, гори, моя зірка» та «Ой та не вечір та не вечір».
Училище мало на увазі чотирирічний курс, з якого Костянтин провчився рік. Після відходу музикант одночасно працював натурником у Суриківському училищі, вантажником у булочній та адміністратором жіночої баскетбольної команди.
Деякий час Костянтин навчався у джазовій студії у Замоскворіччя.
Призову до армії музикант уникнув за статтею «залишкові явища черепно-мозкової травми».
З 1977 по 1980 роки Костянтин навчався у Московському кооперативному інституті (нині Російський університет кооперації).
Костянтин Кінчев у молодості
До приходу в "Алісу" Костянтин Кінчев грав у кількох московських групах - "Золота середина", "Коло чорної половини" (1974), "Третя фан-команда" (1974).
У Тушино Костянтин створив свою групу «Зламане повітря», яка виконувала західну рок-класику на танцях у місті Красногорську За два роки група розпалася. Жодна з цих команд не залишила після себе записаного матеріалу.
У 1983 році з'явився гурт «Зона відпочинку», що виконувала лише пісні Костянтина Кінчева Група записала магнітоальбом, але він не зберігся.
Наприкінці 1983 року в Ленінграді розпалися дві групи - «Кришталева куля» та «Демокрита криниця», на уламках яких Святослав Задерій зібрав нову групу під назвою "Аліса". До неї, крім самого Задерія, котрий грав на бас-гітарі, увійшли: Борис Борисов - саксофон, вокал; Михайло Нефьодов - ударні; Андрій Шаталін – гітара; Павло Кондратенко – клавіші. У такому складі вони записали перший магнітоальбом «Кривозеркалля» та виступили на ІІ рок-фестивалі Ленінградського рок-клубу. Одразу після фестивалю з гурту пішов вокаліст Борис Борисов.
У цей час 1984 року Костянтин Кінчев перебрався з Москви до Ленінграда, де познайомився зі звукорежисером Ігорем «Панкером» Гудковим, який на той час встиг записати сольну роботу Майка Науменка «LV». Гудков познайомив Костянтина з Майком і після прослуховування репертуару молодого музиканта той сказав, що це має право на існування.
Після цього було вирішено записати весь репертуар до альбому. Перед початком сесії «Нервової ночі» у студії ЛГІТМіКу було зібрано наступний склад музикантів: Костянтин Кінчев – вокал, гітара; Андрій Заблудовський («Секрет») – гітара; Святослав Задерій («Аліса») – бас; Олексій Мурашов («Секрет») – барабани. Як звукорежисер виступив Гудков. Запис розпочався опівдні 23 липня, а завершився о другій годині ночі наступного дня.
У народ альбом вийшов під шапкою «Доктор Кінчев та гурт Стиль». Офіційно ж «Нервова ніч» було випущено лише 1994 року «Мороз рекордс» у рамках повного видання всіх альбомів «Аліси». У цей реліз було включено два бонус-треки - «Завтра може бути пізно» та «Злодій та кат» з акустичного виступу групи в Пермі навесні 1988 року).
Після запису «Нервової ночі» Святослав Задерій запросив Костянтина Кінчева до «Аліси» на вакантне місце вокаліста. Репетиції групи у новому складі розпочалися у грудні 1984 року.За словами барабанщика Михайла Нефьодова, при першому прослуховуванні йому не дуже сподобалася творчість Костянтина, але Святослав Задерій наполіг на тому, щоб спробувати порепетирувати разом. якось покотило, ми одразу за один присіст зробили шість речей – основу майбутньої програми „Енергія”».
У 1985 році 14 березня на Третьому Фестивалі Ленінградського рок-клубу відбувся перший виступ Костянтина Кінчева у складі гурту «Аліса». іншому колективі. Святослав Задерій, який був на той час лідером «Аліси», намагався перекроїти новачка на свій лад, що зовсім не влаштовувало Костянтина і стало початком їхнього протистояння.
1985 року лейбл «Мелодія» випустив першу платівку «Аліси» за участю Костянтина Кінчева під назвою «Енергія».
1986 року Святослав Задерій, поступившись у боротьбі за лідерство Костянтину Кінчеву, остаточно залишив «Алісу».
У 1986 році Костянтин Кінчев взяв участь у зйомках фільму «Зломщик». » на Міжнародному кінофестивалі у Софії. Також лідера «Аліси» можна побачити у фільмах. «Переступити межу» та «Йя-Хха».
1987 року вийшов альбом «Блок пекла», який, на думку Костянтина Кінчева, на відміну від «Енергії», вже достовірно передавав стан гурту.Пісня «Червоне на чорному» визначила фірмові кольори «Аліси» та її шанувальників.
Восени цього року Костянтин Кінчев відвідав Псково-Печерський монастир із хрестом, випаленим перекисом на голові, за що ченці обкурили його ладаном і вигнали. Після повернення з гастролей, йдучи вулицею разом із двоюрідним братом Кирилом і Ніною Барановською, Костянтин вчепився в борт вантажівки, що їде, і ледь залишився живий.
У цьому ж році почала формуватися регулярна гастрольна діяльність, і під час одного з виступів стався скандал, відомий як «Дело Кінчева».
«Справа Кінчева»
У 1987 році група «Аліса» почала відчувати проблеми з владою, апогеєм чого стала «справа Кінчева». 17 листопада 1987 року перед концертом групи у палаці спорту «Ювілейний» у Ленінграді Костянтин Кінчев вплутався у бійку з міліціонерами, які не пропускали за лаштунки його першу дружину, Ганну Голубеву, яка була на той момент вагітною. Після цього лідер «Аліси» перед початком виконання пісні «Гей, ти там на тому березі» зробив вступ: «Наступна пісня присвячується іноземним гостям, якщо вони є у залі. а також ментам та іншим гадам!».
22 листопада в газеті «Зміна» було опубліковано статтю Віктора Кокосова «Аліса з косою чубчиком», у якій Костянтина Кінчева звинувачували у провокації заворушень та пропаганді нацизму. Стверджувалося, що лідер «Аліси» у пісні «Гей, ти там на тому березі» заспівав «Хайль Гітлер на тому березі!».
6 та 22 грудня було опубліковано продовження статті, а також лист від артистів «Ленконцерту» (Едіта П'єха, Бен Бенціанов та Давид Голощокін та інші), які звинувачували Костянтина Кінчева у неповагу до публіки.Засновник гурту «Акваріум» Анатолій Гуніцький виступив на підтримку «Аліси» та зазначив: «Група артистів Ленконцерту бачить корінь зла у зневажливому ставленні до публіки. Цікаво, як вчинили б народні, заслужені лауреати та дипломанти, якби їх не пускали на їхній власний концерт і кидали б у чорний "воронок"?».
Після активного обговорення інциденту у пресі та на телебаченні у «Аліси» почалися проблеми з організацією концертів.
8 лютого 1988 року група подала до суду на «Зміну» за наклеп, а Костянтин Кінчев, його дружина та дружина гітариста біт-квартету «Секрет» Андрія Заблудовського Ада Булгакова-Заблудовська подали скаргу до прокуратури на дії охорони. У цей час триває розслідування і дій самого Костянтина. Наприкінці лютого його та інших членів групи кілька разів викликали на допити. У результаті Костянтину звинуватили в злісному хуліганстві і відпустили під підписку про невиїзд.
7 березня Костянтина Кінчева заарештували на квартирі у директора «Аліси» Аліка Тимошенко, пов'язали та доставили до відділення міліції. Наступного дня музиканта випустили, але знову забрали одного дня 10 березня. Наступного дня гурт вирушив на концерт до Пскова, незважаючи на те, що у лідера була підписка про невиїзд з Ленінграда. Після повернення з гастролей Костянтина було затримано на строк у сім діб, а групі було заборонено давати виступи протягом півроку. Також незважаючи на підписку про невиїзд Костянтин Кінчев разом із бас-гітаристом Петром Самойловим вирушив слідом за пересувною студією «Тонваген» записувати альбом «Шостий лісничий», випущений 1989 року.
11 липня відбулося засідання суду, на якому після прослуховування аудіозапису концерту було підтверджено неспроможність звинувачень у нацизмі.
До жовтня 1988 року обидва процеси були завершені. Справа Кінчева була припинена, а сам його було передано на поруки Ленінградському рок-клубу. Газета «Зміна», не чекаючи рішення суду, 24 вересня опублікувала спростування та вибачення. Під враженням від подій гурт «Аліса» записав альбом «Ст. 206 год. 2», який побачив світ лише через п'ять років - у 1994 році.
17 лютого 1988 року добровільно розлучився з життям рок-бард та друг Костянтина Кінчева – Олександр Башлачов. Лідер «Аліси» тяжко переживав втрату друга, і у його творчості вперше почала з'являтися тема розплати за надмірну вільність.
Відразу після загибелі була написана пісня «Шабаш», названа шляхом з'єднання двох складів імені та прізвища Башлачова: Саша Башлачев.
1991 року вийшов однойменний альбом, який став першим в історії вітчизняного року концертним подвійним диском. Костянтин Євгенович неодноразово говорив, що навчився у Башлачова дбайливому ставленню до слова.
Торішнього серпня 1991 року під час путчу Костянтин Кінчев взяв участь у обороні Білого дому у Москві. Щоб не турбувати дружину, музикант сказав їй, що поїде укладати договір на біржу і пізніше зателефонував, пояснивши, що їде за апаратурою в Митіщі. Спочатку, з колом у руках, Костянтин приєднався до оточення, після цього, за його словами, він зрозумів, що виглядає повним ідіотом і попросив гітару.
1992 року гурт «Аліса» поїхав виступати з концертом до Єрусалиму. На самому концерті стався інцидент, який набув розголосу в місцевій пресі: звертаючись до аудиторії лідер «Аліси» сказав, що «Месію проворонили 2 000 років тому, і він більше не повернеться», а також, що «ця грішна епоха скоро пройде і настане інша - Епоха Духа Святого».Глядачі прийняли висловлювання на свій рахунок, і в газеті було опубліковано статтю, яка стверджує, що Костянтин Кінчев плюнув в обличчя єврейській державі.
Під час тижневого перебування в місті Костянтин Кінчев відвідав усі святі місця і з його власних слів «наївся цим духом». Після повернення Костянтин Євгенович прийняв православ'я, хрестившись 26 вересня у церкві Живоначальної Трійці в Останкіно. Після цієї події відбулася переоцінка багатьох питань.
У тому числі Кінчев почав боротися з наркозалежністю, що з позитивним результатом закінчилося 1994 року. За словами музиканта, це вдалося зробити тільки з Божою допомогою: «Я сповідався, просив і знову падав. думав: "ти, негідник, самому Богу брешеш", пекучий сором накопичувався в серці. потім проміжки між падіннями ставали дедалі більше, і потім зовсім перестав». У квітні 2000 року Кінчев кинув пити, пізніше кілька разів кидав палити під час посту. Також, керуючись думкою Антонія Сурозького «тіло - це видима частина душі», музикант почав ходити до тренажерної зали, а пізніше збудував у себе в селі свій власний.
Одночасно змінилися політичні переконання: раніше Костянтин Кінчев називав себе анархістом, згодом дотримувався монархічних поглядів. Відповідаючи на численні запитання журналістів, лідер «Аліси» пояснював зміни таким чином: «Це шлях еволюції людини, яка думає. Шлях, який пройшла наша Батьківщина – від язичництва, поклоніння стихії до ортодоксального православ'я».
Аліса - Червоне на Чорному
1993 року з рук президента Росії Бориса Єльцина Костянтин Кінчев отримав нагороду «Захисник вільної Росії». Було задумано вмовити президента зробити «козу», але задум не був втілений у життя.Через рік музикант офіційно повернув нагороду, тим самим висловивши протест проти вбивства журналіста Дмитра Холодова та початком воєнних дій у Чечні.
12 квітня 1993 року сталася подія, що вплинула на майбутнє групи: наклав на себе руки гітарист Ігор Чумичкін. Всі учасники гурту важко переживали цю втрату, і після виступу на згадку про Ігоря у листопаді «Аліса» майже на рік припинила концертну діяльність, відновивши її лише 1994 року.
У 1994 році на згадку про гітариста було випущено альбом «Чорна мітка», до якого увійшли чотири написані ним пісні. За словами Костянтина Кінчева, смерть Ігоря змусила його замислитися про власне життя, вирівняти його та встояти: «Бідний Ігоре, йому довелося пожертвувати собою, щоб врятувати нас. Дякую тобі та вічна пам'ять». Також цього року на студії «Муха» було намальовано комікси «Чорна мітка», «Для тих, хто впав з Місяця» та «Земля», головним героєм яких став Костянтин Кінчев.
1996 року «Аліса» взяла участь у турі «Голосуй чи програєш». Юрій Шевчук закидав учасникам заходу продажність, Костянтин Кінчев пояснив, що ідея полягала в тому, щоб не допустити відродження комунізму в країні, а гонорар гурту не перевищував звичайної оплати за концерт. Також цього року було випущено альбом Jazz, що вмістив у собі пісні, які Костянтин грав на квартирних концертах у радянський період життя.
1998 року під час концерту «Аліси» у ДК «Меридіан» стався скандал. Після того, як у під'їзді музиканта протягом двох тижнів жили фанати, які випивали та справляли злидні, не відходячи від місця, Костянтин Кінчев не витримав і звернувся до глядачів з такими словами: «Я втомився бути співаком для ублюдків.Бачити ваші пики немає жодного бажання, тому що ви поводитеся як свині, ґудзики і виродки. П'ятнадцять років намагаюся достукатися до серця. Щось, що турбує власне серце, зародити може бути в душі, а натикаюсь на тупий опір ублюдків та мерзенності. Чаша терпіння на межі, хлопці: або ви міняєтеся і будете людьми, нарешті, або Кінчева не буде для вас, свиней». Після цього лідер «Аліси» кілька разів публічно вибачився перед фанатами, пояснивши їм, що не стримався і розлютився, і що давно хоче вижити цей гріх докорінно.
У 1998 році був записаний альбом «Геополітика», який став результатом співпраці Костянтина Кінчева та Олександра Аксьонова. До альбому увійшли пісні Костянтина у техно-обробці. Через фінансові проблеми видання «Геополітики» було відкладено більш ніж на рік. За словами лідера «Аліси», цей альбом - «балівство та іграшка».
2000 року вийшов альбом «Сонцеворот», через особливості оформлення якого Костянтина Кінчева звинуватили у фашизмі. Радіостанція «Наше радіо» відмовилася ставити в ефір пісні з альбому, протестуючи проти лівої свастики, що зображена на ній. Костянтин Кінчев пояснив, що символ означає здобуття благодаті Святого Духа та запропонував приклеїти на компакт-диск стікер із цитатою з пісні «Тоталітарний реп» – «Я – антифашист», але «Наше радіо» не змінило своєї позиції.
У березні 2001 року видавництво «Ексмо» випустило у світ книгу віршів Костянтина Кінчева «Сонцеворот». На вимогу лідера групи «Аліса» тексти згруповані не за датою їх написання, а залежно від їхнього внутрішнього змісту. Загалом у книзі є десять смислових розділів: «Півдня», «Фініст», «Нате», «Асфальт», «Все це», «Посолонки», «Ява», «Сіверга», «Зерна» та «Сіль».Також у книзі можна знайти оригінальну графіку московського художника Маньшавіної та кольорові та чорно-білі фотографії з особистого архіву Костянтина Кінчева.
2003 року було видано альбом «Зараз пізніше, ніж ти думаєш». Одна з пісень з альбому, «Бруд», викликала бурхливі відгуки у рубриці «Питання» на офіційному сайті. У цій пісні Костянтин Кінчев говорить про те, де і в чому йому бачиться «бруд». Як соло до пісні використали фрагмент єврейської народної мелодії. Відповідаючи на запитання «чому ви вважаєте, що у всіх бідах росіян винні євреї», лідер «Аліси» пояснював, що в цій пісні викривається «безрідний космополітизм, затребуваний і необхідний "суспільству тотального споживання", "суспільству розбещеної вседозволеності" та "відкритого бого "». Також Костянтин сказав, що серед його єдиновірців є чимала кількість євреїв, і ніхто з них не асоціює себе з цією піснею.
2004 року вийшла книга фотографій Кінчев-Потапов, до якої увійшли знімки різних років.
У 2007 році під час концертів-презентацій альбому «Стати Півночі» гурт «Аліса» виконав пісню «Влада», яка торкалася революційних подій в Україні, після чого у місцевій пресі з'явилися статті про те, що Костянтину Кінчеву буде заборонено в'їзд на територію країни. Також цього року Костянтин Кінчев зібрав величезну кількість російських рок-музикантів для запису пісні «Rock-n-Roll – це ми».
У 2008 році напередодні презентації «Пульсу охоронця дверей лабіринту» Костянтин Кінчев говорив про те, що радий був би відіграти концерт на підтримку сербів з питання Косова. Незабаром директору гурту Михайлу Рябову зателефонувала людина, яка запропонувала організацію концерту в Белграді.Спочатку планувалося провести захід 9 травня, але з технічних причин дату було перенесено на 28 червня, коли Сербія оплакує загиблих у битві 1389 року. Крім інших пісень «Аліса» виконала «Небо слов'ян» і «Непокірні».
Аліса - Небо Слов'ян
Після смерті близького друга Олександра Аксьонова Костянтин Кінчев вирішив зробити триб'ют-альбом, робота над яким проходила у 2009 році. Павлов, Ден Калашник, Гарік Сукачов, Микита Алексєєв, Михайло «Горщик» Горшеньов, Андрій «Князь» Князєв, Олександр «Чача» Іванов, Ілля «Чорт» Кнабенгоф.
Костянтин Кінчев мав дружні стосунки з багатьма музикантами: з Віктором Цоєм, Дмитром Ревякіним, Рікошетом, В'ячеславом Бутусовим, Анатолієм Крупновим, Пухом, також він говорив, що в нього залишилися найближчі друзі з юнацького періоду життя.
Знявся у кліпі Юрія Шевчука «Осінь».
Суспільно-політичні погляди Костянтина Кінчева
Прийняття хрещення відбилося у творчості Костянтина Кінчева. «Аліса» перестала давати концерти під час Великого та Успенського постів. Траплялося, що під впливом свого духовного наставника. Костянтин Кінчев редагував тексти пісень: у пісні «Звірі» замість рядків «Звіра лікує тільки відстріл» на альбомі було записано «Ланцюг, та клітка звірові в спадок».
У 2010 році під час літніх концертів «Ваш-Наш вибір» Костянтин Кінчев виступав у футболці «Православ'я чи смерть», на підтримку авторів даної атрибутики, які мали відповідати перед законом. У 2011 році Костянтин взяв участь у вечорі, організованому Патріаршим центром роботи з молоддю при Свято-Даниловому монастирі у Центральному будинку журналіста.
За словами Кінчева, він «живе і відчуває себе причетним до Великої Церкви з усіма її обрядами, ритуалами, обов'язками, послухом, аскезою», при цьому Костянтин назвав себе «нехорошим» християнином: «Мені все подобається. Інша річ, що я через пень-колоду працюю над цим і послаблень даю собі масу…Так що мені ще є над чим працювати».
У 2010 році Кінчев був запрошений до Патріаршої ради з культури. Хоча сам Костянтин пізніше зізнався, що приймає там скоріше «номінальну участь».
Костянтин Кінчев говорив, що вважає себе «рухомим націоналістом»: тобто виступає за об'єднання слов'янських народів, але вважає братськими народами татар і казахів.
Громадянська позиція лідера «Аліси» нерідко критикувала журналістів, проте сам музикант сказав, що пише пісні про те, що турбує його душу, і його не хвилює, в яку потім обгортку їх загорнуть критики та публіка. У відповідь на звинувачення у нацизмі Костянтин заявляв, що слід відрізняти це поняття від націоналізму, який будується на релігійно-моральних поняттях, а не на ненависті до інших народів.
Співак неодноразово висловлював вкрай негативне ставлення до гомосексуалізму, говорячи, що не потрібно шукати толерантних слів для опису цього поняття і представників цієї орієнтації слід притягати до кримінальної відповідальності.
14 жовтня 2012 року нагороджений нагрудним знаком «Почесний співробітник Військової Православної Місії».
Під час подій 2013-2014 років в Україні підтримав російську владу та приєднання Криму до Російської Федерації та скасував концерти в Україні.
Зростання Костянтина Кінчева: 177 сантиметрів.
Особисте життя Костянтина Кінчева:
Перша дружина – Ганна Голубєва. У шлюбі 1 лютого 1988 року народився син Євген. Він працював редактором у спортивному журналі, далі став завідувачем атрибутики у групі батька.
Ганна Голубєва - перша дружина Костянтина Кінчева
Друга дружина – Олександра Панфілова, дочка заслуженого артиста РРФСР Олексія Локтєва, працювала на телеканалі ТВ-6, друкувалася у різних журналах. Він познайомився з нею у 1988 році. "Познайомилися ми випадково - в Єлисіївському магазині, у винному відділі. Ми з Шевчуком стояли в черзі: у нього був день народження, і ми якраз збиралися його відзначити. А Саша стояла трохи попереду", - згадував Кінчев. Від першого шлюбу Олександра мала доньку Марію (вона театрознавець).
У 1 вересня 1991 року в них народилася дочка Віра Панфілова. Знімалася в кліпах на пісні «Трасса Е-95», «Ми тримаємо шлях у бік лісу» та «Батьківщина», навчалася у Школі-студії МХАТ, у 2009 вступила до ГІТІС на курс до Сергія Женовача, закінчила у 2013-му.
Приймальна дочка Марія Кінчева-Панфілова раптово померла у квітні 2023 року у віці 36 років, у неї залишилися сини Лука та Тихін.
Костянтин Кінчев та Олександра Панфілова
"Рок-н-рол починається із прагнення підкорювати дівчат. Та й не тільки рок-н-рол, будь-яке заняття. Юнак дозріває і йому треба утвердитися, звернути на себе жіночий погляд. Якщо Бог дав силу - утверджується спортом чи бійкою, якщо розум - Знанням. Я стверджувався в рок-н-роллі.Жіночий турботою і теплом я був оточений, мабуть, з 15 років. В юності я ставився до жінок як до спорту. Чим вище навантаження, тим краще. Серце моє дрімало до певного часу, цікавив тільки секс. Як тільки з'явилося кохання, я й одружився. Але це ніяк не вплинуло на мою поведінку. Наша сім'я з Ганною була дуже вільною. А потім одружився вдруге, тому що друге кохання виявилося сильнішим і пронизливішим. Я зрозумів, що першу дружину я не любив по-справжньому. Бували, звичайно, і закоханості, але ж вони ефемерні, хиткі. Взагалі, досвід спілкування з жінками у мене малий і я можу говорити лише про двох дружин. Решта зустрічей не береться до уваги: я не знав, які ці люди. З Олександрою я вінчався через три роки спільного життя. Той, 1992 рік, взагалі багато для мене означав. Спочатку я прийняв хрещення і охрестив усіх своїх дітей, потім вінчався", - розповідав Кінчев.
Татуювання Костянтина Кінчева
У дев'яності роки Костянтин Кінчев зробив татуювання на двох руках. На одній із рук зображено вісім танцюючих блазнів, а на другій - дев'ятий, який запалює вогонь. Усі дев'ять блазнів символізують дев'ять пісень із альбому «Чорна мітка». На іншій руці зображено дівчинку «Аліса», Змія Горинича, будяка, хатинку Баби Яги та інші елементи. Сам він говорив, що зроблені раніше «язичницькі» татуювання не заважають йому бути православною людиною: «Я ж православний, факт залишається фактом» і додав про татуювання: «Я зробив би православні, але таких, на жаль, не буває».
Носить чотири кільця: два обручки на безіменному пальці правої руки (вінчання - заручини з дружиною, хрещення - заручини з Церквою) і два на лівій (череп на безіменному пальці та риба на мізинці). Риба – символ християнства, а череп означає готовність померти за віру.
29 квітня 2016 року співака було екстрено госпіталізовано до клініки ім. Алмазова Санкт-Петербург з інфарктом і тоді ж прооперовано. У зв'язку з цим травневі концерти було скасовано або перенесено на осінь. Стан до травня став стабільним і його перевели до лікарняної палати для подальшого лікування.
Нині Костянтин Кінчев із дружиною постійно проживає у селі Саба у Лузькому районі Ленінградської області, за 170 км від Санкт-Петербурга.
У вільний час захоплюється риболовлею, в основному в Онезькому, Ладозькому та Чудському озерах. Костянтин Кінчев - шульга, при цьому грає на гітарі і пише правою рукою.
Дискографія Костянтина Кінчева:
«Доктор Кінчев та група Стиль»:
1985 – «Енергія»
1987 - «Блок пекла»
1989 - "Шостий лісничий"
1989 – «Ст. 206 год. 2»
1991 - "Шабаш"
1993 - «Для тих, хто впав з Місяця»
1994 - "Чорна мітка"
1996 - "Jazz"
1997 - «Дурень»
2000 - «Сонцеворот»
2001 – «Танцювати»
2003 - "Зараз пізніше, ніж ти думаєш"
2005 - «Ізгой»
2007 - «Стати Півночі»
2008 – «Пульс зберігача дверей лабіринту»
2010 - "Коммерсант"
2011 - «20.12»
2012 – «Саботаж»
2014 – «Цирк»
2016 – «Ексцес»
Пісня на вірші Володимира Висоцького «Ямщик» (альбом-присвята «Дивні стрибки», 1996);
Пісні «Ілля» та «Мій світ» (триб'ют-альбом Анатолію Крупнову «Postальбом», 2000);
Пісня «Кім з гори» (Тріб'ют-альбом Дюше Романову «Мій друг-музикант», 2003);
Пісня «Ніч» (увійшла бонус-треком до проекту гурту «Пікнік» під назвою «Новоєгипетські пісні»);
Пісня "Відхід на північ" (Тріб'ют-альбом Nautilus Pompilius "Нау Бум", 2008);
Пісня «Чорно-білий колір» (Тріб'ют-альбом «Машині часу» «Машинопис», 2009);
Пісня «Дух» (триб'ют-альбом «Вихід дракона», 2009)
з групою «Об'єкт глузування» - пісня «Комсомольський квиток» (альбом «Гласність», 1987);
з групою "Господар ключа" - пісня "Релігія" (альбом "Вірус R-n-R", 1995);
з групою «Ва-БанкЪ» - пісні «Летюча миша» (альбом «Додому», 1997) та «Радіодири»;
з гуртом «СерьГа» - пісня «Кохання» (альбом «Я такий як усі», 2003);
з Ігорем Романовим – пісня «Вогонь та вода», написана Кінчевим та аранжована Романовим (альбом Романова «Сновидіння», 2006);
c гуртом «Арія» - пісня «Воля і розум» (сингл «Чужий», 2006);
c Сергієм Левітіним – пісня «Теплей» (2009);
c гуртом «Калинів Міст» - пісні «Цитати» (альбом «Есхато», 2010), «Чесне слово» (2011) та «Млин» (триб'ют-альбом Башлачову «Срібло та Сльози», 2014);
з групою «25/17» - пісня «Пекло холоду» (проект «Льод 9», альбом «Холодна війна», 2011);
c гуртом «Король і Блазень» - пісні «Перша кров» та «Свято крові» (альбом «TODD. Акт 1. Свято крові», 2011);
c гуртом «25/17» - пісня «Дев'ятибально» присвячена художнику Паші 183 (альбом «Русский подорожник», 2014)
Фільмографія Костянтина Кінчева:
1985 - Переступити межу - вокаліст гурту «Паперовий змій»
1986 - Йя-Хха - Камео
1987 - Зломщик - Костя
останнє оновлення інформації: 24.04.2023
© Збір інформації, авторська обробка, систематизація, структурування, оновлення: адміністрація сайту stuki-druki.com.
Головна Політика конфіденційності 2014-2024 © Штуки-Дрюки Усі права захищені. При цитуванні та використанні матеріалів посилання на Штуки-Дрюки (stuki-druki.com) є обов'язковим. При цитуванні та використанні в інтернеті гіперпосилання (hyperlink) на Штуки-Дрюки або stuki-druki.com є обов'язковим.
Костянтин Кінчев
Костянтин Кінчев – радянський та російський рок-музикант, поет та композитор. Ідейний натхненник та соліст легендарного колективу «Аліса».Його перший виступ із гуртом відбувся у березні 1985 року, на третьому фестивалі Ленінградського рок-клубу, де прозвучала пісня «Я починаю шлях». Широка популярність прийшла до нього після четвертого фестивалю, на якому прозвучали композиції «Ми разом» та «Моє покоління». Сам про себе він співав: «Де я з'являвся, у повітрі частішав скандал».
Дитинство, юність, сім'я
Костянтин народився 25 грудня 1958 року в інтелігентній родині москвичів Євгена та Людмили Панфілових. Євген Олексійович присвятив життя технічним наукам, захистив докторську дисертацію, згодом очолив Московський технологічний інститут. Людмила Миколаївна була інженером-механіком, викладала теоретичну механіку у Московському хіміко-технологічному інституті імені Дмитра Менделєєва.
З раннього дитинства Костя був «музичною» дитиною, із захопленням співав на ранках. Але найбільше хлопчикові хотілося стати Чингачгуком, щоб боротися за справедливість, то піратом Сільвером, щоб розшукати скарб. У першому класі він заявив одноліткам, що знає місце, де закопано скарби, і підмовив хлопців отруїтися разом з ним на його пошуки. Семирічних хлопчаків зняли з поїзда до Тулі.
Щоб спрямувати буйну енергію сина у мирне русло, його віддали до секції хокею при клубі «Спартак». Костя відразу почав мріяти, як стане зіркою хокею, але згодом зрозумів, що буксує і чисто фізично не зможе досягти великих успіхів у спорті.
На той час підліток вже захоплювався рок-музикою, був виключений із комсомолу за неналежну поведінку і на знак протесту обголив голову наголо. Він вирішив неодмінно стати рок-зіркою, створити свою групу.
Насамперед він узяв собі псевдонім – прізвище дідуся, репресованого болгарського революціонера Кінчева.Кімната його була обвішана портретами Оззі Осборна та розмальована павуками.
У гурт Black Sabbath він закохався, як тільки почув пісню «Sweet Leaf». Після школи він любив проводити час надягаючи мамину перуку, включаючи важкий рок і години по три поспіль перед дзеркалом імітував спів, відточував рухи, уявляючи себе на сцені.
Але головний інструмент кожного рокера – гітара. І підліток почав посилено освоювати акорди на струнах, грав до кривавих мозолів на пальцях. Вивчав підручники з теорії музики, вступив до школи джазової імпровізації за класом бас-гітари.
Потім на подвір'ї він набрав хлопців, які грали на музичних інструментах, і створив з ними гурт. Спочатку хлопчаки грали туш на той час нагородження грамотами ударників праці на місцевій фабриці. Приблизно з 1977 року вони вже грали на танцях у Красногорську, використовуючи репертуар Deep Purple, Black Sabbath, Сreedence, незважаючи на те, що англійської не знали.
Після закінчення школи Кінчев став учнем фрезерувальника на заводі «Наука», потім був підмайстром креслярства, працював художником-оформлювачем, доки не вступив на економічно-фінансовий факультет Московського технологічного інституту.
Паралельно Костянтин навчався у співочому училищі при Великому театрі. Туди він потрапив волею нагоди – у пивбарі познайомився з хлопцем, який привів його на прослуховування. Співаючи два романси – «Гори, гори, моя зірка» і «Ой то не вечір, то не вечір» – Кінчев справив враження на приймальну комісію і був прийнятий до училища.
Пізніше Костянтин кинув заняття, перебивався різними підробітками: був натурником у Суриківському училищі, вантажником, адміністратором жіночої баскетбольної команди. Якийсь час брав уроки у джазовій студії Замоскворіччя.
1977 року Кінчев став студентом Московського кооперативного інституту, де навчався протягом трьох років. Мрію стати рок-зіркою він не залишав, незламне бажання співати свої пісні рухало його у потрібному напрямку – він грав у групах «Золота середина», «Коло чорної половини», «Третя фан-команда». Згодом створив власний колектив «Зламане повітря».
Ленінград та рок-гурт «Аліса»
Наприкінці сімдесятих Костянтин вперше побував у Ленінграді в гостях у Андрія Заблудовського з квартету «Секрет» і «вражений духом свободи і роздолбайства». У 1980 році він втік із Москви, жив усе літо у місті на Неві, виступав на квартирниках, чим і заробляв на життя. У його творчості з'явилися перші шанувальники.
У 1994 році музикант за допомогою Ігоря «Панкера» Гудкова, звукорежисера, записав за допомогою музикантів із групи «Секрет» та лідера молодого гурту «Аліса» Святослава Задерія все, що написав до цього моменту, в альбом, який вийшов під назвою «Нервова ніч », а авторами значилися «Доктор Кінчев та група „Стиль“».
Після запису альбому Задерій покликав Кінчева до «Аліси». Гурт заявив про себе на третьому фестивалі Ленінградського рок-клубу (березень 1985), де вперше для широкого глядача прозвучала пісня "Я починаю шлях".
Всього хлопці заспівали шість пісень, які справили незабутнє враження на публіку. Пізніше стали хітами композиції «Ми разом» (надалі візитка «Аліси»), «До мене», «Меломан», які увійшли до першого альбому гурту під назвою «Енергія», який вийшов на початку 1986 року.
Після виходу альбому та виступу на четвертому фестивалі Ленінградського рок-клубу між музикантами розпочалися творчі розбіжності. Задерій пішов з «Аліси»: йому не подобалося, що група стає все сильнішою за «комерційно орієнтовану».
У 1986 році Задерій пішов з «Аліси», залишивши за рештою членів групи право на назву, і загальновизнаним її лідером став Кінчев. У 1987 вийшов другий альбом колективу "Блок Ада" з хітами "Час міняти імена", "Червоне на чорному".
У тому ж році, щоб не клопотати статтю «За дармоїдство», Костянтин прийняв пропозицію режисера-дебютанта Валерія Огороднікова та відіграв головну роль у його драмі «Зломщик». Автором сценарію виступив Валерій Прийомов, а в самому фільмі звучали пісні не лише «Аліси», а й рок-гуртів «АукцЫон», «АВІА», «Кава» та інших.
Кінчев був незадоволений власною грою, хоча став лауреатом премії Міжнародного кінофестивалю в Софії у номінації «Найкращий актор року». Проте фільм, за словами артиста, став його «охоронною грамотою», коли на нього почалися переслідування.
Серйозний конфлікт із міліцією виник після концерту у Палаці спорту "Ювілейний" 16 листопада 1987 року. Зведення говорили:
. Близько тисячі підлітків, які не мали квитків, намагалися прорватися до зали. Результат: пошкоджено 20 крісел, у патрульних автомашин спущено колесо, розбито дзеркало, відірвано державний знак, розбито 2 електромегафони.
Почалося цькування музикантів у пресі, було порушено кримінальну справу. Але після виходу фільму на екрани його дали спокій. Справу не лише закрили, а й опублікували спростування у тому ж виданні, яке раніше труїло Кінчева. Події того часу були відображені у піснях, що увійшли до альбомів «Шостий лісничий» та «Ст. 206 ч.2».
У 1988 році Кінчев важко переживав загибель друга, талановитого поета та барда Олександра Башлачова. Йому була присвячена пісня «ШаБаш», назву якої Костянтин придумав, поєднавши дві останні літери імені СаША та три перші літери прізвища – БАШлачов. Незабаром вийшов і однойменний альбом "Аліси".
У 1992 році, побувавши на гастролях в Ізраїлі та відвідавши Єрусалим, музикант після повернення додому прийняв православ'я та здійснив обряд хрещення. Ця подія вплинула не лише на самого Кінчева, а й на репертуар гурту.
Переоцінка цінностей торкнулася всього. По-перше, Кінчев впорався із наркотичною залежністю. Наркотики він почав вживати ще в школі: як водиться, починав з марихуани, «натхняючись» прикладом Оззі Осборна, потім перейшов на більш важкі наркотики і в результаті перепробував майже все. Збирав мак по дачних дільницях, бував, як він висловився в інтерв'ю Юрію Дудю (у реєстрі іноземних агентів Мін'юсту РФ), «у пеклі». Але звернення до християнства допомогло йому подолати руйнівну звичку – він остаточно кинув наркотики до 1995 року.
У сім'ї Кінчева поменшало сварок, його вірші змінили свою спрямованість, і з анархіста Костянтин поступово перетворився на монархіста.
1993 знову приніс йому і колективу важкі переживання: наклав на себе руки гітарист «Аліси» Ігор Чумичкін. Майже на рік гурт перестав концертувати, після чого було випущено альбом на згадку про друга та колеги під назвою «Чорна мітка», озаглавлений піснею «Померти молодим».
Наступні платівки – Jazz та «Геополітика» (сольний альбом Кінчева) вийшли через два та чотири роки. Проблеми Кінчева виникли після випуску диска «Сонцеворот». За його оформлення Костянтина Кінчева звинуватили у фашизмі. Радіо відмовлялося ставити пісні в ефірі, протестуючи цим проти лівосторонньої свастики, яка була зображена на обкладинці. І навіть коли музикант пояснив, що символ – це «здобуття благодаті святого духу», радіостанції своєї думки не змінили. Через рік з'явилася книга віршів артиста «Сонцеворот».
Одинадцятий альбом «Аліси дещо відрізнявся від інших, що викликало хвилю як захоплень, так і закидів щодо артиста. Філософською та релігійною тематикою були пронизані композиції з нових альбомів: "Без хреста", "Небо слов'ян", "Ізгой", "Антихрист", "Сонце - Єрусалим".
У 2008 році гурт випустив п'ятнадцятий альбом «Пульс зберігача дверей лабіринту», присвячений Віктору Цою. З пізніших робіт колективу шанувальники відзначали хіти "Веретено", "Мама", "На порозі неба".
2016 року Костянтин потрапив до реанімаційного відділення лікарні з інфарктом. Стан його, на думку лікарів, був важким, але він упорався з кризовою ситуацією, і того ж року вийшов диск «Ексцес», до якого увійшли пісні про пережите.
З 2017 року Кінчев знову почав виступати з концертами, але активність значно знизив. Радісною подією для його фанатів став гастрольний тур "Аліси" у 2018 році, а також кліп на пісню "Акробати снів", який знімала Ганна Цуканова-Котт.
Буквально за місяць до оголошення режиму самоізоляції через пандемію коронавірусу, вокаліст «Аліси» оголосив про перший щорічний фестиваль важкої музики KKinchevFest під слоганом «Ми разом».
Але фестиваль довелося відкласти, а під час пандемії займатися новими творами. Так народилася композиція «Дежавю», яку Костянтин Євгенович присвятив подіям, що відбуваються. Крім того, у 2020 році Кінчев перехворів на коронавірус у важкій формі і мало не заново вчився говорити і ходити.
У 2021 році KKinchevFest стартував, як і було заявлено, в громадському просторі Петербурга «Севкабель порт». У тому ж році побачив світ сольний альбом Кінчева «Білий шум», до якого увійшли композиції «Вебінар», «Оксюморон», «Століття волі не бачити» та інші.
У 2022 році викликав фурор новий студійний альбом гурту «Аліса», який назвали «Дудкою». Пісні на вірші Кінчева знову викликали різночитання: одні називали їх злободенні, другі – перенасичені художні образи, треті говорили про патріотизм… Байдужих не було.
У черговому інтерв'ю поет зізнався, що йому завжди було важко займатися поясненнями, про що його вірші та пісні, але деякі з них все ж таки «розшифрував». Наприклад, у композиції «Покров», в якій є слова про поєдинок Пересвіту та Челубея: «І один, як є, перетворився на ніщо, а інший вирушив у рай», шанувальники вбачали відсилання до схожих слів Володимира Путіна, але артист заявив, що співав пісню про Святу Русь, в якій святий інок Олександр Пересвіт віддав життя за неї, вступивши в бій з ворогами.
Крім цієї пісні в альбом увійшли треки «Преображення», «Біль», «Немає повітря», «Всім горіти!», – всього шістнадцять нових творів, що викликали серйозний відгук публіки.
Через рік відбувся великий концерт гурту в санкт-петербурзькому «Ювілейному» та московському «ЦСКА Арена» на честь 40-річчя творчої діяльності, зростаючи за що колектив вирушив у тур по країні. Того ж року фронтмен «Аліси» відзначив 65-річчя концертом у ПК імені Горбунова.
Особисте життя Костянтина Кінчева
Перше своє кохання, дівчинку на ім'я Олена, майбутній знаменитий рокер зустрів у дитячому садку. Саме з нею він намагався з'ясувати, чому у дівчаток так, а у хлопчиків не так під час тихого сну. Олена вдома розповіла про це бабусі, яка попросила вихователів перекласти надто допитливого хлопчика подалі від онуки.
Надалі Костя мала безліч шанувальниць, а одружився він на початку вісімдесятих років на ленінградці Ганні Голубєвій.1988 року у пари народився син Євген, згодом спортивний журналіст, а потім адміністратор групи «Аліса».
У тому ж 1988 Костянтин познайомився з чарівною москвичкою Олександрою, яка виявилася дочкою актора Олексія Локтєва (головний герой фільму «Я крокую Москвою»). Вони зустрілися випадково у черзі винного відділу Єлисіївського магазину.
Юрій Шевчук, який стояв разом із Кінчевим, мав день народження, вони збиралися його відзначити. Сашко впізнала артистів, але її увагу привернув саме Костя. Невдовзі він покликав дівчину побачити, почали зустрічатися.
У 1990 році Кінчев одружився з Олександрою. Її дочку від першого шлюбу Машу він удочерив, вона почала носити прізвище Кінчева-Панфілова. 1991 року в новій родині рок-музиканта народилася дівчинка, її назвали Вірою.
Сімейне життя пари ніколи не було безхмарним, незважаючи на те, що Костянтин стримав запал після того, як прийняв хрещення. Але, за словами обох, їхній шлюб завжди зберігало взаємне кохання. У подружжя Кінчових-Панфілових нині вже є онуки – Лука та Тихін (сини Марії), Ярослава (дочка Євгенія).
У 2023 році в сім'ї сталося горе: раптово померла їхня дочка Марія. Як сказали лікарі – від зупинки серця. Жінка була віруючою та ховали її за всіма православними канонами. Відспівування проходило у церкві Трьох Святителів на Кулішках.
Костянтин Кінчев зараз
На початку 2024 року музикант зі своїм гуртом відкрив попереднє замовлення нового альбому, хоча назва його на той момент не була відома. Збір коштів у його випуск вівся безпосередньо, без посередників. «Аліса» та її лідер заявили у відеозверненні, що реліз та якість диска буде на висоті, і вони беруть на себе відповідальність за це.Про стадії підготовки Кінчев розповідав на офіційному сайті.
Крім того, на осінь був намічений фестиваль рок-музики KKinchevFest у Санкт-Петербурзі, який вже став щорічним, в якому, крім групи «Аліса», були заявлені колективи «Монгол Шуудан», «Єрмак!», «План Ломоносова», «Калинів міст». », «Афінаж» та інші.
Цікаві факти
- Костянтин Кінчев за своє життя зіграв чимало квартирників, але особливими стали для нього квартирники 1986 року в Новосибірську. Один з них у 2002 році був виданий офіційно під назвою «Акустика в Новосибірську». – навпіл розрізані листівки з печатками з дитячого канцелярського набору з трактором та поросям. Робилося це для того, щоб на нелегальний захід ніхто сторонній не проникнув. , які потім увійшли до «Блокад».
- Костянтин Євгенович вважає, що православна віра врятувала його від неминучої загибелі.
- Артист зізнається, що він сповідається духовнику, просячи його благословення на деякі тексти і змінює їх, якщо не отримує схвалення.
- Група «Аліса» не виступає під час суворих постів – Великого та Успенського, відпрацьовуючи концерти у проміжках між цими постами, щоб мати час на духовне очищення.
- Кінчев зізнавався, що йому не подобається Москва у тому вигляді, яка вона зараз: декор і «перманентне, висмоктане з пальця свято (то тиждень варення, то тиждень печива, то тиждень поганих ідолищ), гаї пластмасових сакур». Тому зараз він із сім'єю живе у селі Саба за 170 кілометрів від Петербурга.
- Свого часу, ще до від'їзду до села, він жив у тому самому будинку і тому ж під'їзді, де жила Марина Цвєтаєва. Разом із дружиною він намагався подати запит на дозвіл повісити меморіальну дошку на будинок, але так і не зміг нічого досягти.
Важливі події у житті
- 1974: створив групу «Зламане повітря».
- 1975: знявся у фільмі «Хлопчик і лось».
- 1983: одружився з Ганною Голубєвою. Переїхав до Ленінграда.
- 1984: випустив дебютний сольний альбом «Нервова ніч». Став вокалістом гурту «Аліса».
- 1985: у складі гурту «Аліса» вийшов дебютний альбом «Енергія». Відбувся перший виступ на третьому фестивалі Ленінградського рок-клубу.
- 1986: знявся у фільмі «Йя-хха!».
- 1987: зіграв головну роль у фільмі «Зломщик». Став лауреатом премії Міжнародного кінофестивалю у Софії у номінації «Кращий актор року». Вийшов альбом "Блок Ада".
- 1988: народився син Євген.
- 1989: вийшли альбоми «Шостий лісничий», «Ст. 206 год. 2». Розлучився з Ганною Голубєвою.
- 1990 рік: одружився з журналісткою Олександрою Локтєвою.
- 1991 рік: народилася дочка Віра. Вийшов альбом "Шабаш". Удостоєний премії «Овація» як найкращий рок-співак.
- 1993: отримав з рук президента Росії Бориса Єльцина нагороду «Захисник вільної Росії». Вийшов альбом «Для тих, хто впав із Місяця».
- 1994: вийшов альбом «Чорна мітка».
- 1996: вийшов альбом Jazz.
- 1997: вийшов альбом «Дурень».
- 1998: випустив сольний альбом «Геополітика».
- 2000 рік: вийшов альбом «Сонцеворот».
- 2001: вийшов альбом «Танцювати».
- 2003: вийшов альбом «Зараз пізніше, ніж ти думаєш».
- 2005 рік: вийшов альбом «Ізгою».
- 2006 рік: удостоєний премії «Петрополь» у номінації «За свободу, щирість та поетичність творчості».
- 2007: вийшов альбом «стати Півночі».
- 2008: вийшов альбом «Пульс зберігача дверей лабіринту». Удостоєний премії «Чартова дюжина» у номінаціях «Найкращий соліст», «Найкраща група». Удостоєний національної премії «Імперська культура» імені Едуарда Володіна.
- 2010: вийшов альбом «Ъ».
- 2011: вийшов альбом «20.12».
- 2012: вийшов альбом «Саботаж».
- 2014: вийшов альбом «Цирк».
- 2016: вийшов альбом «Ексцес». Переніс операцію через інфаркт.
- 2019: вийшов альбом «Посолонь».
- 2021: випустив сольний альбом «Білий шум». Відбувся перший щорічний фестиваль важкої музики KKinchevFest.
- 2022: вийшов альбом «Дудка».