Назву "Україна" вживали в літописах давньої Русі

Назва "Україна" вперше згадується у Київському літописі під 18 квітня 1187 року. Слово є у уривку про смерть переяславського князя Володимира Глібовича.

"У тому ж поході на половців розболівся він недугою тяжкою, від якої й помер. І принесли його в місто його Переяславль на носилках, і тут помер він, місяця квітня в вісімнадцятий день, і покладений був у церкві святого Михайла, і плакали по ньому. всі переяславці. Бо він любив військо і золота не збирав, майна не шкодував, а давав дружині; князь доблесний і сильний у бою, і мужністю міцною відрізнявся, і всякими чеснотами був сповнений.

Сьогодні є багато версій трактування літописного слова "Україна". Деякі українські історики вважали, що воно було синонімом "князівства", "землі", "краю". Інші, що означало географічне позначення Київського прикордоння. Цієї ж думки дотримувалися і російські історики. Особливо популярною є версія, що слово означало другу назву держави Русь-Україна, адже зустрічалося і в Галицько-Волинському літописі.

Дослідник Київської Русі Андрій Плахонін в інтерв'ю "Радіо свобода" висловив думку, що у згаданому в літописі "Україні" не йдеться про країну від Переяслава до Галича, а мається на увазі військовий кордон, що проходив річкою Сула. Переяславці ж були жителями прикордоння, які першими страждали від нападів половців. Щодо галицької літописної згадки, історик каже, що "Україною" називали Галицьке Низов'я – також прикордонну територію.Зазначає, що історія слова "Україна" як терміну прикордоння ніколи не обмежувалася територією власне України. Наприкінці XIII ст. Новгородські та Полоцькі грамоти згадують Новгородські та Полоцькі "україни", XIV-XV ст. - Смоленські, Рязанські, Муромські "України". Це слово зустрічається у канцелярській практиці по всій території Русі у сенсі цього терміну - там, де правили Рюриковичі.

У свою чергу, історик Кирило Галушко нагадав, що не варто сприймати імперську міфологію про те, що мовляв "Україна" - традиційна назва лише для околиць Польщі чи Росії. Назва стосувалася околиці Київської Русі та самого Києва. Адже з Києва до кордону було лише 2 дні маршу війська. Тому ці назви співіснували. Особливо якщо говорити про XVI – початок XVII ст., коли назву "Русь" ще ніхто не скасовував – Україна була другою назвою для цієї території. Це водночас було й пограниччя, де саме й відбувалися всі важливі доленосні події, зокрема й становлення українського козацтва. Тобто Україна та Русь у вузькому значенні накладалися одна на одну. Тільки потім назва України набула великої ваги для людей, які тут жили. Історик радить українцям долати старий розповсюджений комплекс неповноцінності.

Історик Ярослав Грицак розповів Gazeta.ua, що у XVII ст. слово "Україна" вживали досить рідко. Проте з того часу воно починало вживатися дедалі частіше. Це пов'язано із козаками – центральним символом української ідентичності: Україна як край запорозьких козаків. Цю назву подає карта Боплана "Загальний план Диких полів, простіше кажучи України" 1648 року. Очевидно, у цьому випадку воно означає "окраїну".Але вже від козацьких літописів ХVII століття вона починає вживатися у значенні, що відповідає латинському patria (батьківщина), тобто як "країна", а не як "окраїна", "по обидва боки Дніпра", а також "від Сяна до Дону" .

1 травня 1185 року - князь Ігор Святославович вирушив у невдалий похід проти половців. Через 2 роки в Київській Русі з'явився пам'ятник давньої літератури - "Слово про похід Ігорів"

Україна. 30 подій, що сформували незалежність країни

Україна, яка відзначає 24 серпня 30-ту річницю незалежності, набула її юридичним шляхом, після ухвалення низки документів, які проголошували державний суверенітет. Легітимність цих кроків Верховної Ради УРСР підтвердила всеукраїнський референдум. Незалежність України – не "випадковість", як стверджує російська пропаганда, а результат зусиль представників багатьох поколінь. Розпочата Горбачовим перебудова активізувала процеси, які раніше стримувалися репресіями.

Якщо припустити, що країна – це будинок, то Україна все ще в процесі будівництва. Є міцний фундамент: століття боротьби за можливість жити у єдиній та незалежній країні. Є стіни – Конституція та законодавство, що дають можливість людям мати свободу та захищати свої права, а також обов'язки, виконання яких робить життя у загальному просторі безпечним та комфортним. Є дах – визнання незалежності та суверенітету України іншими країнами та членство країни у міжнародних організаціях. Усередині будинку, проте, поки що добре далеко не всі: основні комунікації є, але все інше не впорядковане, не обладнане, не оформлене естетично і не прибрано.Та й не всі з тих, хто живе в цьому великому загальному будинку, цінують його і готові будувати далі, а не розтягувати по гвоздиках.

Україна вже 30 років існує як незалежна держава на карті світу Що ж "удалося" її громадянам?

Українська служба Радіо Свобода склала перелік із 30 подій, які, на думку аналітиків, у 1991 році зробили здобуття країною незалежності невідворотним, а потім формували та зміцнювали незалежність України як держави.

1. Створення Народного руху України

8–10 вересня 1989 року у конференц-залі Київського політехнічного інституту відбувся з'їзд Народного Руху України за перебудову, який став головною організаційною та рушійною силою у просуванні України до незалежності.

2. Перепоховання Стуса, Литвина та Тихого

Вивіз із ГУЛАГу та перепоховання у Києві 19 листопада 1989 року останків українських політв'язнів радянського режиму Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого викликало таке піднесення у суспільстві, що його порівнювали із перепохованням Тараса Шевченка.

Радянські закони не дозволяли забирати тіла ув'язнених до завершення терміну ув'язнення. ".

Пам'ятник "ударної праці"

Сам факт, що КДБ СРСР дозволив ексгумувати та вивезти в Україну тіла дисидентів, чиї смерті в ув'язненні було засуджено міжнародним правозахисним рухом, вказував на те, що влада цієї всемогутньої у Радянському Союзі структури похитнулася.

Церемонія перепоховання останків жертв радянських репресій у Києві вилилася у багатотисячну акцію протесту проти радянської системи. Жалобна процесія рухалася від центру Києва до Байкова цвинтаря під забороненими тоді синьо-жовтими прапорами.

Київ, під час перепоховання українських дисидентів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого, які померли у 1984-1985 роках у таборі особливого режиму Перм-36. Київ, 19 листопада 1989 року

3. "Живий ланцюг єдності"

21 січня 1990 року, у 71-у річницю об'єднання Української та Західноукраїнської народних республік, мільйони людей, взявшись за руки, поєднали Івано-Франківськ, Львів, Рівне та Київ.

Довжина "Живого ланцюга" перевищувала 770 кілометрів. В "Українській хвилі" (ще одна назва акції) брали участь люди з усіх регіонів України, у тому числі з Харкова та Донецька.

Донецька делегація, яка приїхала до Києва, щоб взяти участь у "Живому ланцюзі" місці з делегаціями з інших регіонів України. Крайній праворуч – Микола Тищенко, один із засновників Народного Руху України за перебудову на Донбасі. 21 січня 1990 року

Ця акція стала наочним прагненням українців жити в єдиній Україні. У "Живому ланцюзі", за неофіційними даними, брали участь до 5 мільйонів людей. Радянська влада називала цифру в 450 тисяч учасників.

4. Ухвалення Декларації про державний суверенітет України

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України.355 депутатів проголосували за, чотири – проти.

Мітинг біля Верховної Ради під час ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Київ, 16 липня 1990 року

У документі зокрема декларувалося, що Українська РСР є суверенною національною державою; що єдиним джерелом влади є народ; закріплювалося право на громадянство, на власний державний бюджет та грошову одиницю, право мати власну армію та інші необхідні для суверенної держави інститути.

Крім цього, з огляду на обурення замовчуванням Кремлем наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у Декларації передбачалося створення власної Національної комісії радіаційного захисту, а також право України припиняти роботу союзних об'єктів, які становлять загрозу екологічній безпеці країни.

5. "Революція на граніті"

У Києві відбувалися мітинги, численні учасники яких закликали керівництво України вивести країну зі складу СРСР.

2 жовтня 1990 року на площі Жовтневої Революції (зараз – площа Незалежності) студенти розпочали голодування, вимагаючи демократизації всіх суспільно-політичних процесів та розірвання союзного договору.

З ініціативи Українського студентського союзу (УСС) та львівського "Студентського братства" студенти розбили наметове містечко в центрі Києва та зажадали провести позачергові парламентські вибори на багатопартійній основі не пізніше за весну 1991 року; проходити строкову службу в армії лише на території України; націоналізувати майно компартії та комсомолу, відправити у відставку тодішнього главу уряду УРСР Віталія Масола.

17 жовтня Верховна рада ухвалила постанову "Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування у м. Києві з 2 жовтня 1990 року". Формально вимоги протестувальників було прийнято.

Саме тоді на українському телебаченні вперше публічно прозвучало звернення "пан" замість комуністичного "товариш". Так студент Олесь Доній (пізніше народний депутат, державний та громадський діяч) звернувся до тодішнього голови Верховної Ради Леоніда Кравчука, який прийшов поговорити зі студентами.

6. Акт проголошення незалежності України

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР переважною більшістю голосів ухвалила Акт про проголошення незалежності України.

"Виходячи зі смертельної небезпеки, що нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи декларацію про державний суверенітет України, Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – Україна”.

Автор Акту про проголошення незалежності України, дисидент та багаторічний політв'язень радянської системи Левко Лук'яненко

7. Всеукраїнський референдум

1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум про проголошення незалежності України.

У бюлетені референдуму було одне питання: "Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?" і два варіанти відповіді: "Так, підтверджую" або "Ні, не підтверджую".

У референдумі взяло участь майже 32 мільйони осіб – на той час 84,18% населення України.90,32% учасників голосування відповіли: "Так, підтверджую".

Пенсіонерка та працівники колгоспу "Дружба" Полтавської області голосують на виборчій дільниці №22 під час Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України та президентських виборів. 1 грудня 1991 року

Проголошення незалежності та підтвердження її легітимності на референдумі стало результатом багатовікового прагнення українців жити у своїй державі. "Україна не переставала боротися за незалежність. Ніколи. І весь період комуністичної диктатури українці постійно боролися", – зазначив в інтерв'ю Радіо Свобода автор Акту про незалежність, багаторічний політв'язень радянського режиму, співзасновник Української Гельсінкської групи, стратег незалежності Левко Лук'яненко.

8. Підписання Біловезької угоди про розпад СРСР

8 грудня 1991 року, через тиждень після Всеукраїнського референдуму, керівники України, Білорусі та Росії – Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич та Борис Єльцин – підписали у Біловезькій Пущі поблизу Бреста документ, який констатував припинення існування СРСР.

Зліва направо: президент України Леонід Кравчук, голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич та президент Росії Борис Єльцин після підписання Біловезької угоди. Білорусь, 8 грудня 1991 року

Створена насильницьким шляхом більшовиками на чолі з Леніним та Сталіним тоталітарна держава юридично перестала існувати. За час цього існування каральними органами ЧК-ОДПУ-МДБ-НКВС-КДБ було фізично знищено мільйони людей.

9. Перші президентські вибори та демократизація виборчої системи

Згідно з Декларацією про державний суверенітет, Верховна Рада 5 липня 1991 року ухвалила закон "Про вибори президента України". Вибори призначили одного дня із Всеукраїнським референдумом – на 1 грудня 1991 року. Першим президентом обрали Леоніда Кравчука.

18 листопада 1993 року під тиском шахтарських бунтів було ухвалено Закон України "Про вибори народних депутатів", що дозволило провести перші парламентські вибори незалежної України не за радянським законодавством. Закон передбачав мажоритарну виборчу систему.

Далі виборче законодавство удосконалювалося з ухваленням нових законодавчих змін, за широкої політичної та суспільної дискусії.

Практика зміни влади через вибори укорінилася в незалежній Україні, і це відіграло свою стабілізуючу роль, коли Віктор Янукович втік із країни, Росія анексувала Крим, а на Донбасі розпочався збройний конфлікт.

Державні інститути встояли, вибори були організовані та проведені. Їхня легітимність була визнана у всьому світі.

За 30 років незалежності в Україні відбулися 23 загальнонаціональні виборчі кампанії: 7 президентських (одні дострокові та одні позачергові вибори), 8 парламентських (з них 4 – дострокові вибори), 8 місцевих (не рахуючи всіх проміжних, дострокових, повторних).

10. Прийняття Конституції незалежної України та розвиток законодавства

28 червня 1996 року о 9 годині 20 хвилині ранку після доби безперервної роботи Верховна Рада ухвалила Конституцію України ("за" проголосували 315 народних депутатів).

Ярослав Кендзьор, народний депутат шести скликань українського парламенту, згадує, які емоції переповнювали представників національно-демократичних сил, коли після 24 години дебатів вдалося набрати необхідну кількість голосів і прийняти Конституцію незалежної України:

"Відбулося неможливе, сталося неймовірне! Наймріятіші не могли думати про те, що від такого складу Верховної Ради можна вирвати такої якості, такої вартості Основний Закон нашої держави. Ніч з 27 на 28 червня увібрала в себе неймовірно важкі випробування для всіх, хто хотів цієї Конституції. Ми пережили і розпач, і надію, і сльози, і радість, і відверті бійки у залі. Верховної Ради . Але дочекалися світанку разом із Конституцією української держави".

Прийняття Конституції, яка проголошувала Україну суверенною, демократичною та правовою державою та закріплювала основні права та свободи людей, закріпило юридичний фундамент молодої держави.

Після цього розпочався процес приведення законодавства до норм Конституції.

11. Введення власної грошової одиниці – гривні

У період 2–16 вересня 1996 року, відповідно до статей 99 та 102 Конституції України та указу тодішнього президента Леоніда Кучми, в Україні було проведено грошову реформу.

Національною грошовою одиницею та валютою України стала гривня.

Введення гривні в обіг відбувалося під керівництвом тодішнього голови Національного банку України Віктора Ющенка.

Київський князь періоду Київської Русі Володимир Великий на банкноті номіналом 1 гривню зразка 1992 року

12. Затвердження державних символів України

15 січня 1992 р. відбулося затвердження Верховною Радою України музики Державного гімну з пісні "Ще не вмерла Україна" авторства Михайла Вербицького. Слова гімну – після довгих політичних дебатів – парламент затвердив лише у березні 2003 року, скоротивши вірш Чубинського до одного куплета та приспіву.

28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовте полотнище як державний прапор України.

19 лютого 1992 року парламент України затвердив тризуб як Малий герб України.

13. Підписання міждержавних угод та членство у міжнародних організаціях

Після Всеукраїнського референдуму незалежність України визнала міжнародне співтовариство.

Першими Україну як суверенну та незалежну державу визнали Польща, Канада, Росія та Угорщина.

Україна як повноправний член міжнародної спільноти почала підписувати міждержавні угоди та брати участь у співпраці із впливовими міжнародними організаціями. Ось лише деякі з них:

• З 1 січня 1995 року – членство в Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ);
• З 1996 року – членство у Раді Європи;
• З квітня 1992 року – співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку;
• З вересня 1992 року – співпраця з Міжнародним валютним фондом;
• З травня 2008 року – членство у Світовій організації торгівлі (СОТ)

Після підписання Угоди про асоціацію України та ЄС. Тодішні голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу (ліворуч), президент України Петро Порошенко (у центрі) та голова Європейської ради Херман Ван Ромпей. Брюссель, 27 червня 2014 року

У вересні 2014 року Україна та Європейський Союз ратифікували підписану кількома місяцями раніше Угоду про асоціацію з ЄС. З червня 2017 року набрав чинності закон про безвізовий режим з ЄС.

14. Легалізація Української греко-католицької церкви, створення Української православної церкви Київського патріархату

Після здобуття Україною незалежності демократизація торкнулася і релігійного життя. В Україні почали діяти релігійні громади, непідконтрольні Москві.

Ще 28 листопада 1989 року, перед грудневою зустріччю папи Івана Павла II з Михайлом Горбачовим, було опубліковано постанову Ради у справах релігій при Раді міністрів УРСР, згідно з якою греко-католики отримували право на заснування та реєстрацію громад, користуючись «усі правами, встановленими законом релігійних об'єднань у РРФСР». Так розпочалася легалізація Української греко-католицької церкви, яка була заборонена у СРСР. Завершився процес легалізації приїздом в Україну голови УГКЦ Мирослава Іоанна Любачивського 30 березня 1991 року.

Далі 10 років (2001–2011 роки) УГКЦ очолював кардинал Любомир Гузар, визнаний в українському суспільстві моральний авторитет.

1991 року рух до незалежності від Московського патріархату започаткував і українське православ'я.

У червні 1992 року утворився Київський патріархат (УПЦ КП), який очолив патріарх Київський та всієї Русі-України Філарет. Російська православна церква (РПЦ) не визнавала УПЦ КП. Попри це Київський патріархат був однією з найбільших християнських громад в Україні. Формально УПЦ КП перейшла до ПЦУ після її утворення та отримання томосу від Вселенського патріархату у січні 2019 року.

Почесний патріарх ПЦУ Філарет отримує від п'ятого президента України Петра Порошенка найвищу державну нагороду – звання Героя України та орден Держави. Київ, 22 січня 2019 року

15. Зародження та розвиток українського підприємництва

Перехід незалежної України на ринкову економіку та розвиток підприємництва розпочався із приватизації. Поки більшість населення в умовах економічної кризи намагалися прогодувати сім'ї, займаючись дрібною торгівлею, так звані "червоні директори" (директори, парторги, комсорги великих радянських підприємств, усі ті, хто мав управлінські навички та доступ до ресурсів) у різний спосіб стали власниками заводів та цілих промислових об'єднань.

Чи не єдиною сферою, в якій підприємці зробили крутий стрибок лише за рахунок власних інтелектуальних можливостей, була IT-сфера. Одним із засновників української IT-індустрії був засновник компанії Tessart (1995 рік) Володимир Білодєд.

Поштовх для розвитку малого бізнесу дало впровадження у 1998 році спрощеної системи оподаткування та звітності. Вона допомогла і під час економічного пожвавлення на початку 2000-х років.

Малий та середній бізнес став рушійною силою двох Майданів - "помаранчевої революції" та "революції гідності", а також потужного волонтерського руху, який підтримував і підтримує оборону країни під час війни на Донбасі.

16. Відродження Києво-Могилянської академії

Відразу після проголошення незалежності України, 19 вересня 1991 року, розпорядженням голови Верховної Ради України відбулося відновлення "Києво-Могилянської академії на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу України – Університету "Києво-Могилянська академія".Ректором-організатором УКМА призначили доктора філологічних наук В'ячеслава Брюховецького.

"Могилянка" – так заклад часто називають в Україні – однією з перших показала приклад реформування вищої освіти та переходу на Болонський процес, який дозволив країні увійти до європейського простору освіти.

17. Створення інституту уповноваженого з прав людини

15 січня 1998 року в Україні набув чинності закон про уповноважений Верховної Ради України з прав людини. 14 квітня того ж року Верховна Рада України обрала першого в історії уповноваженого з прав людини (омбудсмена). Ним стала Ніна Карпачова.

Другим омбудсменом незалежної України була Вікторія Лутковська, а наразі посаду уповноваженого з прав людини Верховної Ради обіймає Людмила Денісова.

Омбудсмен здійснює провадження на підставі звернень громадян України щодо порушення їх прав або за власною ініціативою. Для цього уповноважений наділений широкими повноваженнями: від відвідування СІЗО до невідкладного прийому президентом України та іншими посадовими та службовими особами.

Людмила Денісова під час візиту до Москви у 2019 році, який став частиною процесу підготовки до великого обміну ув'язненими між двома країнами

18. Майдан 2004 року – "помаранчева революція"

У листопаді 2002 року прем'єр-міністром України став Віктор Янукович. Янукович активно готувався до участі у президентських виборах і максимально задіяв весь адміністративний ресурс, який був у нього.

Це викликало опір у різних галузях – від освіти до бізнесу.

У другий тур президентських виборів 2004 року вийшли Віктор Янукович та Віктор Ющенко.Коли другий тур пройшов із масовими системними фальсифікаціями на користь провладного кандидата, а потім голова ЦВК Сергій Ківалов спробував швидко оголосити перемогу Віктора Януковича, це призвело до початку всеукраїнської акції протесту, яка отримала назву "помаранчева революція".

Янукович їздив регіонами у супроводі численної охорони, намагаючись схилити виборців на свій бік. В Івано-Франківську в нього кинули яйцем, після чого він знепритомнів.

Янукович вимагає від президента Леоніда Кучми розігнати Майдан за допомогою армії. Кучма не погодився.

Учасники помаранчевої революції не залишали центр Києва ні вдень, ні вночі, вимагаючи справедливих виборів.

Наприкінці Верховний суд України скасував рішення ЦВК про перемогу на виборах Віктора Януковича та призначив нове голосування, за результатами якого переміг Ющенко.

19. Введення "зовнішнього незалежного оцінювання"

2005 року президент Віктор Ющенко доручив Міністерству освіти і науки України протягом 2005 та 2006 років здійснити перехід до проведення вступних випробувань до вищих навчальних закладів шляхом "зовнішнього незалежного оцінювання" (ЗНО).

Постановою Кабінету Міністрів України було створено Український центр оцінювання якості освіти. Він ухвалив, що ЗНО навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступати до вузів, є державною підсумковою атестацією та вступним випробуванням до цих закладів.

Обов'язковим для вступу до вишу зовнішнє незалежне оцінювання стало у 2008 році. У 2017 році випускні іспити у школах остаточно скасували, а державну підсумкову атестацію почали проводити лише у формі ЗНО.

Це завдало значного удару по корупції в системі освіти та відкрило дорогу до здобуття вищої освіти кращим випускникам шкіл.

20. Суд над Сталіним та іншими організаторами Голодомору

Після "помаранчевої революції", за президентства Віктора Ющенка Україна пройшла великий шлях відновлення національної історичної пам'яті.

Розсекречення радянських архівів, запис показань свідків Голодомору – геноциду 1932–1933 років у всіх регіонах України, створення Українського інституту національної пам'яті (УІНП), створення Музею Голодомору, Єдиного реєстру жертв Голодомору, документальні докази факту організації сталінським режимом штучного голоду це все допомогло Україні осмислити своє минуле.

До цього моменту велика кількість людей боялася розповідати про Голодомор, про розкуркулювання та примусову колективізацію, які йому передували, про репресії загалом.

14 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав радянських керівників на чолі з Йосипом Сталіним винними у геноциді українського народу у 1932–33 роках. Їх звинувачують в організації Голодомору, який спричинив загибель мільйонів українських селян. Втім, у Росії та в самій Україні деякі історики не погоджуються з такою оцінкою, зазначаючи, що жертвами голоду 30-х років стали не лише українці, а й інші жителі СРСР.

Пам'ятник жертвам Голодомору – "дівчинка з колосками" – біля музею Голодомору у Києві. У день пам'яті жертв Голодомору біля її ніг залишають колоски, хліб та яблука. Київ, 28 листопада 2020 року

21. Ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу

До 2012 року Україна користувалася старим репресивним КПК СРСР від 1960 року.Ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу викликало широку суспільну дискусію. Багато хто критикував введені ним нові норми. Однак новий КПК все ж таки демократизував процес судочинства і ввів змагальність сторін у судовому процесі.

Трансляція судового засідання у "справі Чауса", судді, обвинуваченого в Україні в корупції та викраденого українськими спецслужбами з Молдови. 4 серпня 2021 року

22. Майдан 2014 року – "революція гідності"

Тодішній президент Віктор Янукович та його уряд декларували, що ведуть Україну до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Але під тиском Кремля 21 листопада 2013 тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що уряд зупиняє підготовку до підписання угоди з ЄС на невизначений термін. Це спричинило різку негативну реакцію суспільства.

Вже цього дня на майдані Незалежності у Києві почали збиратися люди з прапорами Євросоюзу та державними прапорами, демонструючи свою підтримку євроінтеграції України.

Центр Києва. Стихійний мітинг як реакція на рішення уряду Азарова призупинити євроінтеграцію. 21 листопада 2013 року

Наступного дня, 22 листопада, Майдани за євроінтеграцію ("Євромайдани") збираються у низці українських міст – від Донецька до Львова.

Тим часом у Києві Окружний адміністративний суд обмежує проведення мирних зборів до роковин "помаранчевої революції". Київська влада оголошує про початок встановлення на майдані Незалежності конструкції новорічної ялинки, а охороняти цей процес привозять спецпідрозділ міліції "Беркут".

Це не зупиняє прихильників євроінтеграції. У Львові 10 000 студентів виходять на студентський марш.Те саме відбувається і в столиці, і в інших містах.

Незважаючи на це, 29 листопада 2013 року Віктор Янукович не підписав у Вільнюсі на саміті "Східного партнерства" Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським союзом. Це викликало обурення учасників акцій. невелика кількість людей залишається під стелою до ранку.

На світанку 30 листопада 2013 року "Беркут" раптово жорстко атакує протестувальників. Оточивши людей, їх просто б'ють. будівлі, де тоді був офіс Радіо Свобода.

Бійці спецпідрозділу МВС "Беркут" під час розгону учасників акції на підтримку євроінтеграції України на майдані Незалежності у Києві, в ніч на 30 листопада 2013 року

Вже через кілька годин на майдані Незалежності зібралися тисячі людей. Вони вимагали від влади покарати тих, хто наказав жорстоко побити студентів. .

Спершу акції протесту мали мирний характер. Але поступово силовики почали застосовувати травматичну зброю проти мітингувальників: стріляли по ногах, а потім кілька учасників Майдану отримали травми очей.

Протистояння між учасниками "революції гідності" та силовиками, які виконували накази адміністрації Віктора Януковича, загострилося.

20 лютого підрозділ снайперів у чорному одязі без розпізнавальних знаків розстріляв беззбройних мітингувальників, а президент Янукович втік до Росії.

Вбитих учасників "революції гідності" (понад сто осіб) стали називати "Небесною сотнею". За даними Міністерства внутрішніх справ, під час тих подій у центрі Києва загинуло також 17 силовиків. Журналісти Радіо Свобода з першого дня Майдану 2014 року вели стриму з майдану Незалежності, фотографували, знімали відео, записували інтерв'ю.

"Революція гідності" врятувала Україну від встановлення тоталітарного режиму, зміцнила демократію та громадянське суспільство, відновила курс на євроінтеграцію.

23. Опір російській агресії, виникнення добровольчого та волонтерського рухів

Силове захоплення Росією центральних органів влади Криму (Кремль стверджує, що Крим добровільно приєднався до Росії через референдум), блокування українського флоту та військових підрозділів, розгортання на сході та півдні України кремлівської спецоперації "Російська весна" – все це спричинило опір українського громадянського суспільства.

На початку 2014 року Україна постала перед вибором: чи капітуляція, чи опір власними силами.

Локомотивом опору на самому початку війни стали добровольчі батальйони, які формувалися та оснащувалися громадами у різних регіонах України. На їхню підтримку піднялася хвиля потужного волонтерського руху, який узяв на себе забезпечення захисників країни всім необхідним – від їжі до техніки.

Пізніше більшість добровольчих підрозділів увійшли до складу Збройних сил України та української Національної гвардії, а волонтерський рух пішов на спад лише тоді, коли держава взяла на себе всі функції забезпечення армії.

"На національному рівні Російська Федерація залишається військовим противником України, здійснює збройну агресію проти України, тимчасово окупував територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, території Донецької та Луганської областей, системно застосовує військові, політичні, економічні, інформаційно-психологічні, космічні, кібер - та інші кошти, які загрожують незалежності, державному суверенітету та територіальної цілісності України", – йдеться у Стратегії військової безпеки України.

Росія заперечує, що вона є стороною конфлікту на Донеччині, і те, що вона є стороною тристоронніх Мінських домовленостей, укладених між Росією, Україною та ОБСЄ.

24. Оборона донецького аеропорту

Утримання українськими збройними силами донецького аеропорту імені Сергія Прокоф'єва під час збройного конфлікту на Донбасі увійшло в історію як безпрецедентну військову операцію. Бої за аеропорт, на думку військових експертів, змінили плани Кремля щодо отримання швидкого контролю над Україною, оскільки противник зрозумів, що "країна здатна ефективно захищатись".

Захисників аеропорту назвали "кіборгами".

Сім місяців (з кінця травня 2014 року та майже до кінця січня 2015 року) термінали, диспетчерську вежу та інші споруди донецького аеропорту утримували нечисленні українські підрозділи, переважно сформовані з добровольців. З вересня вони вели практично безперервні бої в оточенні.

Ситуацію дуже ускладнювало те, що проросійські сепаратисти обстрілювали термінали донецького аеропорту та диспетчерську вежу із житлових кварталів Донецька, прикриваючись мирними мешканцями. Українські військові вогонь містом не вели.

8 жовтня 2014 року – так виглядав Міжнародний аеропорт Донецьк імені Сергія Прокоф'єва внаслідок обстрілів проросійськими силами

25. Декомунізація

9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила "закони про декомунізацію", а 15 травня їх підписав тодішній президент України Петро Порошенко.

• "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки";
• "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
• "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років";
• "Про правовий статус та пам'ять борців за незалежність України у ХХ столітті".

В Україні забороняється радянська символіка, засуджується комуністичний режим, відкриваються архіви радянських спецслужб та визнаються борцями за незалежність України УПА та інші організації.

26. Створення антикорупційних органів та запуск судової реформи

Корупція стала головним гальмом швидкого розвитку України. Для боротьби з корупцією після Майдану 2014 року було взято курс на створення антикорупційних органів, які покликані взяти під контроль усі гілки влади.

За цей час було створено:

• Національна рада з питань антикорупційної політики
• Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)
• Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК)
• Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП)
• Державне бюро розслідувань (ДБР)
• Вищий антикорупційний суд (ВАС)

Підтримка України з боку ЄС та США багато в чому залежить від того, наскільки ефективно ці антикорупційні органи зможуть заробити.

Це стосується й запуску судової реформи. Громадяни України не довіряють судам. Є гостра потреба у добропорядних суддях. Верховна Рада України 29 червня 2021 року ухвалила закон, який відновлює роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів та запускає судову реформу в Україні.

Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) необхідна для того, щоб заповнити вакансії у судовій системі та завершити кваліфікаційні оцінки суддів.

27. Створення Українського культурного фонду та Українського інституту

Після Майдану 2014 року та початку агресії Росії стало очевидним, наскільки культура є потужним інструментом безпеки.

У 2017 році для розвитку національної культури та мистецтва та підтримки культурної різноманітності було створено державну організацію – Український культурний фонд (УКФ).

Репетиція концерту проекту "Ковчег "Україна", який зібрав зразки української музики та співу за 10 століть. Диригує Оксана Лінєв. Фінансування проекту здійснювалося Українським культурним фондом

Український інститут займається культурною дипломатією, налагодженням міжнародних культурних зв'язків та поширенням знань про українську культуру за кордоном.

28. Створення ПЦУ та отримання їй томосу про автокефалію

15 грудня 2018 року на Об'єднавчому соборі було утворено Православну церкву України (ПЦУ), а її предстоятелем обрали митрополита Єпіфанія.

6 січня 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій у Константинополі вручив Єпіфанію томос про автокефалію ПЦУ.Тим самим Православна церква України знову стала однією з 15 помісних православних церков світу та єдиною канонічною православною церквою на території України.

Глава Православної церкви України митрополит Єпіфаній (праворуч) у момент здобуття від Вселенського патріарха Варфоломія томосу про автокефалію. Стамбул, 6 січня 2019 року

20 серпня 2021 року Вселенський патріарх Варфоломій прибув до України, щоби взяти участь у святкуванні 30-річчя Незалежності України.

29. Затвердження закону про мову

25 квітня 2019 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Експерти вважають ухвалення цього закону важливим кроком у сфері безпеки для України, оскільки Кремль неодноразово наголошував, що його вплив у світі має бути скрізь, де звучить російська мова. Російська влада піддала закон різкій критиці.

30. Розвиток збройних сил України

На момент окупації Криму Україна фактично не мала дієздатної армії.

Політичні еліти, приспані підписаним у грудні 1994 року між Україною, США, Росією та Великобританією Будапештським меморандумом про без'ядерний статус України, який нібито давав гарантії безпеки українському суверенітету, не вважали за потрібне розвивати збройні сили країни.

Чисельність збройних сил скорочувалася, а озброєння та техніку піддавали конверсії.

Офіцер української армії відпочиває перед тим, як підірвати пускову установку ядерних ракет поблизу міста Деражня у Хмельницькій області, 23 жовтня 1996 року

Аналітики зазначають, що агресія Росії (Росія заперечує, що вона є стороною конфлікту на Донеччині) змусила Україну відродити армію.

Причому, поки державні органи налаштовували процеси, громадяни віддавали гроші "на армію", купували бронежилети та берці, приціли та прилади нічного бачення, ремонтували та вдосконалили техніку, плели маскувальні сітки, передавали на фронт інструменти для обладнання бліндажів, ліки та їжу.

Така підтримка народу мобілізувала та мотивувала Збройні сили України.

"За останні чотири роки нам вдалося не просто відродити армію, а й перетворити ЗСУ на одну з найефективніших армій у Європі", – написав у твіттері у 2018 році тодішній президент України Петро Порошенко.

Стратегічний курс України на членство у Євросоюзі та НАТО закріплений у Конституції України з початку 2019 року.

Міністерство оборони України оголосило 2021-й "роком євроатлантичної трансформації". Результатом трансформаційних процесів має стати створення інтегрованої оборонної управлінської інституції євроатлантичного типу, що пообіцяли у відомстві.

У параді на честь Дня незалежності у Києві 24 серпня 2021 року беруть участь близько 5000 військовослужбовців. Більшість із них - учасники бойових дій.

Головне ж, що творить та зміцнює незалежність України, кажуть аналітики, це прагнення та дії небайдужих людей, громадянське суспільство.

"Сильна нація, очевидно, може формуватися в період труднощів у період втрат. Це значне випробування для українського народу, яке він, на мою думку, витримує з честю", – зазначає український соціолог Ірина Бекешкіна.

Соціологічні опитування показують, що, незважаючи на всі економічні та політичні складнощі, незважаючи на життя під постійною небезпекою започаткування Росією широкомасштабних бойових дій, незалежність України підтримує більшість громадян країни. А покоління, що сформувалися протягом 30 років існування держави Україна, найбільше цінують свободу та відкритість до світу.

"У соціологічних вимірах за останні кілька років ідеологічні та регіональні відмінності стають менш вагомими, поступаючись віковому фактору. Молодь, яка народилася та росла в нових умовах глобального світу і не знала бар'єрів радянського часу, сьогодні задає нові тренди життя, ламає стереотипи, традиції, формує нові запити. Це – покоління незалежності”, – кажуть дослідники.