Село 20 пам'ятників
- Карта-схема музейного комплексу
- Загиблим у Першій світовій
- Микола Шугай
- Примирення
- Вчителька з України
- Володимир Ленін
- Томаш Масарік
- Іван Ольбрахт
- Перло Дорогоцінне
- Боркотаня
- Ісус Христос
- Шабатні Гуси
- Тарас Шевченко
- Олександр Духнович
- Заробітчанам
- Загиблим у таборах ГУЛАГ
- Вівчар
- Покрова Пресвятої Богородиці
- Колочавським євреям
- Загиблим воякам у мирну годину
- Роман Шухевич
- Карта-схема музейного комплексу
- Церковь Святого Духа
- Музей Івана Ольбрахта
- Старе Село
- Радянська школа
- Чеська школа
- Колочавська вузькоколійка
- Бункер Штаєра
- Воїнам-інтернаціоналістам
- Лінія Арпада
- Колочавський бокораш
- Карта-схема музейного комплексу
- Село 10 музеїв
- Чеська Колочава
- Угорська Колочава
- Єврейська Колочава
- Стежками Миколи Шугая
- Лінія Арпада
- Бункер Штаєра
- Шкільництво на Закарпатті
- Пам'ятники Колочаві
- Старе Село «оживає»
- Школа вівчарства
- Форелеве господарство
- Унікальна фауна Закарпаття
- Від Шипоту до Синевиру
- Ужгород – столиця Закарпаття
- Вільшанське водосховище
- Гора Стрімба (1719 м)
- Гора Менчул (1998 м)
- Послуги на території Музейного комплексу "Старе Село"
- Літній відпочинок
- Зимовий відпочинок
- Гірськолижні курорти поруч
- Школа вівчарства
- Птахопарк Василя Макара
- Лікувальна Пасіка Шимоні
- Мінеральний джерело «Колочава»
- Коліба «Фауна Закарпаття»
- Форелеве господарство
- Долина Шафранів (крокусів) у Колочаві
- Вільшанське водосховище
- Центр реабілітації для медведів
- Синевирське озеро
- Водоспад Шипіт біля с.Пилипець
- Долина нарцисів біля м.Хуст.
- Страусина ферма біля м.Хуст
- Оленяча ферма біля с.Іза
- Фотогалерея
- Відеогалерея
- 3D
- Про Ажіо-Тур
- Дитячий тур у Колочаві
- Дитячий тур. Що входити у вартість туру
- Запрошуємо до співпраці
- Одноденний тур до Колочави (повний)
- Одноденний тур до Колочави (короткий)
- Тур вихідного дня у Колочаві (3 дні)
- Тур вихідного дня у Колочаві (4 дні)
- Газета Нова Колочава
- Кіно про Колочаву
- Колочава на телебаченні
- Колочава у пресі та інтернеті
Старе Село
Музей третій – скансен «Старе Село»
«Старе Село» – перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті. Розташований він між синіми хвилями річки Колочавки та вічнозеленим масивом Чертежика. На його території відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. У скансені представлені пам'ятки культури різних годин та різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, мірошники, швеці).
На сьогодні музей «Старе Село» налічує майже два десятки будівель та допоміжних господарських споруд.
У хатині селянина – бідняка – відтворено нелегкі умови проживання колочавців наприкінці 19 – на початку 20 століття. У маленькій кімнаті без підлоги, з однією ліжком, малими окнами та без світла проживала чисельна сім'я та домашні тварини. Хата збудована у 1856 році і перенесена до скансену у первісному вигляді.
Церковно-приходська школа передає атмосферу навчання дітей із середини 19 до середини 20 століття.Читати тодішні школярі вчилися із церковних книжок, а писали на невеликих дощечках грифликами. Учні різного віку вчилися в одному класі, а дяк-учитель за непослух міг добряче покарати різками.
Єврейський комплекс у сканзені відображає життя та побут єврейської частини населення у Колочаві. У єврейській хаті «Корчма у Вольфа» всі бажаючі могли випити діцю (сто грам) горілки та закусити. Коли ж у чоловіка закінчувалися гроші, то він починав брати на віру (у борг). Усі боржники були записані у борговій книжці, яка тепер лежить на прилавку єврея-корчмаря. Кімната єврея свідчить про те, що він належав до найбагатшої верстви сільського населення та мав добре влаштований побут. Гостинну кімнату єврей здавав для приїжджих гостей.
«Бужні- єврейський молитовний дім, куди євреї-чоловіки щосуботи сходилися на молитву. Тут вони запалювали свічки у семисвічника – мінорі та взявши єврейські молитівники, написані на івриті, приступали до молитви.
Парильня –
сільська лазня, до якої ходили митися представники колочавської інтелігенції за Австро-Угорщину. У період панування Чехословацької Республіки такі парильні мали змогу масово відвідувати і прості мешканці села. Відвідавши експозицію туристи мають змогу сфотографуватися у столітній дерев'яній сауні.
Практично весь час перебуваючи на полонині з вівцями, вівчар не мав можливості добре доглядати своє житло. Хата вівчаря приземкувата та з маленькими вікнами. Проте тут є все, що потрібно для роботи з молоком: путіна, баталу, дерев'яні відра, гелети, мішалка, котел для приготування вурді тощо. Під стріхою вівчарської хижі прибито трембіту, без якої досі не обходитися жодний вівчар.
Недалеко розміщена й літня «дача» вівчаря. салаш (коліба), яка розташовувалась на полониніУ ній вівчар живе більшу частину року.
Слово «шустер» для туристів зовсім незрозуміле, проте у Колочаві всі добре знали, що цей чоловік «морщить» ліжка (обувь). У будинку шустера представлене цікаве зібрання різноманітних постолів, у яких сто років тому ходили жителі села. Робивши шустер і череси – ремні, якими підперізувалися чоловіки. Надто добре грів спину та вберігав від грижі, у ньому також хоронили гроші.
Сабов – закрійник та швець в одній особі. У хатині сабова (шовці) зібрана ціла колекція різноманітних швейних машинок, ножиці різних видів та розмірів. Ця будівля дійсно належала колись колочавському швецю Митрові Дацю, який обшивав практично все село.
Жандармський пункт був у селі за кожною владою. У сканзені представлена угорська жандармська станція, де сиділи кілька поліцаїв – представників пануючої держави – та стежили за порядком у селі. Усіх винних одразу ж кидали до в'язниці, яка розміщена прямо під жандармерією. Відбувається наказання там нині "молода жінка", яка провинилася перед владою.
Кузня – місце праці коваля, без якого не могло обійтися жодне село. Колочавська кузня готова працювати в будь-який момент. Великі міхи подають повітря до горна з обох сторін, а різноманітні молотки та молоточки допоможуть викувати будь-яку залізну річ.
Асортимент виробів столяра був дуже широким, а для їх виготовлення використовувалися неоднакові інструменти – різні види пилок, рубанки та фуганки, розміряк-циркуль, молотки тощо. Всі вони є у хаті та майстерні столяра. Найбільше привертає увагу столітній деревообробний верстат, який працює досі.
Ткацтво належало до найпоширеніших видів господарської діяльності та має вікову історію. Виготовленням тканини займалися у кожній сільській хаті жінки та дівчата.Тому кросна обов'язково були у верховинській хаті. Ознайомитись із процесом виготовлення тканини та спробувати самому попрацювати на кроснах можна у будівлі ткача.
«Бірів» (сільський голова) – перший чоловік у селі. Отож «Будинок Бірова» значно відрізняється від інших. Просторий і світлий, зроблений з великих колод, він усередині має підлогу та обставлений значно багатший.
У березні колочавський музей – скасов «Старе село» потопає у фіолетових квітах. Щовесни тут спостерігається унікальне природне явище - масово зацвітає рідкісна рослина – Шафран Гейфелів. Зазвичай перші квіти у "Долині Крокусів" з'являються наприкінці березня та масово цвітуть до кінця квітня. Шафран Гейфелів перебуває на межі зникнення. Його занесено до Червоної книги України. У Колочаві квітка знаходиться під пильним наглядом і дбайливо охороняється. Детальніше >>
Музейний комплекс «Старе село» на Всеукраїнському конкурсі громадських музеїв, що відбувся у грудні 2009 року, в номінації «Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини» був визнаний найкращим і отримав перше місце.
Інформаційна довідка:
Музей працює щодня, без перерв та вихідних з 09:00 до 19:00.
Вартість вхідних квитків:
Пільговий – 100 грн. (для студентів, пенсіонерів та інших пільгових груп)
Вартість екскурсійного обслуговування:
Катання на мотодрезині – 150 грн. (Рейс) (до 6 осіб, але не більше 4 дорослих)
У музейному комплексі "Старе Село Колочава" діє
наступний графік екскурсій:
На території музею «Старе село» знаходиться музей «Колочавська вузькоколійка», тому Ви матимете можливість відвідати відразу два музеї.
На відвідання музею «Старе село» треба запланувати щонайменше півтори години, музею «Колочавська вузькоколійка» – одну годину.
Музей має власну сувенірну монету, а також є туристично маркованим місцем.
У музеї працює сувенірна крамничка, де можна придбати цікаві колочавські сувеніри.
Для наших туристів літом у музеї відкрито дуже колоритне кафе з трьома залами, які представлятимуть чеську, угорську та колочавську культури. Тут можна буде зустріти "Івана Ольбрахта", "Ніколу Шугая" та "Едмунда Єгана".
Якщо Ви бажаєте попередньо домовитися про екскурсію, звертайтесь до нашої екскурсійної служби >>
Якщо, крім відвідання музеїв, Вас також цікавити додаткові послуги, такі як організація обіду, театралізовані дії, навчання у "Школі вівчарства" та інші, звертайтесь до філії туристичного оператора «Ажіо-Тур» у Колочаві >>
7 стародавніх поселень України: місця, де можна відчути історію
У нашій країні, крім успішних, що розвиваються, прекрасно себе відчувають міст і сіл, є поселення, які не винесли тяжкого ходу часу. Міста Трипілля, античності, черняхівської культури, Русі та інших стародавніх цивілізацій, які залишили по собі те, що сьогодні ми називаємо артефактами.
Автор фото: Юрій Перебаєв.
Практично у всіх таких місцях плідно попрацювали археологи, відкривши наш погляд залишки будівель. У деяких організовані музеї, заповідники, зведено реконструкцію жител, храмів та стін. Подивитися є на що. Познайомимося ближче з деякими із давніх поселень України.
Ольвія, Миколаївська область
Це античне місто височіло на березі Бузького лиману з 6 століття до нашої ери по 4 століття нашої ери. «Щасливий» (прямий переклад із грецького слова «ольвія») град заснували вихідці з Мілета (Мала Азія) у ті часи, коли вибухнула велика грецька колонізація.Місце було вибрано з розумом, на зручній дорозі з Греції до Європи, що дозволило Ольвії стати одним із найпотужніших полісів Причорномор'я. У його найкращі дні ольвіополіти називали себе близько 20 тисяч осіб, які проживають на території приблизно 50-55 гектарів. Новий інтерес до Ольвії виник у середині 19 століття, коли місцем, де стояло місто, впритул зайнялися археологи.
Автор фото: Юрій Перебаєв.
Того, що дістали з надр на сьогоднішній день, достатньо, щоб застигнути в захопленні перед працею ольвіополитів. Фундаменти, підвали, залишки житлових будинків, терас Верхнього міста, агори, святилища-теменоса, гідросистеми, оборонної стіни, гончарних майстерень, судна дикастерій. Є також античні склепи та музей з найцікавішими археологічними знахідками.
Відвідування: у Національному історико-археологічному заповіднику «Ольвія» нині проводяться екскурсії.
Як дістатися: автобусом з Миколаєва, Очакова, або приєднатися до організованих груп, які збирають на турбазах чи санаторіях Очакова, Рибаківки.
Березань, Миколаївська область
На цьому невеликому острівці, довжиною всього 800 метрів, було перше античне поселення на території нашої країни. Борисфеніда, названа на честь річки Дніпро, була заснована вихідцями з Мілета наприкінці 7 століття до н. До того як набула чинності Ольвія, саме Борисфеніда була центром регіону.
Автор фото: Юрій Перебаєв.
Після розквіту «Щасливого» міста поселення на Березані зменшується і поступово зникає з землі. Наразі острів є частиною історико-археологічного заповідника Національної академії наук України «Ольвія». Тут можна побачити пам'ятник лейтенанту Шмідту, фундаменти будівель Борисфеніди, залишки стародавнього храму та сучаснішого форту.
Як дістатися: на катері з Чорноморської коси, з Рибаківки чи Очакова
Тира, Одеська область
У славному граді Білгород-Дністровський є не лише Акерманська фортеця, а й залишки стародавнього міста Тіра. Він був заснований орієнтовно в 6 столітті до нашої ери поселенцями все того ж Мілета і названий на ім'я Тираса (Дністра).
Автор фото: Юрій Перебаєв.
Місто було знищено готами в середині 1 століття до н. Пізніше його поновили римляни. Але то вже інша історія. Зараз тут можна поблукати серед руїн і фундаментів будинків, перейнятися духом давнини, зробити атмосферні фотографії руїн на тлі могутньої Акерманської фортеці.
Як дістатися: електричкою або автобусом з Одеси.
Легедзине, Черкаська область
Давним-давно, ще 4 тисячолітті до нашої ери, між Легедзіно і Тальянки процвітало велике поселення трипільської культури. Нині тут відкрито Історико-культурний заповідник «Трипільська культура», в якому можна не лише подивитися, як жили наші далекі предки, а й торкнутися деяких трипільських жител руками.
Джерело фото: igotoworld.com.
Нехай вони представлені лише у вигляді реконструкцій у натуральну величину, все одно це дорого коштує. Плюс трипільський музей, де експонуються посуд, знаряддя праці та полювання, прикраси та інші предмети цієї унікальної культури.
Як дістатися: автобусом з міста Тальне.
Миколаїв, «Дикий сад»
Неподалік сучасного Інгульського мосту в давнину (приблизно 12 століття до нашої ери) знаходилося укріплене кіммерійське городище, що займало до 6 гектарів. Відомо також як «українська Троя» та «місце проживання Конана-варвара».
Автор фото: Юрій Перебаєв.
Наново відкрито археологами у 1927 році, а регулярні дослідження розпочалися з 1990-го. Наразі проводяться роботи з благоустрою історико-археологічного комплексу «Дикий сад», періодично проходять реконструкції історичних битв, планується створення музею просто неба.
Як дістатися: поїздом до Миколаєва, від вокзалу до центру до Інгульського мосту та скверу Пушкіна.
Крилос, Галич, Івано-Франківська область
У 12–14 століттях на місці нинішнього Крилоса підносився Галич – столиця гордого та могутнього Галицько-Волинського князівства. Зараз це серце Національного заповідника «Стародавній Галич», що включає також сучасний Галич, Шевченкове, Большовці, і протягнувся на 80 квадратних кілометрів.
Джерело фото: igotoworld.com.
У заповіднику можна побачити макет Стародавнього Галича, фундаменти старовинних церков і храми, що збереглися до нашого часу, руїни замку 14–17 століть, найдавніша Княжа криниця, курган «Галичина могила», захоплюючі музеї та багато іншого.
Як дістатися: автобусом чи поїздом Галич. Далі по заповіднику рейсовими автобусами, попутками чи пішки.
Верхній Салтів, Харківська область
У 8-10 століттях тут розташовувалося місто, що входило в Хазарський каганат і займало 120 гектарів. Першим його виявив звичайний учитель Василь Бабенко 1900 року.
Наразі тут облаштовано Історико-археологічний заповідник «Верхній Салтов», де можна побачити знахідки періоду салтово-маяцької культури. Посуд, знаряддя праці, зброя, частини верстатів, прикраси та ще багато всього.
Як дістатися: автобусом з Харкова.
Камені-свідки давньої доби. Доторкнувшись до них, відчуваєш дух культур, племен і народів, що давно пішли. Дихання минулого.Лише усвідомивши його уроки, можна зустрічати сьогодення та майбутнє. Мудрість століть, яка відчувається лише тут – серед стародавніх поселень, які давним-давно стали частинкою нашої з вами Історії.
Найстаріші дерева України
Нам важко уявити, як це бути сучасником двох світових воєн або спостерігати за тим, як уперше твоєю вулицею їде автомобіль, або коли над дахом будинку пролетить перший літак. Хоча в Україні досі мешкають люди, які пам'ятають такі події. Їм уже по 100 років. Але що таке одне століття проти сотень та тисяч років? Навіть давні міста зараз доводиться розкопувати з-під землі археологам. Тож чи можна побачити те, що століттями залишається на одному місці і було мовчазним свідком історичних подій? Виявляється, є в Україні й такі дива.
Сьогодні ми розповімо про найдавніші дерева нашої країни. І не варто думати, що їм лише кілька сотень років. Є в Україні дерева, які випустили свої перші пагони, коли, за свідченням біблійних апостолів, народився Ісус Христос. Тож де шукати мовчазних сучасників Христа?
Ялівець
Одне з найдавніших дерев України – ялівець. Він росте у Криму, поблизу мису Сарич. За свідченням вчених, це дерево вже 2000 років. Обхопити його руками одній людині не вдасться. Адже обхват стовбура – майже 5 метрів. У висоту стародавнє дерево – 15 метрів.
Джерело фото: facebook. com, спільнота «На захист найстарішого Дерева України».
Де знаходиться: мис Сарич, смт Форос, АР Крим.
Маслина Геродота
Одноліток ялівцю теж росте у Криму. Найстарішій олії теж 2000 років. Росте дерево у теплій частині півострова – південній.На відміну від ялівцю, у маслини ще більший обхват стовбура – 8 метрів. Все завдяки величезній кількості гілок, які проросли фактично від основи дерева. У списку дерев, яким присуджено звання «Національне дерево України», – на першій позиції як найстаріше в Україні. Загалом до цього почесного списку увійшло 17 дерев.
Джерело фото: liveinternet.ru, автор - OklubaOkluba.
Де знаходиться: Нікітський ботанічний сад, смт Микита, АР Крим.
Фісташка
Охопити стару фісташку України вдасться не всім. Для цього доведеться зібрати компанію хоча б із п'яти осіб чи навіть більше. Адже в обхваті дерево сягає понад десять метрів. Вчені не можуть впевнено сказати, скільки їй років. Тому відзначають орієнтовний вік від 1500 до 1700 років.
Джерело фото: liveinternet.ru, автор - OklubaOkluba.
Де знаходиться: Нікітський ботанічний сад, смт Микита, АР Крим.
Тис
Найстаріший тис України теж росте у Криму. Дереву вже 1500 років. Обхват стовбура – майже 4 метри, заввишки дерево – 10 метрів. Тис названо на честь географа з Одеси Я. В. Захаржевського, який знайшов його у 1966 році. Росте це древнє дерево на одній із наймальовничіших гір Криму – Ай-Петрі.
Джерело фото: Українська правда.
Де знаходиться: гора Ай-Петрі, Ялтинський гірничо-лісовий заповідник, АР Крим.
Суничник
Дерево в далекому 1964 знайшов і описав вчений Г. Єна. Тому йому дали ім'я цього географа. 6 років тому 1300-річний суничник увійшов до списку «Національне дерево України». В обхваті дерево сягає 4,5 метра. Незважаючи на свій значний вік, суниця досі плодоносить.
Джерело фото: liveinternet.ru, автор - OklubaOkluba.
Де знаходиться: гора Ай-Нікола, село Ореанда, АР Крим.
Дуб
Найстаріше дерево України за межами Криму знаходиться на крайньому заході нашої країни – на Закарпатті. Це дуб, і не просто дуб, а Дуб-чемпіон. Йому, як і суничникові у Криму, вже 1300 років. В обхваті дерево сягає майже десяти метрів. Це місце часто відвідують туристи, тому навколо дерева збудували оглядовий майданчик. Поруч із цим велетнем росте ще один старий дуб – Дідо-дуб. Йому 1100 років.
Джерело фото: varosh.com, автор – Станіслав Галамба.
Де знаходиться: Ужанський національний парк, с. Стужиця, Велико-Березнянський район, Закарпатська область.
Самшит
Знову повертаємось до Криму. Тут росте найстаріший самшит. За словами вчених, цьому дереву 1000 років. Побачити його можна на території санаторію «Кут». Високе дерево – близько 7 метрів. Однак, на відміну від своїх вікових однолітків, має маленьке обхват стовбура – менше 2 метрів.
Джерело фото: Українська правда.
Де знаходиться: санаторій «Кут», біля селища Малий Маяк, АР Крим.
Липа
Не просто липа, а липа Богдана Хмельницького. За переказами, саме під цим деревом 1648 року відпочивав гетьман. Вчені не визначили точного віку дерева, тому можна говорити, що липе від 500 до 800 років. Це дерево через його вік і, можливо, через історичне значення, не обходять стороною місцеві жителі. Вони повісили на дереві дві ікони.
Джерело фото: zabytki.in.ua.
Де знаходиться: траса Стасів – Колчів, Золочівський район, Львівська область.
Шовковиця
У столичному ботанічному саду також не обійшлося без древніх дерев. Тут зростає шовковиця. Її вік – 500 років. Носить вона ім'я українського Кобзаря – Тараса Шевченка. За переказами, посадили шовковицю ченці Видубицького монастиря. А насіння привезло аж із Середньої Азії.
Джерело фото: wikipedia.org, автор - Сарапулов.
Де знаходиться: Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАН України, місто Київ.
грецький горіх
З горіхами склалося важче, ніж з іншими деревами. За однією з версій, найстаріший горіх України росте у селі Верхоріччя, іншою – у Долині привидів (обидва – у Криму). Верхорецькому горіху – 500 років, іншому – від 400 до 600. То який із них найстаріший? Цікаво, що горіх у Долині привидів принаймні по телевізору бачили всі. Саме на цьому дереві ховався герой Юрія Нікуліна (фільм «Кавказька бранка») та кидав звідти горіхи. Тому це дерево так і називають горіх Нікуліна.
Джерело фото: vseblogi.blogspot.com, автор - anton ryzhkov.
Де знаходяться: село Верхоріччя та поблизу села Куйбишеве, Бахчисарайський район, АР Крим.
Уголецька тополя
Ця тополя на Рівненщині є найстарішою не лише в Україні, а й у Європі. Дерево висадили ще в 17 столітті, тому за приблизними підрахунками йому 450 років. Висотою – 27 метрів, в обхваті – 10. Місцеві жителі вшановують цю пам'ятку природи. І, що цікаво, називають цю білу тополю осиною.
Джерело скріншота: youtube.com, автор відео – Юрій Ойцюсь.
Де знаходиться: поблизу села Угольці, Гощанський район, Рівненська область.
Каштан Петра Могили
У Києві багато каштанів. Але серед усіх є найстаріший в Україні. Каштану Петра Могили 300 років. За легендою це дерево посадив сам митрополит Могила. 1994 року каштан навіть освятили духовники Троїцької церкви, біля якої і росте дерево. Весна дерево цвіте красивим білим кольором.
Джерело фото: wikimedia.org, автор - Сарапулов.
Де знаходиться: вулиця Китаївська, 15, Київ.
Груша Адамівська
Ще одне дерево, вік якого налічує 300 років – груша. Росте дерево у селі Адамівка – звідси й назва. Дерево знаходиться під охороною держави, адже має статус об'єкту природно-заповідного фонду Одеської області. Також має статус ботанічної пам'ятки природи. Росте у приватному дворі.
Джерело фото: wikipedia.org, автор – Олександр Венедиктов.
Де знаходиться: вулиця 20 років Жовтня, 18, село Адамівка, Одеська область.
Кролевецька яблуня
Про цю яблуню чув чи не кожен, адже це не просто дерево, а справжній витвір природи. Чому? Все тому, що дерево росте. 10 сотках землі! У яблуні 15 стволів-гілок, які поширюються землею. Яблуня-колонія (ще одна назва природного дива) визнана ботанічним пам'ятником природи загальнодержавного значення. Вік дерева – від 200 до 300 років.
Джерело фото: fotokto.ru, автор – Микола Хондогій.
Де знаходиться: вулиця Андріївська, 51, село Кролевець, Сумська область.
Бук
Завершуємо нашу збірку знову Кримом. Найстаріший бук росте на півострові, що на Кутузовському озері. Його вік – 200–300 років. Висотою – 14 метрів. На півострові росте ще кілька буків приблизно того ж віку.
Джерело фото: ecoethics.ru.
Де знаходиться: село Верхня Кутузівка, Алуштинський район, АР Крим.
Загалом на території України – 2600 дерев, які охороняються державою. Серед них – 1000 віком понад 1000 років. Це здебільшого фісташки, суничники, дуби та тиси. Але є види дерев, найстаріші з яких досягають віку лише 200–300 років. Це верби, сосни, платани, клени та деякі інші. Якісь охороняються державою, деякі – ні.
Хто знає, можливо, на території нашої держави є дерева навіть старші, ніж ялівець та фісташка, яким по 2000 тисяч років. Однак поки їх не знайшли, але це не означає, що не знайдуть!
