Причини та обставини перебування Сергія Єсеніна у психіатричній лікарні

Сергій Єсенін, великий російський поет і з яскравих представників Срібного століття, залишив незабутній слід історія російської літератури. Однак, крім свого літературного таланту, Єсенін був також відомий своєю неординарною поведінкою та схильністю до алкоголю, що зрештою призвело до його перебування у психіатричній лікарні.

Причини психічних розладів і депресії, які призвели Єсеніна до психіатричної лікарні, були багатогранними і включали як внутрішні конфлікти і особисті проблеми, так і зовнішні чинники, такі як суспільний тиск і критика оточуючих.

Перебування Сергія Єсеніна в психіатричній лікарні є одним із найтрагічніших моментів у його житті, а ця подія кидає світло на складні відносини між творцем та його оточенням, на вплив зовнішніх факторів на психіку та творчий потенціал особистості.

Причини та обставини психіатричної госпіталізації Сергія Єсеніна

Сергій Єсенін був геніальним російським поетом, але його життя було насичене трагічними подіями. Однією з них була його психіатрична госпіталізація у 1921 році.

Причини госпіталізації Єсеніна були пов'язані з його емоційним та психічним станом, який був підірваний алкоголем, наркотиками та важкими переживаннями. Єсенін став страждати від шизофренії та психозу, що призвело до його неадекватної поведінки та безпричинної агресії.

В результаті близькі люди Сергія Єсеніна вирішили звернутися за допомогою до психіатрів. 1921 року Єсеніна госпіталізували до психіатричної лікарні для лікування та спостереження.У цей період він перебував під постійним наглядом лікарів та проходив відповідне лікування.

Психіатрична госпіталізація стала одним із найскладніших і найважчих періодів у житті Сергія Єсеніна. Його долю і творчість сильно відбилися на цій події, і вона вплинула на його подальшу біографію.

Депресія та психічні розлади

Сергій Єсенін стикався з важкими душевними проблемами, такими як депресія та алкогольна залежність, які сильно позначалися на його психічному стані. У поетичних творах Єсеніна можна побачити сліди душевного болю та меланхолії, що свідчить про його внутрішні боротьби та конфлікти.

Емоційна нестабільність і прагнення до саморуйнування призвели до частих конфліктів та скандалів, а також до вживання алкоголю у великих кількостях. Ці фактори відіграли ключову роль у його психічному здоров'ї та сприяли розвитку психічних розладів.

Проведені в психіатричній лікарні обстеження показали наявність серйозних психічних розладів у Єсеніна, що стало підставою для його перебування в установі та отримання необхідного лікування.

Конфлікти з оточуючими

Однією з причин перебування Сергія Єсеніна у психіатричній лікарні були конфлікти з оточуючими. Талановитий поет він часто потрапляв у різні розбіжності та конфлікти як з людьми з вищих кіл, так і з простими сільськими жителями. Єсенін був схильний до алкоголізму, що тільки посилювало його стосунки з оточуючими. Його неординарна поведінка та схильність до провокаційних висловлювань також не сприяли мирним відносинам із співгромадянами.

Алкогольна залежність та саморуйнівна поведінка

Однією з основних причин перебування Сергія Єсеніна у психіатричній лікарні була його алкогольна залежність. Єсенін часто зловживав спиртним, що призводило до погіршення його психічного стану та поведінки.

Саморуйнівна поведінка Сергія Єсеніна також грала роль його госпіталізації. Він виявляв тенденцію до самоушкоджень, намагаючись завдати собі шкоди як фізично, і психологічно. Ця поведінка викликала занепокоєння у його близьких та лікарів, що призвело до ухвалення рішення про ізоляцію та лікування у психіатричному закладі.

Творча криза та емоційне виснаження

Однією з причин, які призвели Сергія Єсеніна до перебування у психіатричній лікарні, стала його творча криза. Протягом останніх років життя поет боровся з відсутністю натхнення та виснаження своїх внутрішніх ресурсів.

Єсенін відчував гостру потребу у новому творчому імпульсі, який міг би відродити його поетичний талант. Однак, постійні конфлікти, алкогольне та наркотичне вживання, а також нестабільні відносини з оточуючими лише посилили його емоційне виснаження.

Цей психологічний дисбаланс призвів до різкого погіршення психічного стану поета та його подальшого госпіталізації до психіатричної лікарні.

Пошук внутрішньої рівноваги та психологічна допомога

Сергій Єсенін стикався з різними проблемами та труднощами у своєму житті, що призвело до погіршення його психічного стану. Він відчував внутрішню тривогу, депресію та невдоволення собою.

У психіатричній лікарні він отримав можливість звернутися до фахівців, які могли допомогти йому розібратися у своїх емоціях та переживаннях. Пошук внутрішньої рівноваги був однією з основних цілей його перебування в установі.

Психіатри та психологи працювали з поетом, допомагаючи йому усвідомити свої почуття, зрозуміти причини своїх емоційних сплесків та навчитися справлятися з ними. Допомога фахівців була спрямована на відновлення психічного здоров'я Єсеніна та допомагала йому у процесі лікування.

Наслідки госпіталізації та спадщина поета

Після госпіталізації в психіатричній лікарні Сергій Єсенін став більш вразливим і схильним до психічних розладів. Його глибокі переживання і бурхливе особисте життя відбилися на його творчості, роблячи його вірші ще більш пронизливими та емоційними.

Протягом усього свого життя та після смерті Єсеніна його поезія залишається важливою спадщиною для російської літератури. Його роботи продовжують надихати та чіпати серця читачів, відкриваючи їм нові грані людських почуттів та переживань.

Сподобалася стаття? Слідкуйте за оновленнями сайту У контакті або Твіттері. Підпишіться на свіжі матеріали по E-Mail:

Лікарняний період

З 13 грудня 1923 по двадцяті числа березня 1924 в біографії С. Єсеніна відзначається як «лікарняний період». За цей час поет пройшов лікування та медичний огляд у чотирьох клініках. Г. Бениславська регулярно його відвідує, розмовляє з лікарями, контролює розклад відвідин поета Катериною Єсеніною, Анею Назаровою, Яною Козловською та іншими у ті дні, коли через чергування у редакції сама не могла побувати у лікарні.

Першою лікарнею, в якій опинився С. Єсенін, була клініка санаторного типу для нервових хворих на Великій Полянці, 52. Потрапив він туди невипадково. Напади депресії, нервові зриви в нього почастішали. У жовтні 1923 р. поет Нд.Різдвяний був свідком, коли Єсенін без пояснення причин плакав у петроградському театрі Гайдебурова.

Єсеніна помістили у велику, світлу палату, з двома вікнами в одній стіні і двома в іншій друзі відзначали, що на вигляд він був здоровий. у чудово випрасуваному сірому костюмі. Найбільше в ньому підкуповували його надзвичайна скромність і простота і вміння сказати ласкаве і добре слово будь-якому хворому.

І лише після спілкування з поетом виявлялися відхилення у поведінці.

«Під час розмови ми сиділи біля вікна, - згадував Р. Івнєв.

— Перейдемо звідси швидше. Тут небезпечно, розумієш?

Я здивовано подивився на Єсеніна, нічого не розуміючи.

— Ну ось, — сказав він, одразу повеселішавши, — тут ми в повній безпеці.

— Але ж яка може бути небезпека?

— О, ти ще не знаєш. У мене стільки ворогів.

Тепер я вже зрозумів, що в нього щось подібне до манії переслідування».

У палаті С. Єсенін працює над своїми творами.Богомільський і робітниця друкарні К. Колчина, він прочитав їм щойно написаний вірш «Вечір чорні брови назбирав…».

Поет із Беніславською обговорював у палаті видання книги «Москва кабацька». 19 грудня С. Єсенін писав В. Вольпіну: «Будьте ласкаві виписати гроші на ім'я Галини Беніславської. Договір підпишу, як вийду із санаторію». (Договір не був підписаний. Видання книги не відбулося).

Зав'язувалися дружні стосунки Єсеніна з іншими, які лікувалися в санаторії. Любив з ними грати в шашки та шахи. Грали зазвичай після вечері та закінчували лише після того, як чергова медсестра гасила світло в палатах.

С. Єсенін для хворих та медперсоналу санаторію читав вірші. «Всі дуже хотіли послухати вірші Єсеніна, – згадував Ф. Гущин. — Поета не довелося довго просити, йому й самому читання віршів приносило велике естетичне задоволення. В один із останніх днів грудня 1923 року, коли на дворі вирувала хуртовина, зібралися ми в теплій і затишній залі лікарні, і Єсенін почав читати свої ліричні твори. Несподівано згасло світло, але голос читця продовжував звучати, і наші погляди залишалися прикутими до того місця, де стояв поет. Ось одна з медсестер завзято крикнула: «Москву кабацьку»! Єсенін прочитав і її. Аудиторія, зачарована чудовою майстерністю читця, громом оплесків супроводжувала кожен вірш».

Потоваришував С. Єсенін з піонерами, які, відвідуючи хворих, влаштовували дитячі концерти. Він підтримував юних поетів-початківців, на їх зошитах ставив свій підпис «Сергій Єсенін». Особливо Єсеніну сподобалася піонерка Марина Івановська. Їй він 19 січня 1924 р. написав вірш «Як має рекомендуватися Марина…».

Час лікування.Єсеніна збіглося із порушенням проти нього кількох кримінальних справ.

20 січня 1924 р. він пішов із лікарні, зустрівся з Аксельродом, Сахаровим та Ганіним у кафе «Доміно». Не втримався від випивки, потім у нетверезому стані його доставили до відділення міліції. «Пам'ятаю історію з відходом (делікатно висловлюючись) Єсеніна із санаторію, — згадувала О. Назарова. — Аксельрод і Сахаров прийшли відвідати Єсеніна і вмовили його прогулятися з ними. У Єсеніна не було шуби. Аксельрод привіз бекешу чиюсь, одягли Єсеніна і, не сказавши нічого лікарям, відвезли його прямо в шинок. Єсенін напився, поскандалив, і наступного дня важко вдалося відвезти його знову до санаторію».

У протоколі № 156 від 20 січня 1924 р. дільничний наглядач 46-го відділення міліції Мальцев записав: «Цього числа до відділення з'явився міліціонер поста № 231 т. Громов, який, доставивши з собою невідомого гр-на в нетверезому вигляді, заявив: мені на пост прийшов службовець із кафе «Доміно» і попросив взяти громадянина, який вчинив бійку. Коли я прийшов туди і попросив вийти його з кафе і йти до відділення, на що він став чинити опір, але за допомогою двірників його взяли і силою доставили до відділення. Дорогою він кричав «бий жидів», «жиди зрадили Росію» тощо. Прошу притягнути громадянина до відповідальності за ст.176 за погромний заклик».

Сам Єсенін написав у поясненні: «Винним себе ні в чому не визнаю. Я вийшов із санаторію, зустрівся з приятелями, затримався і спізнився до санаторію, вирішив піти в кафе, де трохи випив і з того часу нічого не пам'ятаю, що я робив і де був…».

На початку лютого Сергій Єсенін виписався з лікарні на Великій Полянці.

Його перебування поза лікарняними стінами було нетривалим.За цей час він встиг одного із суботніх вечорів прочитати на квартирі Д. Богомільського у присутності О. Воронського, Би. Пильняка, До. Аніщенко, М. Крачевського, З. Цитович, О. Сахарова та членів сім'ї Богомільського один із варіантів поеми «Країна негідників». Шукав нові можливості видання "Москви кабацької". Підготував для видавництва «Коло» рукопис книги «Вірші (1920-24)». Читав А. Воронському та Д. Богомільському закінчений «Уривок із поеми», який увійшов пізніше до поеми «Ленін». 7 лютого видав доручення на організацію авторського вечора у Рязані.

9 лютого 1924 р. він знову опинився у відділку міліції після скандалу у кафе «Стойло Пегаса». Виникла чергова кримінальна справа. 27-річний Семен Майзель почув у кафе, як С. Єсенін у нетверезому стані говорив оточуючим: «У справі моїй на жидів мені начхати і нікого я не боюся». «На моє заперечення, – писав у заяві С. Майзель, що на нього ніхто начхати не хоче, гр-н Єсенін накинувся на мене, але був утриманий публікою та адміністрацією, завдавши при цьому низку образ нецензурними словами. Прошу гр-на Єсеніна притягнути до законної відповідальності».

Єсенін із висунутими звинуваченнями не погоджувався. «У кафе «Стойло Пегаса» жодного скандалу я не робив, — писав він у поясненні, — хоча був трохи напідпитку. Цього числа, близько 2 години ночі, я встав від столика і хотів піти в іншу кімнату, в цей час до мене підійшов якийсь невідомий громадянин і сказав мені, що я відомий скандаліст Єсенін, і запитав мене: чи проти жидів чи ні — на що я вилаявся, пославши його матінкою, і назвав його провокатором. У цей час прийшли міліціонери та забрали мене до 46-го відділення міліції. Чи лаяв я міліціонерів хабарниками та ін., я не пам'ятаю».

13 лютого на Сергія Єсеніна чекала до себе в гості співробітниця Держвидаву Ганна Берзінь, яка відзначала свій день народження. На урочистості поет не прийшов, бо пізно ввечері опинився у Шереметьєвській лікарні. Привезли його туди із квартири Галини Беніславської о 23 годині 30 хвилин. Про причини є різні свідчення, але переважно вони пов'язані з випадковим глибоким порізом руки.

У реєстраційному журналі записано латиною: «Рвана рана лівого передпліччя». «Про історію з рукою, - писала З. Виноградська, — тепер ширяться всілякі чутки. Насправді справа була така. Разом з Марієнгофом він їхав п'яний на візнику Брюсовським пров. до себе додому. Дорогою в нього злетів з голови капелюх. Він зіскочив за нею з візника, п'яну вдарився у вікно якоїсь шевської майстерні, сильно порізавши руку. Марієнгоф довіз його до квартири, де йому промили руку і відвезли його до Шереметьєвської лікарні. Рука виявилася сильно пораненою, в умивальнику після промивання її плавали шматки шкіри та м'яса, і в лікарні руку оперували…».

Сергія Єсеніна у лікарні часто відвідувала Галина Беніславська. «Загалом у Шереметьєвській лікарні було винятково добре, незважаючи на порівняльну убогість обстановки, — писала вона у «Спогадах». — Там була найрізноманітніша публіка, починаючи з безпритульного, який втратив ногу під трамваєм, закінчуючи гермафродитом, який очікував на операцію. Сергій Олександрович, як завжди у тверезому стані, усіма цікавився, був спокійним, що прояснився, як небо після сльотливої ​​погоди. Іноді з'являлися на горизонті хмари, після відвідування Сергія Олександровича його товаришами по чарці, здається, примудрилися приносити вино навіть до лікарні.Тоді він знову став схвильованим, говорив злим низьким голосом, вимагав, щоб його швидше виписували».

Поета у лікарні відвідували не лише друзі та рідні. Його почали турбувати міліціонери, наполягаючи на доставці до суду.

«Єсенін лежав у палаті дуже стривожений, наляканий, — згадувала О. Берзінь. — Ми казали, що небезпеки ніякої немає, що одужає він швидко.

— Ви бачили у коридорі міліціонера біля дверей?

— Він там стоїть і чекає, щоб мене заарештувати!

Він почав розповідати щось безладне про те, що він упав і рукою ненароком розбив вікно, порізався, з'явився міліціонер і хотів заарештувати його, і знову про те, що розбив вікно. Ми, як могли, заспокоїли його, пообіцявши, що його ніхто не чіпатиме. Він насторожено, з неприродним холодним блиском у очах, слухав нас. Мені здавалося, що в нього якесь потрясіння, а Вардін вирішив, що він з перепою.

Ми вийшли з палати і зайшли до контори. Черговий лікар, на наш подив, підтвердив, що міліціонер справді знаходився деякий час у лікарні, щоб забрати Сергія Олександровича, який десь наскандалив; Лікарська адміністрація впросила його піти, оскільки це нервувало хворих. Проте відділення міліції зобов'язало адміністрацію сповістити, коли Сергій Олександрович виписуватиметься. Правду кажучи, і я, і Вардін розгубилися, але тут же вирішили, що добиватимемося, щоб Сергія Олександровича якнайшвидше перевели до Кремлівської лікарні, яка тоді ще знаходилася в самому Кремлі».

25 лютого 1924 р. 26-е московське відділення міліції попередило лікаря Герштейна, що поет підлягає взяттю під варту, тому лікар повинен повідомити негайно в міліцію про день виходу Єсеніна з лікарні.«Взагалі, ставлення Герштейна до Сергія Олександровича було дивовижним, — писала Г.Г. Беніславська. — Через тиждень після порізу руки, коли було ясно, що небезпеки ніякої немає, я звернулася до Герштейна з проханням, залякавши Сергія Олександровича можливістю зараження крові, протримати його якомога довше. І Герштейну вдалося витримати Сергія Олександровича у лікарні ще два тижні».

Професор Герштейн розумів стан Єсеніна. Не витримав і видав Беніславській службову таємницю, попередивши її про прагнення міліції заарештувати Єсеніна. Були спроби знайти вихід із ситуації, оскільки лікар у відсутності права приховати дату виписки поета. Рішення було знайдено. За підтримки лікарів та друзів С. Єсеніна перемістили до Кремлівської лікарні, повідомивши про це до відділення міліції.

«Коли пішла до (головного лікаря) Апросову, — писала А. Берзінь, — Сергій Олександрович був уже у Кремлівці, його перевезли у кареті швидкої допомоги, і він уже був засвідчений кількома лікарями.

— Хіба ж у нього так погано з рукою?

- Ні, не з рукою, а з головою. Ми хочемо його помістити в дуже гарну лікарню для нервових хворих.

Він мені тут же дав адресу і сказав, що сьогодні краще за Сергія Олександровича не бачити, а через день-два я можу відвідати його в цій лікарні.

Справді, цей лікувальний заклад був добре влаштований і анітрохи не нагадував лікарню. Усі пацієнти ходили у своїх домашніх, звичних костюмах, відвідувачів приймали внизу, у невеликій затишній вітальні.

Пам'ятаю, що Сергій Олександрович спустився до мене по дерев'яних красивих сходах, вимитий, чистий, спокійний, від тривоги не залишилося і сліду».

У Кремлівській лікарні Єсеніна продовжували відвідувати Г. Беніславська, сестра, друзі та знайомі.

Соня Виноградська та Яна Козловська вислухали розповідь Єсеніна про зустріч із безпритульником у Шереметьєвській лікарні, а потім він прочитав дівчатам вірш «Роки молоді із забубленою славою…».

«Він не читав його, — згадувала С. Виноградська, — він хрипів, рвався щосили з лікарняного ліжка, до якого він був наче прибитий, і бив жорстке ліжко забинтованою рукою. Перед нами був не поет, який читав вірші, а людина, яка розповідала моторошну правду свого життя, яка кричала про свої муки.

Приголомшені, пригнічені, ми слухали його хрип, скрегіт зубів, шалені удари рукою по ліжку і боялися глянути в ці колись сині, тепер збліклі й промоклі очі. Він скінчив, у знеможенні опустився на подушки, провів рукою по обличчю, по волоссю і сказав: «Це вірш маленький, невартий він».

Ми висловили свою думку.

— Значить, воно непогане? — спитав він.

Такі питання він ставив із приводу найпрекрасніших його віршів. І питав він щиро. Він справді не знав, добре чи погано те, що він написав. І не раз йому розплющували очі на якийсь його вірш.

Більше того, він не розумів, не відчував, як добре те, що він пише. Лише після того, як Качалов прочитав йому його вірші, він сказав: «А я і не знав, що в мене такі хороші вірші».

20 березня 1924 року Сергій Єсенін пройшов медичне обстеження у психоневрологічній клініці 1-го Московського університету професора Ганнушкіна. Для підстрахування свого діагнозу лікарі Кремлівської лікарні вирішили проконсультувати пацієнта у відомого психіатра. Початковий діагноз у реєстраційній картці Єсеніна було визначено як алкоголізм.

Єсенін, який підлікувався, побачивши на власні очі режим психоневрологічної клініки, відмовився в ній залишитися для подальшого лікування. Йому вдалося отримати на руки довідку: «С. А. Єсенін 28 л. Страждає на важке нервово-психічне захворювання (...), що виражається у важких нападах розладу настрою і нав'язливих думках і потягів. Зазначене захворювання робить гр. Єсеніна не усвідомлює вчинені ним вчинки. Проф. Ганнушкін».

Цей текст є ознайомчим фрагментом.

Продовження на Літрес

Читайте також

Голландський період

Голландський період Гаага серпень 1872 - Травень 1873 Вінсент Біллем Ван Гог народився 30 березня 1853 р. в Гроот Зюндерті (Північний Брабант) в сім'ї пастора Теодора Ван Гога (1822-1885). шістнадцятирічний Вінсент вчинив

Період перший

Період перший Спадкоємець трьох престолів О, якщо життя надати байдужим стінам І таємниці царських дум витягти з холодних склепінь Петро Вяземський Майбутній російський імператор народився в північнонімецькому портовому місті Кілі, столиці невеликого герцогства Гольштейн.

Період напіврозпаду

Період напіврозпаду Володимир Путін пливти за течією не збирається. Він борсається, і борсається досить активно, свідомо чи несвідомо руйнуючи залишки Імперії. Пасивне очікування обійшлося б куди більшими жертвами і куди більшими муками, начебто як

ПЕРІОД РЕАКЦІЇ

ПЕРІОД РЕАКЦІЇ Особисте життя підпільних революціонерів було відсунуто на задній план і придушене, але воно існувало. Як пальми на краєвидах Дієго Рівера, кохання з-під важких каменів прокладало собі дорогу до сонця. Найчастіше, майже завжди, вона була пов'язана з

Період загартування

Період загартування Березень та квітень 1957 року з'явилися для партизанів періодом реорганізації та навчання. Отримавши підкріплення та вийшовши у похід із Дереча-де-ла-Каридада, наш загін налічував близько 80 осіб. Головним дозором командував Каміло, який мав у своєму розпорядженні чотирьох

Післявоєнний період

Післявоєнний період Після повернення з Потсдама Сталін запросив себе академіків І. Курчатова та Ю. Харитона і просив прискорити роботу щодо створення атомної бомби, оскільки Америка вже її мала. Л. Берія був лише виконавець з підготовки та створення атомної бомби.

Період реакції

Період реакції Про особисте життя молодого Сталіна ми знаємо мало, але тим паче цінно це мале характеристики людини.«У 1903 р. він одружився, – розповідає Іремашвілі. - Його шлюб був, як він розумів його, щасливим. Щоправда, рівноправність статей, яку він висував як

Новий період російської революції Період П'ятирічного плану 1928

Новий період російської революції Період П'ятирічного плану 1928 року Єдиний у світі народ, народ дивовижно новий, народ, не схожий інші народи, — кидається у бій проти стихійних сил. Настав час електрифікації, задуманої ще в роки бур та розрухи.

Ембріональний період

Ембріональний період Прихід до керівництва Черненка після швидкої смерті Андропова з неприхованою радістю та пожвавленням сприйняли ті сили в партії, які були вирощені у брежнєвські часи. Це цілком влаштовувало когорту людей похилого віку керівників, які очолювали

1.1 Попередній період

1.1 Попередній період У XX столітті Росія пережила стільки потрясінь, що їх вистачило б на ціле тисячоліття, але війна з фашистською Німеччиною, мабуть, стала кульмінацією подій цього століття. Вона стала для країни і найбільшим лихом, і найбільшим випробуванням, і